Як відбувається евакуація українських громадян, що застрягли по всьому світу? З якими складнощами стикаються дипломати, щоб забезпечити повернення українців додому?

Публікуємо яскравий особистий досвід мандрівниці Софії Вовк. 

Друзі, я вже в Києві. Повернулася з Мексики швидко і безпечно.

Зі мною разом до України прибули ще 38 осіб, усі ми – мандрівники, які застрягли в Перу та Мексиці. Усі вже вдома на самоізоляції.

А тепер деталі.

Система "Друг", організована нашим МЗС по всьому світі, працює, і в моєму випадку спрацювала на відмінно.

27 березня я приймаю рішення повертатись додому (хоч перед тим планувала пересидіти "гарячі часи" у Мексиці) і прошу внести мене у список людей на евакуацію.

28 березня стає відомо про можливість цього ж дня вилетіти через Польщу. На роздуми часу немає, рішення треба приймати вже.

Деталі про маршрут і скільки це коштує – другорядні. Головне – "вікно" є.

Увесь день 28-го і ранок 29-го – нерви на голках, інформація про рейс уточнювалась, його переносили. В списки пасажирів нас внесли, і це було добре, проте квитків на руках не було – і це трохи бентежило.

29 березня пообіді з нами нарешті зв'язується авіакомпанія LOT і я оплачую квиток до Варшави, зарезервований для мене нашими дипломатами. Кому цікава ціна – приблизно 500 євро.

Далі – тривалі спроби придбати квиток на запланований рейс SkyUp Варшава-Київ, який мав би вилетіти 30-го ввечері. В мене нічого не виходить, хоча декому пощастило більше.

Наші дипломати кажуть – не страшно, головне – долетіти до Варшави, далі розберемося.

20.00 29 березня, міжнародний аеропорт Канкун. Рейс на Варшаву – єдиний міжнародний рейс на табло. Аеропорт-привид, людей – одиниці.

Реєструємось (нас було четверо українців), чекаємо. На стійці нам кажуть: місця у літаку не вказані, сідайте, де буде вільно.

Спецрейс авіакомпанії LOT летів за маршрутом Ліма (Перу) – Канкун (Мексика) – Варшава (Польща). Скільки людей вже на борту, у Канкуні не знали.

Літак з Ліми приземлився. Ура! Нас садять на літак. Яке щастя!

Місць в економкласі немає. І що далі? "Сідайте, де бачите!" – "Чесно?!" – щаслива, заскочила у вільний ряд у бізнес-класі, подумки дякуючи всім за все хороше.

Вже в літаку приходить повідомлення від посла України в Польщі: є високий ризик, що рейс на Київ від SkyUp не відбудеться. Проте, поки ми летимо, у посольстві обіцяють вирішити, як нас доправити в Україну.

В літаку – лише мандрівники з України та Польщі, всі розмови – хто де був, що бачив, що не бачив і де кого застала новина про закриття кордонів, штатів, провінцій…

Нас підгодовують бутербродами і солодким. За це ми вдячні, бо нас попереджали, що на спецрейсі їжі і звичайного обслуговування не буде.

Все, аби мінімізувати контакт бортпровідників з пасажирами.

Приземляємось у Варшаві. Українські дипломати вже в аеропорту і з нами на зв'язку, в транзитну зону їх не пускають.

Рейс SkyUp до Києва скасовано, триває організація автобусного переїзду до кордону.

В транзитній зоні всю українську команду збирають окремо.

"Ваша країна вас кинула!" – театральним випадом нас зустрічає польський офіцер.

"Ваш літак не прилетів, і ми не знаємо, що з вами робити", – декламує далі і починає збирати наші паспорти. Ми пошкодували, що ніхто з нас цього не записав на відео.

Віддали паспорти і, ледь стримуючи сміх, пояснили: не хвилюйтесь, наші дипломати внизу чекають на нас.

А наші дипломати дійсно про нас дбали. Замовили нам їжу і напої в транзитну зону, постійно тримали в курсі всього, що відбувається.

Ще годинка очікування – і нас повели на вихід, віддали паспорти, багаж (спойлер – не всім) і передали в руки представників посольства.

Далі – автобус і ескорт з польської поліції та консула до кордону.

Як же нам було приємно в автобусі знайти повно їжі – піцу, сендвічі, солодощі, фрукти, воду і трошки наливки для зняття стресу. Так нас до кількагодинного переїзду підготували наші дипломати. У відповідь ми лише аплодували.

А далі кордон, кількаразова перевірка температури, паспортний контроль, зміна автобуса – і Україна вітає вас!

Кожен із нас підписав документ про обов'язкову самоізоляцію. Ми розуміємо всю відповідальність і ризики, тому всі чемно сидітимемо вдома.

Фінансування трансферів з Варшави до кордону та з кордону до Києва, а також наше харчування взяли на себе посольство України в Польщі та особисто українські дипломати.

А тепер подяки. В першу чергу:

Ганні Пророк, консулу Посольства України в Мексиці,

Посольству України у Республіці Перу,

консулам Посольства України в Польщі Дмитру Горбаню та Василю Зваричу,

Посольству України у Польщі та особисто послу Андрію Дещиці,

Міністерству закордонних справ України.

Ви зробили неймовірну роботу!

P.S. Мій багаж залишився в Канкуні – значить, повернуся туди.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора

Текст опубліковано на facebook автора. Публікується з її згоди