Україна готується до переговорів з ЄС про модернізацію умов нашої двосторонньої торгівлі. І в цьому контексті варто вже зараз визначитися, в чому полягають наші ключові інтереси у подальшій лібералізації торгівлі з Євросоюзом.

Переважну більшість товарних позицій агропродовольчого блоку Україна може експортувати до країн ЄС за нульовою ставкою імпортного мита.

Поряд із цим, для 36 категорій товарів передбачено застосування безмитних імпортних тарифних квот. Йдеться про такі продукти, як яловичина, свинина, баранина, м’ясо птиці, окремі види молочної продукції, зернові, висівки, мед, цукор, крохмаль, гриби, часник, солод, виноградний і яблучний соки, вершкове масло, цигарки, етанол, яйця тощо.

Якщо говорити про імпортні тарифні квоти як класичний інструмент торговельної політики, які фактично являють собою дворівневий імпортний тариф та були запроваджені свого часу в рамках СОТ для заміщення нетарифних методів регулювання торгівлі на сільськогосподарську продукцію і які були покликані надати "мінімальний рівень доступу до ринку" розвинутих країн, то свого часу, в рамках Уругвайського раунду перемовин, на початку 2000-х років, вони дали свій позитивний ефект щодо доступу на аграрні та продовольчі ринки.

Звісно, подібні торговельні інструменти є кроком, який дозволяє ЄС захистити власного аграрного виробника та його добробут. Проте варто зосередитися на аналізі ефективності використання квот українськими виробниками та експортерами. І не стільки з точки зору поточного стану, скільки з точки зору еволюціонування Угоди про ЗВТ та майбутніх перемовин щодо умов її дії.

Не втомлююся повторювати і наголошувати: до перегляду Угоди у 2021 році вітчизняний АПК має бути підготовлений, ми вже сьогодні маємо робити домашнє завдання. І в даному випадку краще говорити мовою цифр.

Епізод перший. Україна є одним з найбільших світових постачальників меду. У минулому році, найгіршому за три останніх сезони для цього сегмента ринку, країна з 49,4 тис. т зайняла п’яте місце у глобальному рейтингу експортерів меду.

Увага! Більш ніж три чверті всіх поставлених обсягів меду припадає на країни ЄС.

Так, минулого року при поставках до ЄС діяли наступні безмитні квоти для меду: основна річна на рівні 5,4 тис. т та дві додаткові по 2,5 тис. т (1 жовтня 2017 р. — 30 вересня 2018 р.; 1 жовтня 2018 р. — 30 вересня 2019 р.).

За даними Eurostat, загальний обсяг поставок меду з України становив 37,9 тис. т, з них через безмитні квоти експортовано 12,2 тис. т за ціною 2007 євро/т, а поза квотою — 25,6 тис. т за ціною 1935 євро/т плюс імпортний тариф як для інших третіх країн - 17,3%.

З урахуванням дії квоти, шляхом нескладних розрахунків, доходимо висновку, що середнє митне навантаження складає 11,6%.

6 років вільної торгівлі з ЄС: якою має бути нова стратегія України

Епізод другий. Аналогічна ситуація спостерігається і при експорті до ЄС оброблених томатів.

Основна квота – 10 тис. тонн, додаткова – 3 тис. тонн (діє за аналогією з медом: 1 жовтня 2018 р. — 30 вересня 2019 р.). Дані Eurostat оцінюють загальний експорт з України у 40,6 тис. т: за квотами – 13,6 тис. т, за ціною 746 євро/т, поза квотою – 27,0 тис. т, за ціною 672 євро/т плюс імпортний тариф 14,4%. Середньозважений тариф з урахуванням безмитної квоти складає 9,2%.

Але тарифні квоти на такому важливому для українських виробників ринку збуту, як ЄС, що діють чи то за принципом "перший прийшов, перший отримав", чи то за принципом ліцензування – це не лише нижчий тариф, це ще й опосередкований вплив на наш внутрішній ринок того чи іншого виду продукції, особливо коли йдеться про ринки, де переважають малі виробники.

Тарифна квота може бути однією з причин викривлення цінової ситуації на ринку, провокуючи експортерів на масовані ринкові операції з метою отримання першочергового доступу до обсягів квоти.

Епізод третій. Ще один приклад, на який я хотіла б звернути увагу: тарифна квота на крохмаль кукурудзяний оброблений, яка на 2019 рік складає всього лише 1600 т (зі збільшенням до 2000 т у 2021 році) і зазвичай вибирається Україною вже в перші три місяці року. 

Тариф поза квотою є досить високим (від 8,3% від вартості плюс 8,9 євро/100 кг до 9% від вартості плюс 17,7 євро/100 кг залежно від тарифної лінії). При цьому імпортна тарифна квота на сировину для вироблення крохмалю є більш щедрою.

Відповідно, на мою думку, варто замислитись, чи не є більш доцільним для України з точки зору стимулювання довшого виробничого ланцюга всередині країни говорити з європейськими колегами про можливості модуляцій цих двох квот і розширення можливостей для українського виробника експортувати продукт з доданою вартістю до ЄС?

Ми будемо раді вітати європейські інвестиції в потужності з виробництва крохмалю в українських регіонах з метою його експорту до ЄС та третіх країн.

Наявність безмитних квот в торговельних відносинах з ЄС для певних категорій товарів, безумовно, є певним бонусом на початкових етапах виходу на ринок.

Окрім цього, можливість отримати навіть мінімальний рівень безмитного доступу до ринку ЄС може стимулювати українських виробників впроваджувати відповідні зміни у своїх виробничих практиках та технологічних процесах, підвищувати стандарти управління безпечністю та якістю продукції, щоб зрештою отримати необхідні дозволи на експорт до країн Європейського Союзу.

Насамперед, це стосується м’ясної продукції: яловичини, баранини, свинини. Виробники м’яса птиці вже проходили цей шлях та оцінили ємність та привабливість європейського ринку.

І якщо невикористання квот на більшість м’ясної продукції (окрім м’яса птиці) пояснюється відсутністю на сьогодні доступу до ринку, то щодо інших товарних груп є питання.

Практично не були використані з 2016 року і квоти у 2,5 тис. тонн на цигарки. Подібна ситуація з додатковою квотою у 500 тонн на виноградний сік та гриби (дві квоти по 500 тонн).

Логічне запитання: в чому причини невикористання українськими виробниками цих квот?

Економічна недоцільність чи недостатня робота щодо просування продукції?

Наостанок хочу зачепити ще одне важливе для України питання. Окремі квоти включають дуже широку товарну номенклатуру, через що експортерам деяких видів продукції неможливо вийти на ринок через масовані поставки інших товарних позицій.

Яскравим прикладом може бути квота "Пшениця м’яка, пшеничне борошно та гранули".

Пшениця та борошно - це два окремих ринки зі своїми правилами та умовами функціонування. У цьому і полягає специфіка, адже ринки потребують окремого підходу.

Тому, повертаючись до перегляду Угоди з ЄС у 2021 році, у перемовинах з європейською стороною варто ставити питання про відокремлені безмитні обсяги саме для борошна.

Існуючі аналітичні студії щодо імпортних тарифів вже показували, що найкращим механізмом подальшої лібералізації торговельних відносин між країнами, які застосовують тарифні квоти в аграрній торгівлі, є зниження рівня імпортних тарифів поза квотою.

Розширення розміру тарифної квоти не є таким ефективним.

Загалом, якщо розглядати імпортні тарифні квоти ЄС на всі 36 товарних позицій продукції АПК з України, то потрібно ретельно проаналізувати по кожній тарифній лінії, що найбільше обмежує наших виробників: сам розмір квоти, тариф в рамках квоти, тариф поза квотою, механізм розподілу квоти...

Відповідно до результатів аналізу варто пропонувати обґрунтовані варіанти модифікації торговельних режимів для тих чи інших видів продукції: можливо, для деяких товарних груп можна спробувати прибрати тарифні квоти і замінити їх зниженим імпортним тарифом? Можливо, для іншого продукту варто говорити про розширення обсягу тарифної квоти чи зміну механізму її адміністрування?

У будь-якому разі детальний аналіз та підготовка пропозицій щодо подальшої лібералізації двосторонньої торгівлі з ЄС має стати нашим основним завданням на 2020 рік.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора