Проблеми для України будуть і з Трампом, і з Байденом: думки американців про вибори в США

Вівторок, 6 жовтня 2020, 09:45 - Майкл Кіммедж, аналітик German Marshall Fund, США

Україна, як і будь-яка інша держава, не має права впливати на результати президентських виборів у США, що відбудуться менше ніж за місяць, 3 листопада. Але в той самий час результати цих виборів можуть мати вагомий вплив на Україну.

Тому стежити за їх перебігом украй важливо.

"Європейська правда" розпочинає цикл публікацій експертних думок відомих американських експертів, що опікуються зовнішньою політикою, щодо того, як може змінитися політика США щодо нашої держави та регіону. Експерти, опитані Центром "Нова Європа", представляють різні політичні кола, але всі вони мають непересічний авторитет у себе вдома.

Автор першої публікації – Майкл Кіммедж, професор Католицького університету Америки, аналітик у German Marshall Fund.

* * * * *

Президентські вибори 2020 року в США можуть мати драматичні наслідки для України.

Рідко коли два кандидати так глибоко розходились у баченні зовнішньої політики, як Дональд Трамп та Джо Байден. А оскільки один є чинним президентом, а інший – колишнім віцепрезидентом, їхні світогляди та наміри можна чітко сформулювати.

Президент Трамп не визначив Україну пріоритетом протягом першого терміну, хоча і затвердив рішення надати країні летальну зброю. Адміністрація Трампа також взяла формальне зобов'язання щодо свого конкурування з Росією, через що Україна стала для США "партнером за замовчуванням".

Проте одночасно з цим Трамп також втягував Україну в американську внутрішню політику. Він підштовхував американських дипломатів та свого особистого адвоката, не кажучи вже про президента України Володимира Зеленського, до спотворення інформації про бізнес-діяльність сім'ї Байденів в Україні. Крім того, Трамп зробив значний внесок у деградацію трансатлантичних відносин і відмовився публічно критикувати президента Росії Владіміра Путіна. Він відверто говорив про НАТО як про застарілий альянс і висловлювався про Крим як про територію, на яку заслуговує Росія.

Трамп цілком може продовжити цю "проросійську" лінію і у разі обрання на другий термін – і тоді Україна опиниться на самоті між ослабленою Європою та самовпевненою Росією.

Натомість Байден у разі обрання не став би демонструвати того радикалізму і непередбачуваності, які притаманні Трампу. Він, імовірно, переслідував би три цілі щодо України: повернення до реформ, що їх підтримувала адміністрація Обами під керівництвом віцепрезидента Байдена після Майдану 2013-2014 років; пожвавлення трансатлантичних відносин та діяльності НАТО завдяки персональній відданості Байдена та фінансовим можливостям Сполучених Штатів; і протидія Росії, яка складалася б із критичних заяв на адресу російської держави, з одного боку, та економічних санкцій, з іншого.

В особі президента Байдена Україна мала би друга і адвоката.

Контраст між політикою Трампа і Байдена щодо України та багатьох інших питань є разючим.

Однак політика США щодо Центральної Європи зазнає значних змін незалежно від переможця виборів.

По-перше, ще з 2016 року партійна боротьба ослаблює ефективність зовнішньої політики країни.

Так, Трамп навіть у своїй адміністрації оточений людьми, які, схоже, не погоджуються з ним у міжнародних питаннях. Та й більшість представників республіканської еліти все ще віддає перевагу демократичному інтернаціоналізму Рональда Рейгана перед націоналістичним ізоляціонізмом Дональда Трампа. Як наслідок, зовнішня політика Трампа дуже часто нагадує ходіння по колу. 

Натомість Байден у разі перемоги зіткнеться з жорстким протистоянням із боку республіканців у Конгресі та з критикою консервативних медіа. Його політику зупинятимуть навіть просто через те, що за логікою сучасної американської політики "гри з нульовою сумою" невдача Байдена дорівнюватиме успіху консерваторів, і навпаки.

Як наслідок – за будь-якого наступного президента Україна не з власної вини і надалі буде жертвою цього політичного перетягування канату. Чи то внаслідок прямих звинувачень та дезінформації, або через зменшення ефективності Вашингтона на міжнародній арені.

Другий фактор – це те, що американська економіка сильно постраждала внаслідок пандемії.

У США було багато проблем і до COVID, зокрема, зростання розриву в доходах та можливостях населення.

Як ліві, так і праві американці воліють, щоб держава витрачала бюджет всередині країни.

Тінь двох катастрофічно дорогих воєн в Афганістані та Іраку стає дедалі помітнішою.

Тому Штати не бажатимуть брати участь у воєнному конфлікті ані в Україні, ані, в разі чого, у Білорусі. Трамп неодноразово заявляв про це, і така позиція має широку підтримку. Ігнорування таких настроїв становитиме ризики для Байдена.

Нарешті, головним викликом в американській зовнішній політиці є не Росія, а Китай.

Військові прагнення Китаю і економічна державна політика з глобальним розмахом набиратимуть обертів, що створюватиме саме ту дійсність, яка вимагатиме значної уваги США і Європи. І хоча у разі перемоги Байдена китайська загроза не призведе до послаблення напруженості між Сполученими Штатами та Росією, але все одно вона буде вирішальною у визначенні американських стратегічних пріоритетів.

Загалом, зміцнюючи трансатлантичні відносини та сприяючи реформам в Україні, Байден міг би створити надійну основу для американсько-українських відносин.

Що ж стосується конфлікту між Україною та Росією, то статус кво, на думку США, у 2020 році, тобто тривале військове протистояння низької інтенсивності, цілком можливо, залишатиметься статус кво і у 2024 році – під час наступних президентських виборів.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора

Стаття є частиною проєкту "Нова Європа цікавиться. Америка" від Центру "Нова Європа"

Публікація видана в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд "Відродження" у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні