Парламентські вибори в Польщі, які відбудуться в жовтні або листопаді, мають усі шанси стати вирішальною битвою, яка визначить майбутнє Польщі на наступні чотири роки. Та відразу ж постає питання: чи готова польська опозиція до такого виклику?

Одразу після закінчення виборів до Європарламенту в Польщі розпалася "Європейська коаліція" – об'єднання п'яти опозиційних партій: "Громадянської платформи" (ГП), "Новочесної", "Польської селянської партії" (ПСП), "Зелених" і "Союзу демократичних лівих" (СДЛ).

"Розкол" не був пов'язаний з періодичними внутрішньокоаліційними конфліктами. Причина була суто технічною: союз мав виборчий характер – тобто спільний похід на вибори, без співпраці після входження до Європейського парламенту.

А тепер, коли приготування до осінніх парламентських виборів вже йде повним ходом, питання створення виборчої коаліції знову актуалізувалося.

Багато хто думав, що "Європейська коаліція" на чолі з "Громадянською платформою" зможе без проблем повторити експеримент, виступивши єдиним фронтом з опозиційними силами, але все пішло не за планом.

Точніше, спочатку повторення цього сценарію видавалося цілком імовірним. Першим, хто заявив про свою готовність до вступу в будь-яку опозиційну коаліцію, став "Союз демократичних лівих". Партія провела внутрішньопартійний референдум, в ході якого більше 80% підтримали таке об'єднання.

Однак все змінилося після появи інформації про входження в коаліцію новачка польської політики – партії "Весна" Роберта Бедроня.

Цікаво те, що сам Бедронь ще два місяці тому заявляв, що на осінні парламентські вибори його сила піде окремо, оскільки він прийшов на польську політичну арену, щоби зруйнувати дихотомію "Право і справедливість" – "Громадянська платформа".

Нове обличчя Польщі: хто кинув виклик старій політичній системі

Але зіткнувшись із жорстокою реальністю у вигляді низьких рейтингів і загрози зовсім не потрапити до Сейму, Бедронь змінив свою думку і в червні зробив заяву про те, що "Весна" готова почати переговори з "Громадянською платформою" про вступ до коаліції.

Коли про коаліційні наміри "Весни" дізналися в "Польській селянській партії", її лідер Владислав Косиняк-Камиш зробив заяву, що за всієї поваги до поглядів Бедроня, "Весні" й ПСП точно не буде місця в одному партійному списку. На думку Косиняка-Камиша, такий мікс із діаметрально протилежних поглядів призведе до втрати рейтингів майбутньої коаліції. Схожим чином Косиняк-Камиш відгукувався і про СДЛ перед виборами в Європарламент, але, як відомо, коаліція все ж відбулася.

Звідси виникає припущення, що на парламентських виборах у Польщі можливим є кілька формул опозиційної співпраці.

Перша – похід на вибори тим складом, який пройшов перевірку європарламентськими перегонами: п’ять "старих" політичних партій без участі "Весни".

Друга – похід на вибори двома опозиційними коаліціями: правоцентристською ("Громадянська платформа" + "Новочесна" + "селяни") і лівою ("Зелені", партія "Разом", "Весна", СДЛ).

Третя – старт широкою коаліцією, тобто вироблення ідеологічного компромісу між правоцентристами і лівими.

Четверта – старт різношерстою коаліцією, але без участі "селян", які можуть принципово відмовитися від такого союзу.

Але в усіх цих сценаріях дивує те, що опозиційні сили, попри своє досить сумне становище, продовжують конфліктувати між собою. Спостерігаючи за їхніми діями, стає зрозумілим, що ними керує аж ніяк не бажання перемогти "Право і справедливість", а страх програти їм ще більш розгромно.

І це не одне й те саме. Перемога передбачала би пошук "спільного знаменника" і широке об'єднання разом із кардинальним переосмисленням своїх поглядів і політики.

Іншими словами – вихід із зони політичного комфорту і, врешті-решт, ризик. Але ризикувати ніхто не хоче, а отже, і якогось реального прогресу в боротьбі з "Правом і справедливістю" поки що не передбачається.

Урядова партія після розгромної перемоги на євровиборах продовжує впевнено утримувати одержану підтримку.

Впровадження нових програм соціальної допомоги обіцяє тільки зміцнити позицію влади. Станом на сьогодні нічого не свідчить про те, що "Право і справедливість" програє на осінніх виборах.

Навіть більше того, існує припущення, що восени 2019 року ПіС тільки поліпшить свої позиції.

Змінити такий сценарій можуть лише два фактори: або опозиції зрештою вдасться радикально переосмислити власні помилки, або "Право і справедливість" самостійно "наламає дров" і якийсь черговий скандальний "джокер" зуміє вдарити по її рейтингах, перевівши стрілку вагів на користь опозиційної коаліції.

Якщо говорити про основні завдання політичних сил, які боротимуться на осінніх виборах, то планом-мінімум для "Права і справедливості" буде утримання нинішньої позиції, а максимум – збільшення кількості мандатів до конституційної більшості в 307 депутатів.

План-мінімум опозиції на осінніх виборах – перемога у виборах в Сенат, де на 100 одномандатних округах свою основну роль відіграють саме місцеві лідери, які мають довіру серед людей, а не широка партійна політика і репутація.

Планом-максимум є взяття більшості в Сеймі спільними стараннями опозиції.

Але тоді виникає питання: якщо опозиція не в змозі домовитися навіть про створення виборчої коаліції, то які шанси, що у них вийде сформувати, а потім утримати від розпаду урядовий союз?

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора