Багато реформ в Україні не могли б реалізуватися без міжнародної допомоги.

Суттєву підтримку від широкого пулу донорів за останні п'ять років отримували реформа публічних закупівель (Прозорро), дерегуляція та підтримка малого і середнього бізнесу (Офіс розвитку МСП), реформа освіти (Нова українська школа), реформа державного управління (Нова державна служба), антикорупційна реформа (НАБУ, Aнтикорсуд), митна та податкова реформи (Нова митниця та ДФС), реформа децентралізації (підтримка ОТГ) тощо.

Крім цього, варто хоча б згадати мільярди євро, надані Україні на будівництво укриття над четвертим енергоблоком ЧАЕС. Або ж сотні менших інфраструктурних проєктів, спрямованих на енергоефективність чи утеплення в кожному куточку нашої країни.

Список оцифрованих проєктів міжнародної допомоги, наданих Україні за часи незалежності, сягає близько 2000 позицій. Загальна сума цієї допомоги, за оцінками Світового банку, сягає $18,4 млрд.

Така допомога важлива не лише для нас, вона відіграє важливу стабілізаційну роль для багатьох країн, що розвиваються.

А подекуди ця роль є критичною для уникнення гуманітарних криз чи економічних колапсів, як у країнах Екваторіальної Африки, Афганістані чи Бангладеш.

Втім, коронавірус і тут вносить свої зміни.

Для ключових гравців арени міжнародної допомоги уже почалися труднощі, адже змінити або перекваліфікувати свої багатомільярдні програми підтримки в короткі строки є непростим завданням.

Крім того, уряди країн-донорів так само зіштовхнулися з економічними наслідками пандемії, що змушує їх переглянути свої бюджети на міжнародну допомогу та зосередитись на власних проблемах.

Спробуємо розглянути, що це на практиці означає для України.

0,7% від світового обсягу

Перш за все, погляньмо на обсяги міжнародної допомоги.

Згідно з даними Організації економічної співпраці та розвитку (ОЄСР), якщо у 2000 році країни-реципієнти в усьому світі отримали $48,812 млрд міжнародної допомоги, то у 2018 році ця сума зросла більш ніж утричі – до $165,48 млрд.

Лідером серед країн-реципієнтів міжнародної допомоги останніми роками залишається Сирія, отримуючи з 2015 року близько $8-10 млрд щороку..

Поруч із Сирією розташувалися інші держави, що мають військові конфлікти в активній фазі, такі як Ємен - $7,9 млрд у 2018 році; Ефіопія - $4,9 млрд; Афганістан - $3,7 млрд; Нігерія - $3,7 млрд.

Як зростали обсяги світової технічної допомоги

Для порівняння, Україна отримувала щорічно $400-790 млн в період 2005-2013 років та близько $1,2-1,5 млрд щорічно з 2014 року. Це складає близько 0,7% від загального обсягу міжнародної допомоги у світі.

Співмірні з українськими обсяги міжнародної допомоги за останні роки отримують, зокрема, Пакистан - $1,3 млрд; Нігер - $1,1 млрд; Туреччина - $1,1 млрд.

Трамп і вірус

Хто є донором цієї допомоги?

Одним із найбільших світових донорів є Агенція США з міжнародного розвитку (USAID). Організація має портфель проєктів на $20 млрд щороку в 139 країнах світу.

У випадку з USAID за останні три роки Білий дім неодноразово погрожував скороченням фінансування зовнішньої допомоги, з кожним пропонованим бюджетом.

Так, у проєкті бюджету США 2020 року конгресмени пропонували 23% скорочення фінансування міжнародної допомоги. У бюджеті 2019 року пропонувалося скорочення на 30%, а 2018 року — на 32%.

Однак, як зазначає Washington Post, переглядаючи федеральний бюджет 2020 року у зв’язку зі спалахом епідемії, обсяги зовнішньої допомоги вдалося зберегти, отримавши підтримку обох партій.

Проте ключова агенція міжнародної допомоги США - USAID - у цей непростий час все ж позбулася свого керівника Марка Гріна, який стояв на обороні незалежності організації перед критикою президента Трампа та його адміністрації не один рік.

Гріна тимчасово замінив його заступник Джон Барса, який попередньо працював у команді Трампа та відстоює президентську ідеологію "America first".

Який це матиме вплив на розподіл видатків організації, яка, зокрема, має портфель 149 діючих проєктів в Україні на близько $200 млн, покаже час.

Однак наразі американські експерти схиляються до прогнозів щодо скорочення та перерозподілу фінансування міжнародної допомоги.

Це навряд чи означатиме скорочення чи перерозподіл вже діючих в Україні великих проєктів, на кшталт "Конкурентоспроможна економіка України", "Економічна підтримка Східної України" або "Енергетична безпека" та "Прозорість енергетичного сектора".

Однак заплановані на 2020 рік та нові великі програми міжнародної допомоги від США для України потенційно можуть зазнати змін.

Водночас на протилежному боці Атлантики, у Брюсселі, політичний клімат є стабільнішим, що, зокрема, має вплив і на настрої щодо України.

Так, Єврокомісія планує виділити Україні 1,2 млрд євро. Втім, це трапиться лише за умови виконання Києвом низки вимог, зокрема підписання програми з МВФ.

У разі успіху Україна отримає найбільшу суму допомоги серед усіх реципієнтів поза межами ЄС (Молдови, Грузії, Тунісу тощо).

Однак важливо також зазначити, що ці кошти будуть кредитними, на відміну від грантових (безповоротних) ресурсів, які надає USAID.

В розрізі поточних великих грантових програм, які надає ЄС Україні, наразі не відбувається суттєвих змін. Такі великі проєкти, як FORBIZ, чи низка програм Транскордонного співробітництва, швидше за все, не отримають скорочення чи перерозподілу коштів цього року.

Реформи – стоп?

Для України подібна ситуація, на жаль, означатиме досить очевидний висновок — варто в першу чергу розраховувати на власні сили.

Втім, утримуючись від прогнозів, найкраще, що ми можемо зробити — це проаналізувати можливості, що ґрунтуються на нинішніх тенденціях. Цілком можливо, що у 2020 році відбудеться суттєве скорочення фінансування міжнародної допомоги Україні (від більш ніж 1 млрд доларів США міжнародної допомоги, які наша держава отримала 2019-го).

Враховуючи, що, мабуть, усі без винятку успішні реформи останніх років реалізовувалися за участі міжнародних партнерів та за фінансової підтримки донорів, нова реальність обмеженого фінансування вимагатиме сильнішої інституційної спроможності українських органів влади до творення змін.

Міжнародна допомога не зникне, і навряд чи зникне тиск міжнародних партнерів для демократичного розвитку України.

Однак у певних секторах цей тиск може послабитись.

Радіти подібній ситуації можуть хіба що адепти теорій вселенської змови, які сильно активізували свої зусилля в українському політичному дискурсі останнім часом. Для них подібний сценарій скорочення міжнародної допомоги означатиме також скорочення міфічного впливу Джорджа Сороса та світових залаштунків.

Однак чи зможе Україна підхопити естафету та самотужки продовжити започатковані зміни?

Або ж "невидима рука" корупції зробить свою справу та заморозить реформи? 

В такій ситуації уряду необхідно чітко фокусуватися на пріоритетних секторах реформ, зважаючи на обмеженість власних ресурсів.

Також уряд повинен звернути увагу в першу чергу на ті сектори, які можуть втратити донорську підтримку. Наприклад, велика програма від ЄС "Креативна Європа", що спрямована на широкий спектр сфери культури, має завершитись у 2020 році. В той самий час новий антикризовий бюджет України так само зазнав суттєвих скорочень видатків на культуру.

За потреби скорочення видатків уряду необхідно робити це в галузях, які зможуть підстрахувати міжнародні партнери України. Натомість власноруч підтримуючи сфери, де донорська підтримка може послабшати.

Таких ситуацій варто уникати, а головне, їх можна мінімізувати за допомогою нескладного аналізу. Зорієнтуватися в цих крос-функціональних напрямках не лише уряду, але й усім охочим допоможе офіційний портал координації міжнародної допомоги в Україні - proaid.gov.ua, який у найближчому майбутньому отримає велике оновлення функціоналу, зокрема в розділі аналітики міжнародної допомоги, що надається нашій країні.

Прозорість та підзвітність використання проєктів міжнародної допомоги в Україні дозволить мінімізувати ризик "відкату" реформ.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора