Запорука євроінтеграції: чому майбутнє України в ЄС залежить від перекладачів
30 вересня усні та письмові перекладачі всього світу відзначають своє професійне свято.
Ця дата була обрана невипадково, адже саме 30 вересня відзначається день пам’яті святого Ієроніма Стридонського, якого вважають одним із перших перекладачів Біблії та шанують як покровителя всіх представників цієї, однієї з найдавніших, професій людства.
З 1991 року за ініціативою Міжнародної федерації перекладачів свято стало міжнародним, а в травні 2017 року ООН офіційно проголосила 30 вересня Всесвітнім днем перекладу. Тоді ж Генеральна асамблея проголосувала резолюцію 71/288 "Роль професійного перекладу у зближенні народів, підтримки миру і сприянню взаєморозумінню та розвитку".
Для людей, не посвячених в тонкощі роботи перекладача, така назва може видатися аж надто гучною як для звичайних "філологів".
Зрештою, мало хто задумується, що за рідкісними винятками, майже всі зустрічі на найвищому рівні й міжнародні переговори, навіть з найбільш чутливих питань, проходять за участі цих непомітних "посередників". І що саме голосом перекладачів, і саме в їхній перекладацькій інтерпретації звучать слова світових лідерів, від яких залежить оголошення війни чи примус до миру.
До речі, відзначаючи важливу роль усного перекладача в переговорному процесі в англійській мові для його означення завжди використовують саме слово "interpreter" ("інтерпретатор", "тлумач") на відміну від письмового "translator" ("перекладач").
Часто можна почути, що слово є головною зброєю дипломата і саме від мистецтва віртуозного володіння цією зброєю залежить перемога в багатьох дипломатичних битвах.
За п’ять років активної гібридної війни, маніпулятивних кампаній, битви смислів і наративів, ця істина стала очевидною як ніколи. Добре, що про створення сприятливого інформаційного поля як про невід’ємний елемент національної безпеки почали говорити і писати самі дипломати, закликаючи журналістів і експертну спільноту до професійної відповідальності, юридичної грамотності і точності формулювань.
Важливо, однак, не забувати і про "бійців невидимого фронту" - дипломатичних перекладачів, від спритності яких не меншою мірою залежить наша спільна перемога. Адже саме від якості перекладу, врешті-решт, залежатиме переконливість наших делегацій в міжнародних трибуналах, міжнародно-правова кваліфікація конфліктів ("збройних", "військових" чи "воєнних"), факт (не)визнання "окупації" чи "анексії" українських територій або мандат "миротворчої" місії (чи "місії з підтримання миру") на Донбасі.
Годі й казати про той рівень відповідальності, який лежить на перекладачах під час роботи над текстами офіційних документів чи переговорів між світовими лідерами. Не дарма декілька років тому лозунгом Міжнародного дня перекладача стала напівжартівлива фраза "Не стріляйте гінця".
І хоча в сучасному світі смертна кара тлумача за невдалий результат переговорів передбачена хіба що в Північній Кореї (за повідомленнями південнокорейських ЗМІ, саме така доля спіткала перекладача Кім Чен Ина після його провальної зустрічі з Трампом), одне недолуге формулювання дипломатичного перекладача може обернутися не тільки крахом власної перекладацької кар’єри, а й політичним самогубством його "підопічного".
Чи варто говорити про те, що лідери сучасного цивілізованого світу дедалі більше обирають в офіційному спілкуванні тональність і висловлювання, які в середньовічній Європі могли дозволити собі хіба що люди, далекі від керівництва державою. Можна тільки уявити собі, що відчуває перекладач-синхроніст, який за лічені секунди має знайти адекватні відповідники не існуючим в природі явищам зі словника Трампа, лінгвістичним "перлам" Бориса Джонсона чи Путіна, який називає політику країн-членів НАТО "підхрюкуванням США".
Ситуація може стати критичною, коли синхронний переклад здійснюється одночасно в десятках напрямків і мовних пар, інколи – навіть не з оригіналу, а з іншої робочої мови, спричинюючи ефект "зіпсованого телефону". Саме за таким принципом працює більшість міжнародних організацій на кшталт ООН, де представлені делегати з різних країн світу, а обрання єдиної робочої мови потребувало б не менше дипломатичних зусиль, ніж ядерне роззброєння Ірану.
До прикладу, тільки в Європейському союзі, який наразі включає 28 країн-членів, налічується 24 офіційні мови (державні та офіційні мови всіх країн-членів). Ситуацію дещо "спростили" Австрія, Бельгія, Люксембург і Кіпр, яких цілком "влаштовують" вже наявні в ЄС німецька, французька та грецька.
Очевидно, що найстарішими і найбільш поширеними мовами на просторах Європи і сьогодні залишаються англійська, німецька і французька. Цього "тріумвірату" раніше вистачало Євросоюзу і саме ці мови наразі є робочими мовами Європейської комісії.
Однак зі вступом до ЄС в 2004 році цілої низки країн Центральної Європи, знайти спільну мову членам організації стало набагато важче не тільки в переносному, але і в прямому сенсі слова. Досягнення будь-якого компромісу всередині ЄС відтепер вимагало порозуміння не тільки "старої" і "нової" Європи, але і представників романо-германської, угро-фінської та слов’янської мовних груп.
Все це потребувало неабиякої додаткової роботи як на національному, так і на загальноєвропейському рівні – від фахової підготовки відповідних усних перекладачів для роботи під час самітів ЄС до перекладу всієї законодавчої бази організації всіма державними мовами країн-членів.
Сьогодні існування в Європейському Союзі 24 офіційних мов означає, що 24 мовами повинні перекладатися всі сесії Європарламенту і Ради Євросоюзу, а також всі нормативні документи і будь-які рішення, які ухвалюються в ЄС на офіційному рівні.
Тільки так звані Acquis communautaire – це понад 14 тис. різних видів правових актів і майже 10 тис. судових рішень. За оцінками спеціалістів, обсяги перекладу офіційних документів ЄС в 1977 році становили 600 тис. сторінок, в 1979 р. – 1 млн стор., в 2002 р. – вже 1,3 млрд стор., і продовжують щорічно зростати на 10%.
Кожного року тільки на письмовий переклад з бюджету ЄС витрачається понад 20 млрд євро.
Ще близько чверті мільярду євро йде на забезпечення синхрону під час європейських самітів.
За статистикою, близько третини всіх офіційних документів ЄС – це юридична документація, різноманітні директиви і регламенти; ще 25% присвячені економічній тематиці і близько 20% складають нормативні акти з науково-технічних галузей.
Очевидно, що переклад таких обсягів матеріалів, що містять величезну кількість специфічної юридичної і технічної термінології, вимагає відповідної фахової підготовки перекладачів – спеціалістів зі знанням не тільки іноземних мов, але і принципів функціонування ЄС, основ європейського і національного права, тощо.
Вже через багато років після виникнення такої потреби, підготовка достатньої кількості перекладачів і підвищення якості освіти залишається серйозною проблемою навіть для таких країн, як Франція, Німеччина чи Португалія.
В Україні задача забезпечення перекладу нормативних актів Acquis communautaire покладена на Урядовий офіс з питань координації європейської та євроатлантичної інтеграції.
Відзначаючи, що "якісні юридичні переклади – це основа професійного наближення українського законодавства до законодавства ЄС, а відтак – запорука реформування країни в рамках імплементації Угоди про Асоціацію між Україною і ЄС", на початку цього року представниками Урядового офісу спільно з проектом ЄС Association4U та Генеральним директоратом з питань перекладу Європейської комісії було проведено першу профільну Конференцію з питань юридичного перекладу для забезпечення якісного законодавчого наближення "EU translated".
Тодішній Посол ЄС в Україні Хюг Мінгареллі у своїй вітальній промові зазначив, що "якісніший переклад означає якісніше виконання вимог Acquis, що в свою чергу означає швидшу інтеграцію з меншими зусиллями". І з цим твердженням важко посперечатися. Хіба що додати, що не меншою мірою якість усного перекладу впливатиме і на динаміку політичного діалогу з європейськими лідерами.
Багато років тому італійський філософ Умберто Еко пророчо відзначив що "мова Європи – це переклад". Тож не буде перебільшенням сказати, що саме від цих невидимих бійців перекладацького фронту великою мірою залежить, чи зможемо ми знайти спільну мову з європейськими партнерами і додати свій голос до багатоголосся європейської спільноти.
А колегам-перекладачам залишається побажати сил, наснаги і нових, важливих для нас всіх перемог.
Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора
