Хоча зараз усі погляди прикуті до Білорусі, однак ситуація на Донбасі потребує не меншої уваги. Особливо з огляду на продовження засідань на віртуальному мінському майданчику та ймовірність проведення зустрічі дипломатичних радників лідерів "нормандської четвірки" 28 серпня.

Показово, що у зустрічі передбачається участь Дмитра Козака, який ще кілька тижнів тому розіслав скандальний лист про нібито намір вийти з "нормандських консультацій" через ігнорування російської позиції.

Відкритим залишається питання, що змусило Козака залишитися в переговорному процесі: чи то тиск партнерів України, чи то успіх російської гри на підвищення ставок.

Очевидно, що відправною точкою на анонсованій зустрічі, якщо така відбудеться, стане позитивна оцінка введеного у дію 27 липня режиму тиші. Дійсно, відповідно до офіційних повідомлень, режим загалом дотримується і кількість втрат серед Збройних Сил України зменшилася до мінімуму. Однак, що важливо,

російська сторона продаватиме цей режим як виконання своїх зобов’язань у сфері безпеки та робитиме спроби закинути м’яч на українське поле.

Маємо бути відверті, завдяки такому формату перемир’я, який повністю вписується в російську тактику "контрольованої ескалації", Росія, без суттєвих зусиль та гарантій зі свого боку, змогла підняти планку шантажу особливо високо, граючи на передвиборчих обіцянках президента Зеленського.

Новий ультиматум для Єрмака: що вимагає Кремль в обмін на тишу на Донбасі

Маємо усвідомити, що без додаткових заходів у сфері безпеки нинішній режим не може бути ані сталим, ані тривалим. Він діятиме лише доти, поки Москва відчуватиме готовність Києва йти на нові поступки з політичних питань.

Загалом логіка російських дій вписується в системні спроби нав’язати "прямий діалог між Києвом та Донбасом", включаючи погодження законів, та домогтися від України якомога швидшого виконання політичного блоку Мінських домовленостей без будь-яких додаткових безпекових гарантій.

Просуванню російського порядку денного сприяє й спадщина "нормандського саміту", яку Володимир Зеленський привіз із Парижа в грудні 2019 року. Його заключне комюніке — із невиразною безпековою частиною та конкретними політичними вимогами до України — суттєво звужує Києву простір для маневрування.

Будемо сподіватися, що у пошуках розв’язок для проведення Берлінського саміту Банкова не наробить нових помилок, а злиті в ЗМІ "хотєлки" Росії не будуть освячені згодою керівника офісу президента України, як це вже мало місце у березні з так званою консультативною радою.

А для української переговірної команди критично важливо не допустити ситуації, за якої політична доцільність (зокрема, і з точки зору поточних політичних інтересів керівництва України) прискорення проведення місцевих виборів на Донбасі змусить заплющити очі на відсутність базових безпекових передумов до цього.

У цьому контексті варто звернути увагу на повідомлення з полів мінського майданчика, де керівник української делегації зобов’язався звернутися до Верховної ради щодо можливого перегляду постанови про призначення місцевих виборів в Україні, яка виписана відповідно до Закону про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей.

Враховуючи мінімальні шанси на її перегляд, очевидною є провокативність вкинутої Росією ідеї.

Тут і безпрецедентне втручання в роботу парламенту, і заділ на майбутнє щодо скасування статті 10 згаданого закону, і чергова відмовка для блокування зустрічей, і можливість далі грати на "недоговороздатності" президента Зеленського.

Натомість необхідно і надалі наполягати на отриманні місією СММ ОБСЄ постійного та безперешкодного доступу до окупованих районів, включаючи кордон, як це передбачено Мінськими домовленостями. Варто нагадати і про дорожню карту, розробка якої передбачена Берлінським самітом 2016 року і яка надала би послідовності і логічності крокам, які визначені трьома документами "Мінська".

Час не лише відновити роботу над документом, погодження якого було заблоковане російською стороною в очікуванні результатів президентських виборів в Україні, але й включити до проєкту положення про розгортання посиленої міжнародної присутності в регіоні.

Тим паче доцільність розгортання такої присутності, яка б заповнила безпековий вакуум та створила умови для подальшого врегулювання, знайшла певне розуміння і з боку віцепрем’єра, першого заступника голови делегації України в ТКГ Олексія Резнікова.

Зокрема, йдеться про виведення всіх незаконних збройних формувань, їхньої військової техніки, а також бойовиків і найманців із території України, про недопущення незаконного втручання у виборчий процес, у тому числі з боку незаконних збройних формувань, а також про повноправну участь у виборчому процесі українських партій, ЗМІ, гарантування свободи передвиборчої агітації, забезпечення виборчих прав переселенців, як і забезпечення прозорого підрахунку голосів, установлення підсумків голосування і результатів місцевих виборів тощо.

Хотілося б вірити, що згадана стаття залишатиметься і надалі однією з "червоних ліній" для Банкової.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора