Демократичний простір у Молдові повільно відновлюється.

Однак невідомо, чи правляча коаліція на чолі з соціалістами (PSRM) та блоком ACUM ("Зараз") здатна зберегти геополітичний нейтралітет та встановити стійкість до олігархічного впливу всередині державних інституції.

Адже соціалісти та президент Ігор Додон прагнуть повністю відновити відносини з Росією.

Прем'єр-міністр Мая Санду натомість уникає розмов про необхідність розбудови політичного діалогу між Молдовою і Росією. Вона погоджується з тим, що ризики з боку Росії залишаються, і відмовляється від будь-якого "сценарію федералізації" як методу вирішення конфлікту в Придністров'ї.

Прагматизм Санду щодо Росії збігся з помітною відкритістю з боку Москви, включаючи запрошення відвідати РФ і зустрітися зі своїм російським візаві Дмитрієм Медведєвим вже цієї осені. Російський віцепрем'єр Дмитрій Козак підтримував коаліцію PSRM-ACUM, відвідуючи Кишинів 3 та 24 червня, ще до її формалізації.

Російська дипломатія на всіх рівнях виявляє безпрецедентну доброзичливість, що виглядає дещо підозріло. 

Росія отримала зиск зі зміни політичної ситуації у Молдові у декількох вимірах:

По-перше, режим Плахотнюка був скинутий через блеф, розроблений Росією та розіграний разом з президентом Додоном. Ця маніпулятивна технологія вплинула на Демократичну партію та блок ACUM, а також на громадську думку в країні та за її межами.

Росія усунула головну політичну перешкоду – вертикаль влади олігарха – та просунула власний вплив у Молдові вперше після провалу "Меморандуму Козака" в 2003 році.

По-друге, проросійські сили збільшили свою легітимність. Президент Додон та його політична партія, позиціонуючи себе як рятівники Молдови від олігархічного правління, отримали позитивний імпульс для свого публічного іміджу. Таким чином, Додон виходить із зовнішньої ізоляції і може готувати свою заявку на переобрання у 2020 році.

Згідно з опитуваннями, проведеними безпосередньо перед червневою кризою, соціалісти мали статус лідера (з 32% підтримки) на майбутніх місцевих виборах, що мають відбутися у жовтні 2019 року.

Ця популярність може зрости ще більше за рахунок залучення деяких колишніх виборців Демократичної партії, що занепадає.

Схоже, соціалісти вдвічі перевищать результат блоку ACUM, який може отримати лише близько 20% голосів.

Більше того, ACUM-соціалістична коаліція погодилася повернутися до пропорційної системи та знизити виборчий бар’єр до парламенту з 6% до 5%. Цей перегляд виборчої системи може допомогти соціалістам збільшити свою вагу в парламенті з нинішніх 35 місць.

В Європу з Додоном: куди заведе Молдову коаліція з друзями Путіна

Також нещодавно переглянуте виборче законодавство дозволяє зовнішнє фінансування політичних партій, у тому числі з боку молдовських емігрантів як із Заходу, так і з Росії, що може допомогти соціалістам. Крім того, Додону ще й може посприяти Росія через підписання соціальної угоди, яка б дозволила мігрантам з Молдови, що вийшли на пенсію, отримувати виплати від Російської Федерації.

По-третє, блок ACUM сприяє очищенню державної системи від людей Плахотнюка, на зміну яким приходять соратники соціалістів.

Так, новим директором Національного антикорупційного центру став Руслан Флочеа, колишній радник Додона. Незважаючи на те, що ACUM цей вибір не сподобався, блок проголосував за нього, а також підтримав іншого контроверсійного кандидата, Думітру Робу, на посаду нового генерального прокурора.

Аналогічна доля спіткала і Конституційний суд, де 4 з 6 нещодавно призначених суддів проголосували за призначення колишнього члена Соціалістичної партії Влада Туркана на посаду глави суду. Всередині виконавчої влади вже спостерігаються конфлікти щодо субординації.

Міністр оборони Павел Войчу, якого контролюють соціалісти, радше підпорядкувався президенту, а не прем'єр-міністру Маї Санду, у питанні щодо візиту російського колеги Сергєя Шойгу на святкування з нагоди річниці звільнення Молдови під час Другої світової війни, 24 серпня 2019 року. Додон також відновив свій контроль над розвідувальною службою, яку контролювала Демократична партія з часу його обрання президентом в 2016 році. Такі рішення полегшують доступ Росії до інформації про внутрішні справи Молдови.

По-четверте, реорганізована політична ситуація покращує позиціонування проросійських утворень, таких як Гагаузька автономія.

Голова Гагаузької автономії ("башкан") Ірина Влах, переобрана 30 червня 2019 року, розпочала свою роботу з вимоги розширити повноваження прокурора автономії щодо центральних органів влади. Деякі місцеві політики кваліфікують такі вимоги як підготовку до майбутньої федералізації Молдови. Такі події в Гагаузії можуть спонукати владу Придністров’я до просування ідеї спеціального статусу як фінального етапу вирішення конфлікту.

І останнє, але не менш важливе: Росія взяла за мету нормалізацію двосторонніх відносин.

Розширення доступу молдовських виробників до російського ринку, подолання односторонніх імпортних тарифів та нетарифних обмежень щодо вина та інших агропродовольчих товарів, запроваджених у 2014 році, може стати потужним соціальним компонентом, який може окупитися при здійсненні тиску в майбутньому.

Нарешті, демонтаж режиму Плахотнюка та майбутня приватизація можуть відкрити ключові сектори молдовської економіки для російського бізнесу. 

* * * * *

Для Росії важливо мати дружні країни в регіонах, які межують з ЄС та належать до Східного партнерства. Це може допомогти пропаганді, пов'язаній з Кремлем, змінити уявлення про те, що вплив Росії є (завжди) токсичним, і запропонувати натомість імідж РФ як більш конструктивного гравця.

Виявляючи інтерес до нормалізації відносин з Молдовою, Росія дотримується різних локальних цілей, таких як зміцнення проросійських гравців та відновлення важелів впливу.

Більше того, доброзичлива Молдова може служити вищій меті Москви, а саме завадити та заплутати Україну та послабити підтримку західних санкцій проти Росії. 

Стаття підготовлена в рамках проєкту "Розуміння угод про асоціацію між ЄС та Україною, Молдовою і Грузією", який реалізується консорціумом, до складу якого входять Центр європейських політичних досліджень (Брюссель), Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (Київ), "Реформатікс" (Тбілісі) та "Експерт-груп" (Кишинів) за фінансової підтримки Уряду Швеції

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора