"Стратегічні рамки розвитку впроваджені. І відповідно, я прийняв рішення про відхід з посади, оскільки вважаю, що виконав свою місію на цьому етапі", – цим постом у facebook оголосив про відставку прем’єр-міністр Грузії Мамука Бахтадзе.

Хоча Грузія є парламентською республікою, зміна очільників уряду рідко стає гучною подією. Адже всім відомо, що посада прем’єра (як, втім, і президентська) є швидше технічною. А реальним керівником країни є лідер правлячої партії "Грузинська мрія" Бідзіна Іванішвілі.

А відповідно, глава уряду має бути не стільки політичним лідером, скільки "вітриною для Заходу", яка демонструватиме незмінність європейського курсу країни. Саме тому найчастіше цю посаду займали молоді економісти з гарною західною освітою та бездоганною англійською. Такі, як Мамука Бахтадзе.

Зрештою, правляча партія не просто має монобільшість, а конституційну більшість у грузинському парламенті. А тому ротація Кабміну не потребує жодних консультацій – депутати проголосують за ту кандидатуру, яку назве керівництво правлячої партії.

Втім, нинішня ротація прем’єрів обіцяє стати особливою.

В першу чергу тому, що відбувається після найбільших за останні роки масових протестів у країні і значною мірою є відповіддю влади на них.

Влітку грузинську столицю кілька тижнів лихоманило від багатотисячних протестів. І хоча причина цих протестів виявлялася випадковою – візит російського депутата, який сів у крісло спікера парламенту Грузії, проте справжні причини протестів полягали у занадто дружній до РФ політиці чинної влади. І це у ситуації, коли за російського сприяння самочинна влада сепаратистських Абхазії та Південної Осетії продовжує посувати "кордон", забираючи все нові та нові ділянки грузинської території.

Росії нагадали про окупацію: чому Грузія повстала проти влади і до чого тут РФ

Градус напруги додатково підняв силовий розгін мітингу поліцією з використанням сльозогінного газу та гумових куль. Такої жорсткої роботи правоохоронних органів у Грузії не пам'ятали з часів пізнього Саакашвілі.

Вийти з політичної кризи грузинській владі вдалося завдяки низці політичних поступок, головна з яких – наступні вибори до парламенту (наступної осені) мають пройти без мажоритарки та з нульовим прохідним балом.

Нові правила повністю змінюють електоральні розклади. Нагадаємо, що конституційну більшість "Грузинська мрія" отримала саме завдяки депутатам-мажоритарникам. А зважаючи на те, що політичне протистояння вдарило по рейтингах партії влади, існує чимала вірогідність, що вже у новому парламенті їм доведеться як мінімум шукати партнерів по коаліції.

Або – поступатися владою, як сподіваються в опозиції.

У такій складній ситуації грузинська партія влади почала підготовку до виборів ще за рік до їх проведення.

Саме тому кандидатура нового прем’єра має дати відповіді на питання, який план передвиборчої боротьби обере реальний очільник країни Бідзіна Іванішвілі.

Формально кандидатуру наступника Бахтадзе буде оголошено у вівторок. Однак днем раніше грузинські ЗМІ анонсували, що уряд очолить нинішній міністр внутрішніх справ Георгій Гахарія (згодом цю кандидатуру було офіційно висунуто на посаду).

І це – дуже яскравий сигнал, чого чекати від Грузії протягом як мінімум найближчого року.

На міністерській посаді Георгій Гахарія керував вже згаданим розгоном мітингу. Саме його відставка була однією з ключових вимог протестувальників – єдиною вимогою, яку влада так і не задовольнила.

Але одночасно – з точки зору влади – Гахарія виявився вдалим кризовим менеджером, який зміг "приборкати" потужні протести. Це особливо важливо в контексті того, що вже з вересня опозиція анонсує нові масштабні протести, теж завчасно готуючись на виборів 2020 року.

Таке призначення означатиме лише одне – напередодні виборів влада бере курс на "закручування гайок". І замість про європейського технократа (що добре сприймають в ЄС) уряд очолить силовик зі скандальною репутацією, в якого вже не буде жодних вагань, як реагувати на нові протести.

Показовий момент – до здобуття посади міністра внутрішніх справ Гахарія був міністром економіки, а ще раніше – бізнес-омбудсменом. Втім, під час попереднього оновлення уряду, де він був одним із кандидатів на прем'єри, проти його кандидатури виступив бізнес. 

Зрештою, все це означає, що найближчий рік та, головне, майбутні парламентські вибори у Грузії будуть дуже гарячими.

Що це означає для України?

Зважаючи на те, що ЄС досі воліє розглядати відмінників "Східного партнерства" як єдиний блок, проблеми в одній країні суттєво погіршують перспективи інтеграції для інших.

Втім, одночасно це означає шанс для Києва показати себе як посередника між Брюсселем і Тбілісі. Принаймні, якщо протягом найближчого року Київ сам не дасть підстав ЄС непокоїтися щодо стану демократії в країні.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора