Яка функція посла, консула, аташе – українських дипломатів?

Пити шампанське і жити на віллах? Ні.

Наші колеги в МЗС України, наші посли, консули, сотні дипломатів за кордоном і в Києві за останній тиждень, здається, не сплять більше кількох годин на добу.

І що ж вони таке роблять?

Вони домовляються з різними авіалініями про спецдозволи, урядові борти й чартери, щоб забрати наших співгромадян додому.

Вони отримують десятки тисяч повідомлень від громадян України, які потрапили в халепу за кордоном і не можуть повернутися, і відповідають на них.

Вони відкривають двері посольств, щоби розташувати наших співгромадян, а також відправили українських громадян президентським бортом, як це зробив Олександр Щерба.

Вони сприяють налагодженню гуманітарного коридору для наших громадян, як це зробила наш посол в Угорщині Любов Непоп. Вони пишуть спільні листи прикордонникам Німеччини і Австрії, як це зробили Андрій Мельник та Олександр Щерба, з текстом про надання сприяння громадянам України: прикордонники цих країн мають зрозуміти, що пред'явник такого листа має ледь не такий саме статус і недоторканність, як дипкур’єри та дипломати.

Вони ледь не власноруч формують списки пасажирів потягу, який відвозить наших громадян додому, як це роблять посли у Чехії та Польщі Євген Перебийніс та Андрій Дещиця. Вони стоять на кордонах, як наші консули у Польщі, Словаччині та Угорщині, щоб наші автобуси перетнули кордон і потрапили на батьківщину.

Вони домовляються з готелями, щоб розташувати пасажирів автобусів, яких зупинили на кордоні, аби вони не ночували просто неба, купляють їм за власні гроші кілька ящиків фруктів, вдома ліплять їм бутерброди, або беруть таксі, щоби довезти громадянина в аеропорт, поки інший дипломат ледь не за хвіст тримає літак, аби той не злетів без ще одного нашого, якого треба повернути додому.

Вони ночують в аеропортах, як наші консули у Будапешті, Франкфурті та Відні, та на кордонах, як наші консули в Угорщині, Словаччині, Польщі.

Вони повертають наших громадян з Чехії, Танзанії, Шрі-Ланки, Сінгапуру.

Бачили б ви консульські чати, в яких консули передають громадян з рук в руки, коли ті перетинають кордони!!! Бачили б ви безкінечні розмови комунікаторів та СММ-ників у Києві, які лягають о 4 ночі, а о 7 ранку вже постять наступне оновлення про ситуацію на кордонах.

За останні кілька днів лише силами дипломатів повернуто понад 23 тисячі громадян України.

І ще стільки ж чекають на повернення, вони в надійних руках українських дипломатів і консулів. І ми всі працюватимемо 25/7, щоби повернути вас і ваших рідних додому.

Ви ще пам’ятаєте тезу про шампанське, з якої я почав цю розповідь?

Так от, тільки тоді, коли всі наші громадяни будуть вдома, наші колеги-дипломати за кордоном зможуть випити той клятий бокал шампанського. Точніше, не дорогезного французького шампанського, а дешевшого італійського просекко, іспанської кави чи німецького зекту. І не на віллі, а у квартирі. Зі своїми рідними. Яких вони не бачили тиждень.

І вони скажуть своїм рідним: я просто зробив/ла свою роботу. І захистив, повернув додому кілька тисяч наших співгромадян. Вони вже вдома. Вони щасливі. І я щасливий.

А дипломати ніколи не бувають вдома. Вони на роботі. 24/7. Для вас, дорогі співгромадяни.

Українських дипломатів – усього десь 2000 людей, тут у Києві, на Михайлівській, а також у 86 країнах світу. Дякую вам, колеги, за те, що ви поруч!

Якщо ви теж думаєте, що відчувати підтримку консулів, дипломатів, знати, що Україна дбає про вас і ви завжди під захистом українського дипломата, українського прапора – це круто, скажіть просте "дякую" цим людям.

Розкажіть свою історію. Затегайте їх, затегайте МЗС. #ДякуюКонсулу #ДякуюМЗС.

За те, що вони просто doing their job. Просто роблять свою роботу.

#яДипломат. #КонсулПоруч.