Що очікувати від нового витка протистояння США і Китаю?

У 2019 році, коли коронавірус ще не завдав потужного удару по глобальній економіці, торгова війна між економічними гігантами №1 і №2 коштувала світовому ВВП більше 1%.

У листопаді між сторонами було укладено перемир'я - так звана фаза один, що призупинила подальше зростання санкційних імпортних мит з обох сторін. Незважаючи на свою обмеженість і крихкість, угода фази один дала багатьом надію на деяку стабілізацію відносин двох країн, з перспективою подальшого врегулювання після листопадових виборів президента США.

Пандемія коронавірусу відсунула проблеми американсько-китайських відносин на другий план, але лише ненадовго.

Події останніх декількох тижнів знову повернули протистояння США і Китаю в топ глобального порядку.

І майже на кожну таку подію слідувала хвороблива реакція фінансових ринків.

Посилюється риторика щодо територіальних претензій Китаю в Південно-Китайському морі. Обговорюються можливі санкції у відповідь на експансію китайської влади в політичну систему Гонконгу.

Триває тиск на Huawei: співробітникам компанії може бути відмовлено у в’їзді в США. Компанію Huawei в чорному списку США вже може скласти TikTok.

Вчорашня вимога США закрити протягом 72 годин китайське консульство в Х'юстоні перенесло протистояння на новий рівень: різко зросла кількість оглядачів і ЗМІ, які проводять аналогії з часів холодної війни США з СРСР.

Аналогій дійсно вистачає: перш за все це широкий спектр взаємних претензій, як в регіональному плані, так і в плані різних сфер діяльності - торгівлі, технологій, інновацій, безпеки.

Більш того, в протистояння з Китаєм залучаються все нові держави. TikTok і десятки інших китайських мобільних додатків вже заблоковані в Індії. Австралії загрожують економічні санкції Китаю у відповідь на заклики розслідувати джерела і хід поширення пандемії.

Знаковою подією стало рішення уряду Британії виключити участь Huawei у розвитку мереж 5G на території країни. Далі може настати й черга Євросоюзу.

Китайська влада зі свого боку заявила про готовність вживати відповідних заходів.

Схоже, що настає момент більш активної перезавантаження європейсько-китайських відносин. Не в останню чергу завдяки Великій Британії.

Ще п'ять років тому відносини Лондона з Китаєм були найбільш довірливими серед країн "Великої сімки", з перспективами китайської участі в будівництві британської АЕС, зростання британського експорту в Китай, а також припливу китайських технологій та інвестицій в програму промислового відродження північних регіонів Англії.

До теперішнього часу від цих перспектив мало що залишилося: китайські інвестиції обмежилися в основному британськими логістикою і нерухомістю, будівництво АЕС, швидше за все, буде припинене, а товарні потоки і технології йшли в напрямках, зворотних очікуваним.

Останні опитування показують, що у Британії вже 60-80% респондентів не довіряють Китаю. Заборона участі Huawei у розвитку 5G стала логічним продовженням наростаючої недовіри всередині країни і тиску з боку північноамериканських партнерів.  

Країни ЄС довгий час прикривалися від тиску і закликів США посилити позицію щодо Китаю помірним і прагматичним підходом Сполученого Королівства. Тепер же більш різкі і рішучі кроки уряду Бориса Джонсона підштовхують європейців до непростого вибору.

З одного боку, у багатьох на континенті ще залишаються надії на можливі вигоди від торгівлі та китайських інвестицій.

З іншого - все гостріше постають проблеми національної безпеки, витоку технологій, порушень авторського права і зростаючого торгового дефіциту – тут європейські претензії до китайської сторони практично не відрізняються від американських.

Тому активне переосмислення відносин з Китаєм відбувається і на європейському континенті: в одному з торішніх стратегічних оглядів Єврокомісія дала Китаю визначення "системного конкурента".

Цього року пандемія коронавірусу виступила каталізатором цього переосмислення - протягом останніх місяців в ЄС неодноразово заявляли про надмірно наполегливі спроби Китаю транслювати своє бачення коронакризи в європейському інформаційному полі і через європейські структури, в тому числі, з використанням елементів дезінформації і пропаганди.

Традиційна проблема для ЄС у боротьбі з такими глобальними викликами - відсутність єдності.

Позиції прихильників продовження колишньої політики відкритого економічного співробітництва все ще сильні і, зокрема, мають підтримку німецького уряду.

Помітна також відмінність в регіональних підходах - такі країни як Польща, Чехія, Угорщина та Італія до недавнього часу намагалися відстоювати більш активне зближення з Китаєм в надії отримати економічні вигоди, перш за все у вигляді китайських інвестицій.

Однак фактичні припливи китайського капіталу в ту ж Східну і Центральну Європу, як і раніше, дуже далекі від очікувань і незначні в порівнянні з фінансовими вливаннями самого ЄС. І так само, як і у Британії, в європейському суспільстві наростає недовіра до Китаю.

Ескалація протистояння США і Китаю залишається однією з ключових глобальних загроз, здатних сильно вплинути на світову економіку і фінансові ринки.

І хоча жодна зі сторін не зацікавлена в такій ескалації, ситуація така, що чим більше загострюються протиріччя, тим вище ймовірність того, що конфлікт спалахне в якій-небудь з найбільш гарячих точок дотику, будь то Тайвань, Гонконг або сфера кібертехнологій.

І США, і Китай стрімко рухаються до подальшого економічного і технологічного розмежування, залучаючи до нього решту світу. І поки немає жодних підстав очікувати, що цей процес може повернути назад або хоча б призупинити.

Для цього китайській владі довелося б докорінно переглянути свою довгострокову економічну і геополітичну стратегію.

Також малоймовірна істотна зміна курсу адміністрації США в разі зміни президента в результаті листопадових виборів – навпаки, дві провідні партії конкурують між собою в демонстрації перед виборцями жорсткого курсу по відношенню до Китаю.

Що дійсно може змінитися, так це роль Євросоюзу.

Якщо різкі випади республіканської адміністрації проти європейських союзників залишаться в минулому, США і ЄС можуть значно зблизитися. Навіть при набагато більш помірному підході ЄС, позиції США в протистоянні з Китаєм в цьому випадку можуть значно посилитися.

І це також означатиме продовження поляризації світу. Протистояння Китаю і Заходу може розтягнутися на десятиліття і пережити багато змін урядів.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора