Як Україні реформувати прикордонну службу?

Безпосередньо пов’язана з питаннями безпеки, охорона кордону тривалий час залишалася дуже закритою сферою.

Однак потайність і публічну непідзвітність завжди супроводжує низка ризиків і відтак – нижчий рівень ефективності.

В умовах швидкозмінного світу виявилося, що старі підходи більше не працюють – без обміну даними, координації та довіри як служб між собою, так і між службами та суспільством.

Кордон має бути надійним щитом від злочинності, але одночасно – комфортним для законослухняних громадян.

Тому, згідно з концепцією інтегрованого управління кордонами, яку з 2010 року почала впроваджувати Україна, відповіддю на виклики сьогодення у цій сфері мав стати максимально ефективний рівень взаємодії як між суміжними службами всередині країни, так і з візаві за кордоном, і це все – в умовах ефективного публічного контролю.

Саме у ступені відкритості та публічності проявилися серйозні зрушення, які відбулися за останній рік в самій філософії підходу до роботи служб на кордоні.

У 2019 році в Україні запрацювала урядова Міжвідомча робоча група з питань інтегрованого управління кордонами. Того ж року за участі експертів ЄС високого рівня та у співпраці з прикордонною агенцією ЄС Frontex було ухвалено нову Стратегію інтегрованого управління кордонами – документ, що визначатиме стан справ у цій сфері до 2025 року.

Нова Стратегія починається з переліку головних викликів для українського кордону, і частина з них стосується людської складової. Це, зокрема, низька мотивація та недостатній рівень підготовки, низька укомплектованість особовим складом.

Останнє – не лише питання особистих якостей окремих людей, а й системної політики та умов праці прикордонників і митників.

Досить згадати, що співробітники митниці часто змушені купувати та ремонтувати свою форму власним коштом, а прикордонники, за даними громадського моніторингу в 2017 році, регулярно стикалися з проблемою перевантажень і понаднормовою роботою через нестачу персоналу.

Як наслідок, маємо високу плинність кадрів, брак досвіду та вразливість до корупції.

У відповідь на ці виклики Стратегія пропонує низку змін у підготовці та забезпеченні персоналу відповідних служб. Україна має оновити навчальні програми з урахуванням рекомендацій ЄС (TAXUD), досвіду агенції кордонів і берегової охорони ЄС Frontex, Всесвітньої митної організації.

Ще одна новація – проєкт "Нове обличчя кордону". Це програма, спрямована на підвищення кваліфікації, укомплектованості та мотивації співробітників прикордонної служби, які безпосередньо працюють на пунктах пропуску.

За три роки роботи програми на основі відкритого конкурсу успішно пройшли всі етапи відбору понад дві тисячі спеціалістів базової ланки прикордонної служби. Прикметно, що відбір відбувся з дотриманням принципу гендерної неупередженості, жінки не мали жодних додаткових бар’єрів або переваг під час працевлаштування і у підсумку склали значну частку нових працівників.

Всеохопних досліджень рівня задоволеності українським прикордонним контролем не проводилося, але останніми роками багатьом з нас доводилося чути позитивні відгуки про прикордонників, які ввічливо говорять і пристойно знають англійську. "Я бував у багатьох аеропортах Європи, але мушу визнати, що українські прикордонники справляють гідне враження", – написав нещодавно голова Консультативної місії ЄС в Україні Антті Хартікайнен.

У 2019 році ідея "нового обличчя" пішла далі, і було запущено проєкт "Нове обличчя керівного складу" (НОКС) – перший в історії нашої прикордонної служби публічний конкурс на керівні посади.

За підсумками конкурсу 15 офіцерів зараховані до кадрового резерву, 10 з яких вже призначено керівниками органів охорони кордону у черговості, визначеній рейтингом.

Це тиха революція і унікальний прецедент у Державній прикордонній службі.

НОКС суттєво змінив структуру соціальних ліфтів всередині служби, до того ж зробивши публічною раніше повністю закриту від сторонніх очей процедуру.

Опублікований план реформи митниці також передбачає оновлення кадрового складу і проведення публічних конкурсів на керівні посади, що в поєднанні з програмами Державної прикордонної служби України має гармонійно оновити те "обличчя" кордону, з яким найчастіше і безпосереднього стикаються мандрівники та перевізники товарів.

Чи стане практика відкритих конкурсів звичною і нормальною для українських суб’єктів охорони кордону?

Остаточної впевненості у цьому ще немає. Адже далеко не всім подобається така відкритість – хтось, імовірно, боїться втратити певні привілеї, хтось – вийти із зони комфорту, хтось незадоволений міжнародним втручанням – остання програма реалізується за підтримки посольства США та Міжнародної організації з міграції.

Тому боротьба за "нове обличчя" українського кордону далеко не завершена.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора