Вірус як виклик єдності: якою буде антикризова стратегія ЄС
Політичні експерти у всьому світі намагаються передбачити потенційні наслідки, які спричинить криза, викликана вірусом COVID-19, для наших демократій, однак поки що однозначних відповідей немає.
Я вже досить немолода людина, і на моїй пам'яті було чимало глобальних макроекономічних потрясінь.
Перше – в 1973 році, коли президент США Річард Ніксон припинив конвертованість долара в золото. Далі були великі нафтові шоки 1973 та 1979 років. Потім – падіння Берлінської стіни в 1989 році, розпад СРСР у 1991 році і тому подібне, до терористичних атак 9 вересня 2001 року в Нью-Йорку.
Усі ці події в той час вважалися настільки серйозними, що ніхто не мав уявлення про те, якими будуть наслідки.
Як би там не було, сьогоднішня криза є більшою, ніж усі попередні, як мінімум, для Європи. Ніколи раніше раптовий шок не призводив до практично повної зупинки економіки.
Як Європа реагує на макроекономічні наслідки пандемії?
Ніколи раніше Європа не бачила такої швидкої та масштабної реакції, хоча і її поки що недостатньо.
Європейський центральний банк вжив важливих заходів. Він розширить чинну програму викупу активів (Asset Purchase Programme, APP) на 120 мільярдів євро до кінця 2020 року та виділить іще 750 мільярдів євро на купівлю цінних паперів державного і приватного секторів за новою Програмою закупівель у зв’язку з пандемією (Pandemic Emergency Purchase Programme, PEPP).
Загальна сума, 870 мільярдів євро, призначена для забезпечення ліквідності фінансової системи і становить 6% ВВП єврозони.
Крім того, наглядові органи єврозони тимчасово ослабили нормативні вимоги стосовно банківського капіталу, ліквідності та непогашених позик. Банки отримали прохання не розподіляти дивіденди та використовувати збережений капітал для підтримки малого бізнесу та домогосподарств.
Що стосується фіскальної політики, то існує безліч ініціатив, деякі – на рівні ЄС, але переважно – на національному рівні.
Сам Європейський Союз залучає близько 37 мільярдів євро (0,3% ВВП) бюджетних ресурсів, включаючи інвестиційну ініціативу Corona Response та Фонд солідарності ЄС на підтримку заходів охорони здоров'я, малого та середнього підприємництва та регіонів, які найбільше постраждали від пандемії.
Європейський інвестиційний банк переспрямовує ресурси для забезпечення ліквідності МСП. Європейська комісія скасувала певні фіскальні правила ЄС, що обмежують дефіцит бюджету країн-членів вище рівня 3% ВВП.
Серйозність кризи, спричиненої COVID-19, викликала унікальні швидкі суттєві та узгоджені заходи з боку країн ЄС.
Німеччина: додаткові видатки бюджету в розмірі 156 мільярдів євро (4,9% ВВП), включаючи підтримку доходів працівників та малих і середніх підприємств. Стабілізаційний фонд банку KfW значно розширив державні гарантії для позик підприємствам – до 825 мільярдів євро або 25% ВВП;
Франція: фіскальний пакет у розмірі 45 мільярдів євро (близько 2% ВВП) на покриття витрат охорони здоров'я, відтермінування податків, підтримку доходів працівників та мікропідприємств, відтермінування орендної плати та комунальних платежів для малих та середніх підприємств;
Італія: екстрений пакет на суму 25 мільярдів євро (1,4% ВВП), включаючи видатки на систему охорони здоров’я, підтримку доходів звільнених працівників та самозайнятих, відтермінування податків. Крім цього, монетарні заходи для розблокування близько 350 мільярдів євро (20% ВВП) ліквідності для підприємств та домогосподарств;
Іспанія: додатковий бюджет у розмірі 13,9 мільярда євро (1% ВВП) на підтримку видатків системи охорони здоров'я, допомогу з безробіття, збільшення лікарняних виплат інфікованим коронавірусом, допомогу в оренді малозабезпеченим та відтермінування податків для малого та середнього бізнесу;
Бельгія: фіскальний пакет у розмірі 8-10 мільярдів євро (близько 2% ВВП) із заходами щодо збільшення витрат на охорону здоров'я, підтримкою доходів тимчасово безробітних та самозайнятих. Окремо передбачено 50 мільярдів євро (близько 10% ВВП) гарантій на нові банківські позики компаніям та самозайнятим.
У більшості країн ЄС обсяг антикризових програм знаходиться в діапазоні від 1 до 2% ВВП.
Винятком є Німеччина, яка окремо розгортає те, що німецький міністр фінансів назвав своєю "великою базукою" розміром майже у 5% ВВП. Це підтримка додаткових витрат на охорону здоров’я, підтримка доходу для безробітних або людей із обмеженим робочим часом, відтермінування податків, а в деяких випадках – допомога на сплату оренди та комунальних платежів.
Набагато більші суми закладаються у вигляді гарантій державного сектора на продовження кредитування.
Втім, існує усвідомлення того, що одних лише національних заходів буде недостатньо.
Проте навіть у такій екстремальній ситуації членам ЄС буде вкрай непросто домовитися про спільні дії. Це показала 16-годинна термінова відеонарада міністрів фінансів країн єврозони, яка розпочалася 7 квітня. Та, що так і не завершилася домовленістю про спільні кроки.
Міністри так і не змогли досягти консенсусу, щоб обрати одну з трьох запропонованих стратегій.
Перша пропозиція полягає в тому, щоб активувати існуючий Європейський механізм стабільності (ESM), який містить 440 мільярдів євро (3% ВВП).
Проблема в тому, що такий крок створить найбільш постраждалим державам додатковий борг і необхідність виконувати його умови. Італія першою відкидає такий план, оскільки критична ситуація, що склалася, ніяк не пов'язана з поганою фіскальною політикою країн і вимагає натомість базової людської солідарності. Її позицію підтримують Іспанія та Франція.
Натомість Італія та інші південні держави виступають за "євробонди" або "коронабонди" і за те, щоб сам ЄС брав на себе боргове навантаження, а зібрані кошти були передані державам-членам для оплати заходів підтримки економіки та доходів тих, хто опинився без роботи.
Цьому протистоять кілька північних держав. Серед них найголосніше виступають проти Нідерланди.
Третій варіант, який адвокує Єврокомісія, полягає у наданні їй права випустити облігації, використавши залучені кошти для розширення своїх видатків.
На кону рішення, яке матиме надзвичайне значення для майбутнього всього ЄС.
Чи піде ЄС на крок, який означатиме перехід на новий рівень інтеграції? Або навпаки – відмовиться від цього, дозволивши деяким країнам, таким як Італія, розчаруватися в ідеї європейської солідарності.
Тягнути із цим рішенням далі неможливо.
Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора
Стаття підготовлена в рамках проєкту "Розуміння угод про асоціацію між ЄС та Україною, Молдовою і Грузією", який реалізується консорціумом, до складу якого входять Центр європейських політичних досліджень (Брюссель), Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (Київ), "Реформатікс" (Тбілісі) та "Експерт-груп" (Кишинів) за фінансової підтримки Уряду Швеції