Три речі, що об'єднують плани Байдена та Трампа щодо України

Президентські вибори у США можуть мати вагомий вплив на Україну, тому стежити за їхнім перебігом украй важливо. "Європейська правда" разом із Центром "Нова Європа" публікує думки відомих американських експертів щодо того, як може змінитися політика США щодо нашої держави та регіону. 

Ми вже публікували роздуми Майкла Кіммеджа, професора Католицького університету Америки і аналітика German Marshall Fund ("Проблеми для України будуть і з Трампом, і з Байденом").

Тепер до вашої уваги – позиція Скотта Каллінана, ексрадника Комітету у закордонних справах Палати представників США.

* * * * *

Результат виборів президента у 2020 році матиме значні наслідки для зовнішньої політики США – попри те, що під час кампанії основна увага прикута до внутрішніх проблем країни, включно з епідемією COVID-19.

За останні чотири роки позиція Штатів у Європі загалом послабилася. Соціологічні опитування в європейських країнах показали помітне зменшення прихильності до Сполучених Штатів та низький рівень довіри до Дональда Трампа. Між тим опитування американських виборців свідчать про зростання розколу між позиціями демократів та республіканців щодо того, якою має бути американська політика щодо Європейського Союзу, НАТО та Росії.

Це вказує на можливість суттєвої корекції зовнішньої політики США у разі зміни влади.

Якщо президент Трамп буде переобраний на другий термін, він не змінюватиме свого, часом суперечливого, підходу до Європи. Він і надалі робитиме ставку на двосторонню комунікацію та на пріоритезацію економічних питань.

Що ж станеться у разі перемоги Байдена?

За його президентства американська адміністрація навряд чи просто відновить політику епохи Обами.

Так, під керівництвом демократів США знову робитимуть акцент на міждержавних об’єднаннях та перевагах європейської інтеграції – але з 2016 року контекст дещо змінився. Адміністрація Байдена, найімовірніше, активно займатиметься відносинами з Європою, щоби залатати створені за останні роки тріщини. Однак у питаннях, пов’язаних із цифровим регулюванням або Китаєм, нові підходи демократів можуть дивним чином нагадувати політику адміністрації Трампа – хоча, звісно, тон комунікації буде іншим.

Для України результати виборів у США, звісно, також становлять інтерес – але вони не мають першочергового значення.

Україна повинна бути готова налагодити відносини з будь-яким із президентів та в ідеалі продовжувати будувати довготривале партнерство із США на всіх рівнях – із пересічними американцями, представниками ділової та політичної еліти та обраними можновладцями.

З огляду на невизначеність результатів виборів, наявність розбіжностей із нинішньою адміністрацією та політичну небезпеку трактування української позиції як підтримки одного з кандидатів, Україні слід підготуватись до налагодження довгострокових відносин, які б не залежали від характеру нинішніх американських політичних перегонів.

Україна здатна перетворити себе на довготривалий пріоритет для США незалежно від того, яка політична партія переможе 3 листопада 2020 року.

Попри те, що Революція гідності та тривала російська агресія є свого роду відправними точками для нинішніх американсько-українських відносин, український уряд може досягти ще більшого їх поглиблення – навіть попри те, що вони і без того є глибокими.

Для цього треба усвідомлювати три пріоритети, що об'єднують політику американських гравців щодо України.

По-перше, протягом останніх п’яти років Україна була "споживачем безпеки", просто приймаючи допомогу США.

Однак з огляду на важливе географічне розташування України вона може також стати "постачальником безпеки" для Штатів. У військовому контексті для цього потрібне поглиблення вашої співпраці для посилення безпеки в Чорноморському регіоні з сусідніми країнами-членами НАТО та з Грузією.

По-друге, Україна має сприяти зусиллям США з масштабної протидії Китаю та зменшення його впливу.

Політика Трампа щодо Китаю, ймовірно, демонструватиме найбільшу сталість у разі зміни влади у США.

Навряд чи президент Байден зважиться на її розворот.

У цьому контексті український уряд повинен показати себе партнером США, блокуючи спроби Китаю отримати вигоду від стратегічних галузей України за допомогою інвестицій чи інших методів. Особливо – коли йдеться про високі технології, аерокосмічну чи військову сфери.

По-третє, український уряд повинен бути прозорим партнером у боротьбі з корупцією та у впровадженні реформ.

На початку року кандидат Байден звертав на це увагу в своїй статті у Foreign Affairs: "Аби протидіяти російській агресії, ми повинні тримати військовий потенціал [НАТО] у постійній мобілізації, одночасно розширюючи його спроможність відповідати на нетрадиційні загрози, такі як корупція, дезінформація та кібершпіонаж". Після 2014 року у США краще усвідомлюють, що Росія використовує дезінформацію та корупцію як інструменти державного управління. Тому боротьба з корупцією на вищому політичному рівні стала нерозривно пов'язаною з протидією російській агресії.

Тому, допоки успіхи у реалізації антикорупційних реформ в Україні залишаються незначними, відносини як з другою адміністрацією Трампа, так і з адміністрацією Байдена будуть стриманими.

На завершення: у той час, коли підходи США щодо Європи та України стали політизованими, український уряд повинен бути надзвичайно обережним і стежити за тим, щоб його позицію не сприйняли як надання переваги одному з кандидатів.

Україна повинна поглибити свої відносини зі США на основі стійких цінностей та довгострокових інтересів.

Дії США у 2021 році й надалі будуть відмінними залежно від того, хто переміг на виборах – Трамп чи Байден. Вони відрізнятимуться тоном, стилем, позиціями та фокусом на певних питаннях.

Однак Україна має можливість просувати у Штатах позитивний для себе та взаємовигідний порядок денний – незалежно від результатів цих виборів.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора

Стаття є частиною проєкту "Нова Європа цікавиться. Америка" від Центру "Нова Європа"

Публікація видана в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд "Відродження" у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні