За крок до світової кризи: чому зірвалося торгове перемир'я між США та Китаєм
Запланована на 17 листопада проміжна торгова угода між США і Китаєм, або так звана угода "Фази один", так і не відбулася. І вже стає очевидним, що причина навіть не в тому, що в Чилі зустріч не провели через те, що в країні тривають масові протести, а альтернативного місця сторони не встигли підшукати.
Ключова проблема в тому, що розбіжності поки залишаються занадто серйозними, щоб швидко досягти навіть проміжних домовленостей.
Тим часом вже впроваджені обопільні торгово-економічні санкції все більше тиснуть на глобальну економіку і далі підвищують ризики рецесії. Це збільшує ризики й для України, хоча країна поки що відчуває від конфлікту більше позитивних, аніж негативних наслідків.
На шляху до перемир'я
Хоча "Фаза один" угоди широко обговорюється, її зміст і конкретні деталі так і не стали відомими.
Достеменно поки відомо лише те, що заплановане раніше обома сторонами чергове підвищення тарифів 15 жовтня відкладено на невизначений термін. Китай готовий відновити купівлю американських сільськогосподарських товарів, але не бажає брати на себе зобов'язання з придбання великих обсягів і конкретних термінів.
А США, зі свого боку, неохоче йдуть на скасування вже введених мит і зберігають мовчанку щодо можливості відстрочки або скасування чергового болючого підвищення тарифів, запланованого на 15 грудня.
Схоже, що такі плани поки зберігаються, адже їхня основна мета - це спонукати американський бізнес продовжити шукати альтернативи китайським постачанням.
Складний комплекс торговельно-економічних відносин і внутрішньополітичні обставини значно заважають обом сторонам піти навіть на початкові поступки.
Тим більше, що за "Фазою один" мають йти ще серйозніші етапи великої угоди, які можуть викликати ще більші складнощі.
А поки сторони намагаються укласти хоча б першу проміжну угоду, перспективи глобальної економіки продовжують погіршуватися.
У жовтні МВФ вкотре знижує прогноз зростання світового ВВП на 2019 - до 3%, на 2020 рік - до 3,4%, і це після 3.8% зростання в 2017 і 3,6% в 2018. При цьому фонд ставить торговий конфлікт номером один у списку ключових факторів, що вплинули на погіршення глобальних економічних перспектив.
За оцінками фахівців Фонду, у 2020 році торгова війна відніме у зростання світового ВВП 0,8 процентних пунктів (пп), у зростання ВВП Китаю – 2 пп, у зростання ВВП США - 0,6 пп. Головні фактори цього негативного впливу - пряма дія тарифів, погіршення бізнес-настроїв, негативна реакція ринків і зниження продуктивності праці.
Але і цей прогноз багато інвесторів вважають занадто оптимістичним. До того ж за останні сім років аналітичне співтовариство включно з МВФ майже завжди переоцінювало можливості глобальної економіки, і фактичне зростання виявлялося нижчим за прогнози.
Аналітики низки провідних інвестиційних банків вважають, що в разі введення останніх траншів імпортних мит, які заплановані на жовтень і грудень цього року, загроза глобальної рецесії наступного року сильно зростає.
Мети не досягнуто
Тим часом, ключові цілі, заради яких США розпалили тарифну війну (зниження торгового дефіциту, стимулювання зайнятості, встановлення справедливої конкуренції), залишаються такими ж далекими.
Досвід минулих тарифних протистоянь показує, що істотного зниження торгового дефіциту домогтися навряд чи вдасться, оскільки початковий позитивний ефект послаблюється торговими санкціями у відповідь і заміщенням імпортом з інших країн.
Крім того, поточна м'яка фіскальна політика стимулює попит на імпортні товари загалом. Для того ж, щоб спонукати міжнародні корпорації до повернення виробничих майданчиків в США і створювати всередині країни нові робочі місця, торгові санкції мають бути масштабними і довгостроковими. Але за це економіці доведеться сплатити високу ціну: номінальні зарплати і ціни зростуть, в той час як продуктивність праці та ефективність можуть значно знизитись.
Змусити ж Китай дотримуватися рівних правил гри в галузі придбання і розробки технологій, дотримання авторського права і субсидування експорту буде вкрай складно. Адже ключова проблема криється в контролі.
По-перше, США буде в принципі дуже складно здійснювати такий контроль в умовах неприборканого прагнення китайської влади до глобального лідерства в галузі технологій.
По-друге, спроби США закріпити якісь контролюючі механізми через законодавство Китаю викликають звинувачення в порушенні китайського суверенітету.
Захист же своїх технологій і протидія подальшому зростанню економічної могутності КНР вже стали ключовими завданнями для США.
Американське суспільство і керівництво все більше приходять до усвідомлення того, що Китай стає основним геополітичним суперником США. За таких умов обидві провідні партії США, республіканська і демократична, підтримують жорстку протекціоністську політику щодо КНР.
І скасування вже введених проти Китаю заходів без досягнутих серйозних поступок зустріне сильний опір в обох політичних таборах.
Загрози та можливості для України
Серйозних негативних наслідків торговельної війни Україна не відчуває, але лише поки що.
Зростання ВВП цього року продовжує перевершувати прогнози, а дефіцит торгового балансу, а також рахунку поточних операцій хоч і почали передбачувано рости ближче до кінця року, але за його підсумками повинні показати зниження стосовно ВВП порівняно з 2018-м.
Щоправда, за останні кілька місяців відчутно впали ціни на експортну сталь, що великою мірою стало результатом торгової війни. Але в той самий час знизилися і ціни на імпортовані енергоресурси, які тією чи іншою мірою взаємопов'язані з цінами на нафту.
На думку багатьох учасників ринку, нафта була б на 5-10 доларів дорожчою, якби не було торгової війни.
Більш того, спроби Федеральної резервної системи США та інших центробанків пом'якшити вплив торгової війни шляхом зниження ставок викликали полювання інвесторів за високими дохідностями і зростання їх попиту на українські державні цінні папери. Це значно допомогло Україні вирішити в цьому році проблеми боргових виплат і підтримало гривню.
Але більш високі ризики глобальної рецесії означають також і більш високі ризики втечі іноземних інвесторів з українського фінансового ринку та розширення торгового дефіциту. Адже зовнішні боргові сплати України у наступні пару років залишаються такими ж високими.
Самі США і Китай поки що займають порівняно невелике місце в зовнішньоторговельному обороті України. В останні пару років частка США в українському експорті була не більше 2%, а частка КНР - не більше 5%.
Цього року ситуація змінюється - за перші вісім місяців обсяги експорту в Китай зросли на 78% порівняно з тим самим періодом минулого року - до $2,4 млрд. Відповідно, за цей же період частка Китаю в експорті виросла до 7%.
Основним двигуном зростання стали продажі сільськогосподарської продукції та продуктів харчування. Але за цей час також виріс імпорт китайських товарів, і за вісім місяців 2019 дефіцит в торгівлі з Китаєм склав $1 млрд, з великими шансами ще вирости до кінця року. За весь 2018 рік дефіцит становив $5,9 млрд.
Безумовно, перерозподіл торговельних відносин у світі несе не тільки ризики для України, а й нові можливості.
Однак інші країни-експортери теж бачать ці можливості і вже активно шукають шляхи, щоб ними скористатися. А в Україні більшу частину експорту досі становить сировинна продукція з низькою доданою вартістю, і ця продукція має витримувати жорстку цінову конкуренцію.
Щоб зайняти ринкові ніші, що відкриваються завдяки перерозподілу торговельних потоків у світі, Україні необхідно проводити значні структурні зміни в аграрному і промисловому секторах.
А для цього необхідне максимальне сприяння прямим інвестиціям з боку держави, рівні правила гри і забезпечення захисту прав бізнесу. На жаль і швидше за все, на це ще будуть потрібні роки.
Але все це потрібно вже зараз, адже конкуренти не чекатимуть.
Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора
