Перемога Володимира Зеленського на президентських виборах стала несподіванкою для Варшави.

І хоча в польській столиці тривалий час очікували перемоги Юлії Тимошенко, поразка Петра Порошенка, впевнені у Варшаві, дозволить перезапустити діалог iз Києвом.

Саме тому варто розібратися, що новообраному президенту дісталося у спадок у контексті польсько-українських відносин, і найголовніше, відповісти на питання, чого очікують від Володимира Зеленського у Варшаві.

Відносини в стадії заморозки

Безумовно, польсько-українські відносини загалом можна охарактеризувати як позитивні та динамічні.

Яскравий приклад цього - інтенсивний розвиток економічної співпрацi. Довгий час Польща була другим після РФ покупцем українських товарів, а недавно вийшла на перше місце.

Удар з минулого: який урок може винести Україна з польсько-ізраїльського конфлікту

З іншого боку, двосторонні контакти мають сегмент, який помітно псує загальну картину. Цим аспектом відносин є спільне історичне минуле.

Досить порівняти кількість українсько-польських контактів на вищому рівні до 2016 року - і після, коли конфлікти на ґрунті історичної політики фактично заморозили двосторонній діалог.

Польська сторона була розчарована неможливістю вирішити з Києвом конфлікти на ґрунті спільного минулого. Свою роль зіграла і нова історична політика України, яка тільки додала у відносини з Варшавою серію антагонізмів.

На думку уряду Польщі, нинішня українська історична політика, що повністю суперечить польськiй політицi пам'яті, формувалася під тиском з боку націоналістичних кіл суспільства, що робить двосторонній діалог неможливим.

А ігнорування Києвом польських претензій лише посилило розчарування Варшави.

А тому не дивно, що результати виборів в Україні змусили польських політичних аналітиків "обережно" радіти перемозі більш поміркованого і нейтрального Володимира Зеленського.

Очікування Польщі

За активне вивчення особистості Володимира Зеленського в Польщі взялися лише після того, як шоумен почав лідирувати в домінуючiй кількості передвиборчих соціологічних досліджень.

Результати першого туру змусили Варшаву обережно прогнозувати потенційну політику ймовірного майбутнього президента України.

При цьому польське МЗС підійшло до коментування першого туру з характерною для Польщі обережністю, заявляючи, що Варшава вітатиме будь-який результат виборів.

Та варто зазначити, що коли результат виборів уже став реальністю, першим главою держави, який привітав Зеленського з перемогою, став польський президент Анджей Дуда. Ключовою темою привітання була надія на швидке "врегулювання історичних суперечок" і запрошення новообраного глави України відвідати Польщу.

Слід розуміти, що стратегічний характер польсько-українських відносин "натякає" не відкладати поїздку до Варшави, і якщо візит нового президента України до Польщi буде не першим, то він має стати хоча б одним iз перших.

Цей багатозначний символ дозволить показати польській стороні, що в Києві, по-перше, цінують польсько-українські відносини, а, по-друге, налаштовані вирішувати існуючі проблеми.

Польська сторона очікує, що Зеленський, як мінімум, посприяє зняттю мораторію на проведення пошуково-ексгумаційних робіт на нашій території, який був накладений ще 2017 року у відповідь на знесення пам'ятника УПА в Грушовичах. А більш значущим жестом для Польщі буде зміна керівництва Українського інституту національної пам'яті.

Та однією лише історією польсько-українські відносини не обмежуються.

Той факт, що Польща сьогодні не є частиною Нормандського формату, вкрай засмучує польських політиків і політичних аналітиків, які раз у раз заявляють про найбільшу поразку сучасної польської дипломатії.

Звiсно, в Польщі не дивляться на нового главу держави крізь "рожеві окуляри" i підходять до питання польсько-українських відносин розважливо, усвідомлюючи наявність не лише можливостей, але й нових ризиків.

Таким чином, від нового президента України у Варшаві чекають чіткого визначення ролі Польщі в оновленій концепції зовнішньої політики України.

А отже, перший рік президентства Зеленського має всі шанси стати визначальним для подальшого характеру і перспективи відносин Києва і Варшави.

Чи можливий історичний компроміс?

Водночас не варто покладати на офіційний Київ усю провину за охолодження польсько-українських відносин.

З сьогоднішньої перспективи чітко видно, що новий уряд Польщі після 2015 року кардинально змінив підхід до питань історичної пам'яті.

Польська дипломатія з метою захисту власного минулого перейшла в наступ, і саме тому не тільки Київ, а й інші партнери Варшави виявилися збиті з пантелику, коли з Польщi несподівано стали надходити претензії, що стосуються історії.

У зв'язку з тим, що сьогодні Україна і Польща наполягають на діалозі, обом сторонам спочатку не завадило б відновити довіру одна до одної, яка, на жаль, була втрачена раніше. Єдиний спосiб, який може повернути двосторонні відносини у "здорове русло" - вироблення і досягнення компромісу в питаннях, пов'язаних з історією.

Компроміс не повинен ґрунтуватися на санкціях, мораторіях або односторонніх поступках, але на усвідомленні і прийнятті поглядів іншої сторони, чого можна досягти за допомогою співпраці на базі вже існуючих польсько-українських інституцій і форумів.

Як Києву, так і Варшаві варто було б засудити вбивства мирного населення, які, на жаль, мали місце в нашій спільній нелегкiй історії.

Обидві сторони мають всіляко заохочувати пошук правди через зіставлення реальних фактів, засуджувати акти вандалізму як над польськими, так і над українськими місцями пам'яті, обов'язково караючи винних.

Керівництву Польщі та України бракує усвідомлення того, що ми не "свої" і "чужі", а стратегічні партнери, які допустили повернення конфлікту 70-річної давності в актуальні двосторонні відносини.

Вироблення консенсусу - це непроста, але критично необхідна польсько-українським відносинам рiч. Нехай навіть кожній зі сторін доведеться погодитися з деякими доводами іншої, навіть якщо вони не збігаються з позицією, що домінує в її країні.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора