Децентралізацію часто називають ключовою історією успіху після Революції гідності.

І це при тому, що формально Угода про асоціацію Україна-ЄС не передбачає юридичного обов’язку України здійснити реформу децентралізації.

Однак Євросоюз і держави-члени активно підтримують децентралізацію як у політичній площині, так і за допомогою проєктів міжнародної технічної і фінансової допомоги. Так, проєкт U-LEAD з Європою, спрямований на покращення якості адміністративних послуг в Україні, є чи не найамбітнішим проєктом європейської технічної допомоги в Україні.

Отже, як саме децентралізація сприяє розвитку відносин України з ЄС? Та що необхідно, аби об’єднані територіальні громади (ОТГ) стали новими центрами європейської співпраці на локальному рівні?

Як децентралізація сприяє євроінтеграції?

На відміну від інших поточних реформ (наприклад, управління публічними фінансами, реформи публічних закупівель), децентралізація відіграє незначну роль у системі умов (conditionalities) в рамках Угоди про асоціацію.

Тому, з юридичної точки зору, успішна децентралізація не є запорукою поглиблення відносин України з ЄС або отримання певних визначених євроінтеграційних бонусів.

Однак можна виокремити принаймні п’ять ключових "точок перетину", що роблять децентралізацію сприятливою для євроінтеграції.

По-перше, на думку німецького політолога Андреаса Умланда, успішна децентралізація наближує внутрішньодержавну організацію в Україні до існуючих форм децентралізації у ЄС.

Зокрема, Умланд згадує принцип субсидіарності, закріплений у статті 3(5) Договору про ЄС, відповідно до якого ухвалення рішень та вжиття дій здійснюється на рівні, якомога ближчому до громадянина. Тому чим більш деконцентрованою та субсидіарною стає Україна, тим ближчою вона стає до інших європейських держав і – потенційно більш готовою до перемовин щодо вступу до Союзу.

Крім того, децентралізація може розглядатися як відступ від традицій централізованої держави, притаманної царистським та радянським часам. Тому, на думку Умланда, ця реформа певним чином легітимізує європейські та євроатлантичні амбіції України.

По-друге, реформа децентралізації значним чином є відповіддю на соціально-економічні виклики, зокрема, брак ресурсів, низьку якість адміністративних послуг та зношення інфраструктури.

Отже, в разі успіху, реформа сприятиме економічному розвитку і, як наслідок, - поглибленню економічної співпраці Україна-ЄС та співпраці у сфері регіонального розвитку.

По-третє, децентралізація є "віссю", навколо якої зосереджена низка важливих євроінтеграційних реформ (боротьба із корупцією, вдосконалення системи управління публічними фінансами тощо).

По-четверте, ключова зв’язуюча ланка між децентралізацією та євроінтеграцією – це розвиток локальної демократії. Розвиваючи локальну демократію, децентралізація допомагає Україні продемонструвати реальний прогрес у політичному розвитку та підвищує зацікавленість сусідів у її позитивному досвіді.

По-п'яте, розширення повноважень об’єднаних територіальних громад та їхніх ресурсів теоретично розглядається як шлях до більш активної співпраці українських ОТГ з громадами та містами в Європейському Союзі.

Європейська співпраця ОТГ: цифри та проблеми

Так, з 66 ОТГ, створених 2015 року, серед яких проводилося опитування, лише 17 мають формалізовані або неформалізовані побратимські зв’язки з принаймні однією громадою поза межами України. Загалом було отримано інформацію про 34 формальних та 13 неформальних партнерств, в основному з громадами Польщі (близько 30 партнерств) та інших країн Центральної та Східної Європи.

За винятком Німеччини, в ОТГ-респондентів немає партнерств з державами Західної Європи.

Респонденти виокремлюють низку проблем, що зумовлюють таку досить скромну статистику європейських партнерств ОТГ.

Перш за все, на заваді розбудові партнерств стає брак фахівців, який респонденти зазначили як проблему № 1.

Так, лише 13 з 66 ОТГ, які брали участь в опитуванні, мають у штаті фахівця з міжнародних відносин.

З браку кадрів випливає брак відповідного досвіду розбудови партнерств. Дослідження показало, що ОТГ, які вже мають партнерства, набагато більш схильні до створення нових партнерств (91% vs 58%); отже, найскладнішим кроком виявляється саме створення першого партнерства.

Серед перешкод для розвитку співпраці респонденти також зазначили складнощі у пошуку громад-партнерів за кордоном та брак знань іноземної мови.

Важливим інституційним бар’єром на шляху до "євроінтеграції знизу" виявляються невирішені проблеми розподілу компетенцій між ОТГ та іншими ланками влади, зокрема, конфлікти між ОТГ та місцевими адміністраціями, які ведуть своє коріння до часів, які передували децентралізації.

Зважаючи на перешкоди, зазначені нашими респондентами, активізація європейської співпраці ОТГ вимагає вжиття принаймні таких кроків.

Кроки до активізації європейської співпраці ОТГ

Посилення кадрового потенціалу ОТГ шляхом партнерства між державою, органами місцевого самоврядування (ОМС) та міжнародними донорами. 

Програма державної чи зовнішньої технічної допомоги для створення першого партнерства або започаткування міжнародного проєкту розвитку. Нові партнерства здебільшого створюють громади, які вже мають досвід європейської співпраці. Тому створення першого партнерства або міжнародного проєкту - ключовий етап, на якому ОТГ потребують підтримки від держави або міжнародних донорів.

Перегляд та "деформалізація" існуючих партнерств. Щоб співпраця не залишалася "на папері", рекомендується ініціювати серед ОТГ "флешмоб" (його ініціатором може бути як самі ОТГ, так і програма U-LEAD) щодо перегляду та активізації існуючих партнерств.

Започаткування програми пошуку партнерів для громад в Україні та ЄС.

Включення України до програми ЄС "Європа для громадян" ("Europe for Citizens"), участь у якій активно беруть органи публічної влади та неурядові організації з ЄС, країн Європейської економічної спільноти та країн-кандидатів. Потенційно участь ОТГ в цій програмі могла б сприяти зміцненню міжнародних зв’язків громад.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів