Усі держави світу думають над тим, як перебудувати свою економіку, щоб вона була соціальною та інклюзивною, забезпечувала зростання і була при цьому кліматично нейтральною.

Саме такою є мета Європейського зеленого курсу (Green Deal), який наразі впроваджує Європейський Союз.

А що Україна? Чи "по кишені" нам слідувати цим трендам? Впевнені, що так.

Якщо розібрати стратегію Green Deal, а також програмні документи ЄС щодо циркулярної економіки та сільського господарства (Farm to Fork), то ми побачимо, що в Україні багато елементів цих політик вже впроваджується.

Наприклад, у сфері циркулярної економіки Україна вже переходить на стандарти і вимоги ЄС щодо утилізації електронного обладнання, еко-дизайну і еко-маркування. Відповідні директиви і регламенти ЄС є частиною так званого "промислового безвізу" – угоди ACAA.

Або згадаємо новий Закон про публічні закупівлі, який набув чинності 19 квітня минулого року. Він відкриває можливості для розвитку "зелених" закупівель та закупівель на основі "життєвого циклу". Це основний інструмент заохочення виробництва більш кліматично дружньої продукції.

Також важливим для циркулярної економіки є розширення доступу до вторинних ресурсів. Схвалений влітку минулого року закон щодо детінізації ринку металобрухту повністю відповідає європейським тенденціям.

І це лише перші кроки з поширення в Україні принципів циркулярної економіки! Які ще зміни впроваджуватиме Україна?

Європейський Союз ставить амбітні плани щодо розвитку органічного виробництва сільськогосподарської продукції та зменшення використання пестицидів і добрив.

І це – шанс для нашої країни. Адже ми маємо 468 тисяч гектарів земель, що мають органічний статус.

Щоправда, ЄС ставить за мету, щоби статус органічних мали 25% відсотків земель. Для нас це виклик, бо наразі ми – десь на рівні 1%. Але при цьому в абсолютних числах – ми на 10-му місці серед європейських держав.

Розвиток органічного сільського господарства повністю залежить від нашої торгівлі з ЄС. 70% експорту органічної продукції йде саме до Євросоюзу.

Цього року ми маємо намір завершити впровадження нашої системи контролю органічного виробництва і забезпечити її визнання в ЄС.

Це значно спростить торгівлю і посилить довіру до української продукції.

Щодо пестицидів і добрив, то в абсолютних числах Україна вже досягає цілей ЄС. Наприклад, пестицидів ми використовуємо 1,35 кг на гектар при меті ЄС у 1,55.

Відтак нам потрібно переконати ЄС, що наша амбіція має бути у забезпеченні кращої якості та ефективності сільського господарства, а не в зменшенні використання хімічних препаратів.

Ми повністю поділяємо цілі політики Farm to Fork. Питання полягає в тому, аби досягти цих цілей у найефективніший спосіб. І більша інтеграція сільського господарства України і ЄС буде гарною допомогою Євросоюзу в досягненні цілей.

Тому в мене немає сумнівів, що Україна здатна разом із ЄС до 2050 року досягти кліматичної нейтральності.

Наше суспільство є відкритим для змін, і Україна вже зробила дуже багато для того, щоб синхронізувати свою кліматичну і економічну політику з ЄС.

Але при цьому ми не маємо забувати прикрих уроків минулого. Зокрема, Україна вже зробила величезний внесок у зменшення викидів – у 2018 році рівень викидів в Україні був на рівні 38% відсотків від рівня 1990 року.

На жаль, головною причиною цього стало падіння промисловості. І це надто висока ціна.

Тож наші кліматичні амбіції мають бути збалансовані економічним розвитком і зростанням добробуту українців.

Якими мають бути наші подальші кроки?

Дискусія, яку оголосив днями уряд, має завершитися формуванням економічної стратегії на основі кліматичної трансформації. Тим самим ми дамо чіткий сигнал бізнесу – наступні десятиліття будуть епохою кліматичної трансформації економіки.

На найближче десятиліття головною амбіцією має стати не стільки кількісне зменшення викидів, скільки зміна якості економічної та екологічної політик і їхня синергія.

По-перше, ми повинні враховувати рівень добробуту людей. Успіхи в збільшенні електричних автомобілів в Україні нівелюються сотнями тисяч "євроблях", які псують повітря в містах і не дають розвиватися промисловості.

По-друге, потрібно створити умови для доступу до фінансових ринків, які також трансформуються. Нова зелена таксономія фінансового світу повинна сприяти трансформації економіки. І уряду ще багато треба зробити, аби допомогти синхронізації виробничої економіки і фінансового сектора.

По-третє, розвиток енергетики. Щонайменше найближчі п'ять років зелені тарифи створюватимуть сильний тиск на собівартість української продукції. Попереду – найскладніші роки реалізації якраз цієї ініціативи.

По-четверте, нам треба завершити перехід до європейських рамок екологічної політики, насамперед – побудови системи торгівлі викидами.

Нарешті кілька слів про наміри ЄС запровадити вуглецеве мито – CBAM. Більшість українських виробників бачать у ньому загрозу прихованого протекціонізму для європейських виробників. Тим більше, що європейські компанії і не приховують, що розглядають CBAM як додатковий митний захист від імпорту.

Зараз ЄС працює над проєктом відповідного регламенту. Ми плануємо провести з ЄС консультації у найближчі тижні. Наша мета – пояснити, що Угода про асоціацію та наші зусилля з її впровадження створюють однакове з ЄС регуляторне середовище для зменшення використання вуглецю. А відповідно, застосування CBAM у торгівлі між Україною і ЄС буде помилковим і матиме негативний вплив.

Отже, як має діяти Україна?

• Виходити з того, що ми маємо досягти кліматичної нейтральності у 2050 році та сформувати амбітні, але реалістичні цілі на перше десятиліття до 2030 року в рамках другого національно визначеного внеску України до Паризької угоди (НВВ2):.
• Сформувати економічну стратегію на основі зеленої трансформації України.
• Вести діалог з ЄС з урахуванням попередніх досягнень України і того, що Україна є союзником у досягненні кліматичних цілей на континенті. Ми не лише маємо амбіції – ми розуміємо, що спільно нам буде легше досягти цих цілей.
• Розвивати власну політику створення циркулярної економіки. Оформити цю політику у самостійну на основі тих елементів, які розробляються зараз.
• Виходити з того, що ефективність сільського господарства України є важливою як для досягнення цілей політики ЄС Farm to Fork, так і для забезпечення продовольчої безпеки ЄС та ширшого регіону Європи та Середземномор‘я.

Відтак, у відносинах з ЄС ми маємо забезпечити відкритий доступ до ринків і координацію політик щодо розвитку органічної продукції та використання хімічної продукції в сільському господарстві.

У торгівлі ми маємо виходити з того, що Угода про асоціацію від самого початку побудована так, що дозволяє забезпечити однакові рамки для відкритої торгівлі і захисту від зміни клімату.

Відповідно, не існує ані потреби, ані доцільності у торгівлі між Україною та ЄС встановлювати додаткові інструменти на кшталт CBAM. І ми маємо вести про це діалог з Європейською комісією наступні місяці, до того, як вона представить свій проєкт такого механізму.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора