Раз на чотири роки – відразу після оголошення результатів виборів президента США – в Україні розгоряється дискусія про те, чи запросять лідера української держави на інавгурацію нового лідера США.

А потім – неминуча "зрада" через те, що український лідер не отримує запрошення на цю церемонію до Вашингтона.

Останніми роками, завдяки розквіту соцмереж (а також за допомогою тих, хто веде безупинні інформаційні кампанії проти України) ця дискусія стає щоразу помітнішою.

Немає жодних сумнівів, що в січні-2025 ми побачимо нову "хвилю зради", це не залежатиме від результатів наступних виборів президентів США та України чи від стану відносин Києва та Вашингтона.

Адже у США ніколи не запрошують іноземних лідерів на інавгурацію свого президента. Незалежно від імен. А "хайп" з цього приводу нерідко розганяють свідомо, знаючи про цей факт.

Бо його мета інша – не розібратися, а породити зневіру.

Дуже подібна історія відбувається цього тижня, і вона так само повторюється регулярно.

У вівторок пізно ввечері на сайті президента з’явилися укази Зеленського про звільнення семи послів України у різних державах світу, у тому числі – очільників дипустанов, розташованих у Європі.

Звільнили, звісно ж, найдосвідченіших.

З посад йдуть представник України при ЄС Микола Точицький (на посаді з лютого 2016 року), представник при міжнародних організаціях у Женеві Юрій Клименко (з жовтня 2013 року), посол у Нідерландах Всеволод Ченцов (з березня 2017-го).

Це відразу викликало фейсбук-обурення, у тому числі від лідерів думок. Мовляв, чому Зеленський звільняє фахових дипломатів – напевно ж недослужили! Напевно мають своїх людей! І точно щось не те з європейським напрямком!

Подібні припущення мають гарантовану популярність, сотні "лайків" та "шерів", хоча від реальності вони нескінченно далекі. А найголовніше – подібне повторюється за кожного президента, коли той звільняє послів на ключових напрямках. А це буває часом навіть по кілька разів на рік.

А тому варто коротко пояснити, чому це відбувається.

Один із ключових принципів дипломатії, і не лише української – це принцип ротації. Посол (так само, як і інші дипломати) працює кілька років, після чого його або відкликають додому, у столицю, або ж переводять у іншу країну.  

Через це на момент від’їзду звільнений посол нерідко (хоч і не завжди) виявляється більш фаховим, ніж той, хто приїздить – такою є реальність.

Вважають, що ротація допомагає послу "не зростися" з країною перебування.

А також – не втрачати зв’язок з власною столицею, інтереси якої дипломат і має представляти. Тому так само регулярно в Україні змінюються посли США Британії, Німеччини тощо та будь-яких інших держав.

І це не просто традиція – такою є вимога закону про дипслужбу, який каже, що "строк відрядження, як правило, становить до чотирьох років... і до трьох років – у державах з важкими кліматичними умовами або складною безпековою ситуацією".

Нагадаємо, всі звільнені Зеленським дипломати пересиділи цей термін.

Тому в Україні проблемою є радше те, що "послів звільняють занадто рідко", порушуючи терміни. Дуже яскравий приклад – звільнений у вівторок посол України в ОАЕ Юрій Полурез, призначений ще у 2010 році (!!!). Тобто він пропрацював майже 11 років – у порушення усіх термінів. Тому цілком логічно, що після візиту президента до цієї країни, для організації якого послів часто затримують понадтерміново, з’явився указ про його звільнення.

І нехай це звучить нудно – але жодної зради чи інтриги тут немає.

Втім, ми окремо зупинимося на напрямку ЄС.

Звільнення представника України при Євросоюзі саме по собі є непересічною подією.

Микола Точицький очолив представництво, а також посольство у Бельгії за Порошенка, понад п'ять років тому; до того ж, він переїхав до Брюсселя зі Страсбурга, де був представником України при Раді Європи з 2010 року (був призначений указом ще Віктора Ющенка!). 

Так, Точицький є фаховим дипломатом, представником еліти МЗС, але час повертатися до Києва для нього давно настав, і в дипломатичній спільноті не було секретом, що у першій половині 2021 року він поїде з Брюсселя.

До того ж, за інформацією ЄП, вже попередньо узгоджена кандидатура нового посла. За усталеною практикою, до отримання агремана від приймаючої сторони не прийнятно публічно оголошувати імена послів, тому і ЄвроПравда від цього також утримається, але можемо запевнити: цей дипломат є одним з найфаховіших у МЗС з європейських питань, і якщо його призначення відбудеться, це стане дійсно чудовою новиною.

Та повернемося до запитання, поставленого у заголовку.

Зеленський нині справді звільняє найфаховіших дипломатів. Ба більше, у найближчі місяці чекаємо на ще кілька гучних звільнень у ключових для нас державах ЄС; в деяких з них вже визначені наступники. Але ці звільнення неуникні.

Тому найголовніше – те, щоби нові призначення не викликали нарікань.

До слова, одне з європейських призначень вже відбулося – до Женеви поїхала Євгенія Філіпенко, що опікувалася у МЗС міжнародними організаціями, а до того, у тому числі в найгарячішу пору конфлікту з РФ, відстоювала інтереси України в представництві України при ОБСЄ. 

Тож називати ці рішення проблемними можна або за бажання завдати дипломатії інформаційну шкоду, або з незнання. Лишається сподіватися, що ті, хто пише про "зраду" з цього приводу, керуються останнім, а не першим.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора