Зеленський у Брюсселі: чого чекати від першого закордонного візиту президента

Сьогодні в Брюсселі зустрічають президента України Володимира Зеленського, який проведе два дні у столиці європейських та євроатлантичних інституцій.

Це вже стало доброю традицією, коли новообрані українські президенти свій перший візит здійснюють до інституцій Європейського Союзу і НАТО. У цьому можна бачити певний символізм, оскільки західний геополітичний вектор міцно закріпився у пріоритетах зовнішньої політики України (цього року було внесено поправки до Конституції України, які головними зовнішньополітичними пріоритетами визначили інтеграцію в ЄС і НАТО).

Про вибір Брюсселя як first destination можна також говорити як про прагматизм, свого роду real politic, оскільки протягом тривалого часу і до сьогодні ЄС залишається основним торговельним партнером України та донором у проведенні внутрішніх реформ, а НАТО – контрибутором нашої безпеки і партнером у зміцнення обороноздатності держави. 

Однак що робить цей візит дійсно унікальним?

По-перше, це інтенсивність діалогу, який набрав шаленого темпу за останні роки. Давайте хоча б згадаємо виступ президента Європейської ради Дональда Туска у Верховній раді, коли він сказав "Немає справедливої Європи без незалежної України. Немає безпечної Європи без безпечної України".

В Європі є чітке сприйняття Європейської України. Однак варто враховувати, що Володимир Зеленський приїде до Брюсселя після історичних виборів до Європейського парламенту.

Історичних – тому, що ці вибори проходили в умовах політичної невизначеності ЄС у зв’язку з виходом Великої Британії з Євросоюзу, а також зростанням популярності правоцентристських, євроскептичних та відкрито популістських партій по всій Європі.

На щастя, вдалося уникнути гіршого сценарію, однак транзитний період в інституціях ЄС об’єктивно ускладнить обговорення перспектив діалогу Україна - ЄС. До речі, інавгурація Європейського парламенту відбудеться менше ніж за тиждень до проведення 21-го саміту Україна-ЄС. Початок процесу обрання керівництва євроінституцій також додає пікантності поточному політичному моменту.

Але якими б не були політичні тренди, ми й надалі намагатимемося утримувати файл "Україна" на високому політичному рівні, і перший візит Володимира Зеленського до Брюсселя є яскравим свідченням таких підходів.

По-друге,

у Брюсселі нового українського президента чекають із нетерпінням, попит на спілкування з ним є дійсно значним.

Чинне керівництво ЄС в особах Жана-Клода Юнкера, Дональда Туска та Федеріки Могеріні, а також очільники Північноатлантичного альянсу із нетерпінням чекають особистого знайомства та обміну думками з питань, якими щоденно живуть стратегічні партнери.

На порядку денному діалогу Україна-ЄС перебувають такі питання:

- завершення необхідних процедур для отримання четвертого траншу макрофінансової допомоги у розмірі 500 млн євро (цей транш пов’язаний із розвитком нашої співпраці з Міжнародним валютним фондом);

- підтримка у продовженні реалізації масштабних реформ (тут, як кажуть, out of discussion);

- розвиток секторальної інтеграції в чотирьох пріоритетних сферах - енергетика, цифрова економіка, митниця, юстиція та внутрішні справи;

- протидія реалізації проекту "Північний потік-2" та проведення тристоронніх газових перемовин;

- обговорення участі ЄС у реалізації проектів в регіоні Приазов’я, який продовжує страждати внаслідок агресивних дій Росії в районі Керченської протоки;

- участь України у поєднанні транспортних систем Європи та Азії;

- обговорення перспективних напрямків і проектів, які Україна може запропонувати ЄС в індустріальній сфері (літакобудування, напрацювання в космічній галузі і т.д.), реалізуючи можливості такого унікального інструменту нашої співпраці, як Промисловий діалог Україна-ЄС.

Список "секторалки" далеко не вичерпний, але й цього достатньо для брюссельських змістовних стратегічних дискусій.

Окремо на порядку денному переговорів стоїть безпековий блок та все, що пов’язано з відновленням суверенітету і територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах.

Питання окупованого Криму та подальше вирішення шляхів зупинення російської військової агресії на Донбасі залишаються серед безумовних пріоритетів. Продовження в червні санкцій проти Росії, звільнення українських політичних в’язнів та військовополонених, спільна боротьба з дезінформацію та зміцнення спроможностей у сфері кібербезпеки, які, наче іржа, продовжують роз’їдати традиційні європейські цінності, розвиток діалогу з питань політики безпеки і оборони – на ці питання нам так само доведеться шукати взаємно прийнятні відповіді.

Мінський процес залишатиметься основою для такого діалогу. Цікаво, що наприкінці травня 2019 року Рада Європейського Союзу встановила параметри, необхідні для запровадження санкцій у відповідь на зовнішні кібератаки, які несуть загрози для діяльності інституцій Євросоюзу та його держав-членів, а також третіх держав та міжнародних організацій.

Новий режим кіберсанкцій ЄС відкриває для України певні можливості, оскільки кібератаки на нашу критичну інфраструктуру ніхто припиняти не збирається.

Ще одним непростим завданням є пошук відповіді на питання, як зробити так, щоб ніхто в ЄСівських і НАТОвських інституціях не забув, хто такий агресор, який брутально топчеться на статутах ключових міжнародних організацій та зневажає міжнародне право, і як йому протистояти.

Попереду в нас ще багато роботи, і продовжимо ми її вже на запланованому в Києві на 8 липня Саміті Україна-ЄС.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора