7 серпня 2019 року в Сінгапурі була урочисто підписана Конвенція ООН "Про міжнародні угоди, укладені в результаті медіації", а також Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародну комерційну медіацію і міжнародні угоди, укладені в результаті медіації.

Із підписанням цієї Конвенції Україна опинилася у гарній компанії – ми серед 46 країн-підписантів, разом із США та Китаєм.

А тепер давайте розберемося, як працюватиме Конвенція і навіщо це Україні.

Що сталося?

Ідея створення Конвенції бере витоки у проблематиці визнання та виконання угод, укладених за наслідками медіації у міжнародних комерційних спорах. Виконання угод, укладених за наслідками медіації, у міжнародних комерційних спорах наразі можливе тільки у якості виконання комерційного договору.

При цьому якщо такою угодою передбачено передачу коштів або активів, то це може бути складним і тривалим у часі процесом з огляду на незвичну природу такої угоди для задіяних у процесі виконання структур (наприклад, банків або реєстраторів), що зводить нанівець переваги медіації як швидкого та ефективного процесу.

Це зумовлює попит на альтернативні методи врегулювання спорів, особливо у міжнародних комерційних спорах. Тому влітку 2018 року ЮНСІТРАЛ затвердив фінальний проєкт тексту Конвенції та Типового закону для підписання зацікавленими країнами.

Автори Конвенції стверджують, що прагнули створити інструмент, схожий на той, який передбачений Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року (Нью-Йоркська конвенція) для виконання рішень міжнародних арбітражів. Водночас, з огляду на різну природу двох процедур – медіації та арбітражу, Конвенція містить подібні, проте не ідентичні положення.

Сінгапурська конвенція покликана уможливити та полегшити виконання рішень, досягнутих сторонами у ході медіації в міжнародних комерційних спорах.

Необхідні формальні ознаки для такої угоди – вона має бути зафіксована письмово та укладена на вирішення комерційного спору. Звісно, в Конвенції вказано, що мається на увазі під кожним з цих слів для цілей Конвенції. При цьому з поля регулювання Конвенції виключено випадки, коли така угода була досягнута у ході судових або арбітражних процедур врегулювання спору, тобто коли сторони можуть скористатися іншими міжнародними інструментами щодо виконання рішень.

По суті, цей інструмент передбачає такий, схожий до виконання рішень міжнародних арбітражів, алгоритм реалізації:

• Сторона угоди звертається до компетентного органу країни-учасниці, на території якої необхідно здійснити виконання.
• Компетентний орган здійснює загальну формальну перевірку угоди на відповідність положенням Конвенції і впевнюється, що угода підписана сторонами та укладена за наслідками медіації (підтвердженням цього може слугувати: підпис медіатора на угоді за наслідками медіації або документ, підписаний медіатором, із зазначенням того, що медіацію було проведено, або засвідчення організації, яка забезпечувала проведення медіації, або будь-яке інше підтвердження, прийнятне для компетентного органу).
• Далі саме виконання угод має проводитись відповідно до процесуальних норм країни-учасниці і на умовах, викладених у Конвенції.

З огляду на те, що Конвенція оперує поняттям "компетентний орган" і не вказує чітко, до якої з гілок влади він має належати, кожна країна-учасниця самостійно визначатиме, який орган буде для цілей даної Конвенції виконувати функції компетентного органу.

Для виконання рішень міжнародних арбітражів в Україні на сьогодні таким органом відповідно до положень ЦПК України є Апеляційний суд Києва, а в тому, що стосуватиметься виконання угод, досягнутих за наслідками медіації у міжнародних комерційних спорах, це питання ще належить обговорити.

Що далі?

Конвенція набуде чинності за шість місяців після того, як буде ратифікована хоча б у трьох країнах-учасницях.

Приєднання України до даної Конвенції слугуватиме сигналом для інвесторів, що в нашій країні діють визнані на Заході інструменти альтернативного вирішення спорів.

А відповідно, що у разі необхідності приведення у виконання угоди за наслідками медіації тут цілком можливе.

Разом із тим, для того щоб Конвенція реально запрацювала, Україні необхідно буде докласти зусиль, аби не просто доєднатися, а саме ефективно імплементувати у своє правове поле положення Конвенції. Йдеться і про розробку пакету змін до чинних нормативних актів, і про ухвалення закону "Про медіацію" (нещодавній провал у парламенті відповідного законопроєкту залишив дане поле без спеціального законодавчого регулювання).

Прийняття ж даної Конвенції передбачатиме також розробку змін до законодавства для її імплементації і, сподіваємося, законодавчого закріплення основних положень стосовно проведення медіації.

Шлях не дуже простий, але з огляду на переваги, які може дати ця Конвенція як правовому полю, так і ментальності бізнесу щодо вирішення конфліктів, це того варте.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора