Дмитро Кулеба, оцінюючи свої перші сто днів на посаді голови МЗС, зізнався, що навмисне вживає абстрактне і зручне слово "зміни" замість більш чіткого "реформи", бо останнє, на його думку, "набило оскому".

Новому міністру явно не позаздриш, адже доволі складно не лише досягнути системних зрушень в одному з найбільш закритих і консервативних міністерств, але і визначитися з пріоритетами щодо реформ у вітчизняній системі дипломатії.

Відтак не дивно, що наріжні камені політики міністра Кулеби на початку березня і станом на зараз суттєво різняться.

Вже не настільки першочерговими для нього є бажання мотивувати закордонних українців повертатися додому. Як і немає вже серед пріоритетів, зокрема, публічної дипломатії, завдяки якій можна було би позиціонувати Україну як "країну можливостей".

Напередодні самої презентації Кулеба в кількох інтерв'ю вже встиг відзвітувати про результати першої сотні днів на новій посаді. Тож замість того, щоби вкотре розповідати про Азійський вектор зовнішньої політики України, економічну дипломатію, євроатлантичну інтеграцію, він вирішив детальніше зупинитися на внутрішніх трансформаціях у самому МЗС.

І у цьому справді є сенс. Адже, як відомо, сучасна класична дипломатія має два виміри: політичний та адміністративний.

Якщо про перший ще більш-менш відомо, то другий для широкого загалу часто постає такою собі terra incognita. А даремно, адже від внутрішніх процесів дипломатичної кухні часто залежать зовнішньополітичні досягнення.

Замахнутися на "священну корову", тобто на усталені протягом десятиліть правила дипломатичної системи, здатен лише відчайдушний міністр.

Реформи у зовнішньополітичному відомстві не відбулися навіть у 2014 році, коли, здавалося б, на це був як запит суспільства, так і запит часу.

Вітчизняні дипломати, немов та армія "бездоганних" із серіалу "Гра престолів", після Революції гідності надалі продовжували відчувати свій особливий статус "солдатів зовнішньополітичного фронту в гібридній війні".

Не відбулося суттєвих реформ у структурі та роботі МЗС і з приходом нової влади в особі попереднього міністра закордонних справ.

Відтак анонсовані наміри перетворити Міністерство закордонних справ України на "ефективне, сучасне й людиноцентричне" дійсно заслуговують на увагу.

Йдеться і про такі зрушення, як "нова" кадрова політика міністерства з мережею деск-офісерів, зміцнення комунікації у структурі МЗС, зменшення обсягу документації, анонсована на майбутнє цифровізація консульських представництв.

Чи вдасться новому міністру досягти успіхів на цьому шляху?

Чимало буде залежати від того, чи теперішнє керівництво Міністерства закордонних справ України дійсно матиме політичну волю та готовність йти проти системи.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора