Наприкінці квітня "Європейська правда" опублікувала статтю юриста Олени Омельченко "Без консультацій: навіщо Україна розпочинає торговельний конфлікт з Білоруссю".

У ній було піддано критиці рішення України про запровадження обмежень проти високотехнологічного імпорту з Білорусі.

На статтю відреагували в профільній асоціації "УкрАвтоПром" – своє бачення урядового рішення представив заступник голови асоціації Юхим Хазан.

* * * * *

22 квітня міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі ухвалила рішення про введення санкцій стосовно імпорту низки товарів з Республіки Білорусь в Україну, що викликало неоднозначний суспільний резонанс.

Озвучується думка, що це рішення є порушенням Договору про вільну торгівлю (далі - Договір ЗВТ) з боку України і мало не "початком торгової війни України проти Білорусі".

На перший погляд складається враження, що в усьому винна Україна.

Без консультацій: навіщо Україна розпочинає торговельний конфлікт із Білоруссю

При цьому ніхто не каже про те, що стало причиною введення санкцій і як ставиться до аналогічних товарів українського походження влада Білорусі. Спробую коротко викласти суть питання.

За період 2012-2020 років на митну територію України було імпортовано з Республіки Білорусь 6862 нових вантажних автомобілі і 1276 нових автобусів на суму понад $600 млн. За цей самий період з України в Білорусь було ввезено 94 нових вантажних автомобілі на суму $1,6 млн, причому за останні два роки українського експорту не було взагалі.

Техніка, вироблена в Білорусі і в Україні, ідентична за своїми технічними і експлуатаційними характеристиками. Українські підприємства здатні виробляти на рік до 8 тисяч автобусів усіх класів і до 5 тисяч вантажних автомобілів, ідентичних продукції білоруського виробництва. То чому ж білоруська автомобільна техніка вільно реалізується на нашому внутрішньому ринку, а наша продукція в цю країну вже давно не поставляється?

Усі види закупівель, у тому числі державні, регулюються винятково положеннями закону України "Про державні закупівлі", відповідно до якого чинні умови державних закупівель не передбачають обмежень для будь-яких країн брати участь у тендерних торгах і не надають жодних переваг національному виробнику.

Водночас у Білорусі ставлення до товарів, вироблених в Україні – геть інше.

При проведенні державних закупівель у Республіці Білорусь Україна як іноземна держава підпадає під дію постанови уряду "Про допущення товарів іноземного походження та постачальників, що пропонують такі товари, до участі в процедурах державних закупівель".

До участі в державних закупівлях допускається учасник, пропозиції якого містять інформацію про постачання товару походженням з іноземної держави, за винятком країн, що входять до Євразійського економічного союзу (далі - ЄАЕС), якщо для участі в таких процедурах державних закупівель подано менше двох пропозицій, що містять інформацію про постачання такого товару походженням з країн ЄАЕС.

Для участі в державних закупівлях товару походженням не з ЄАЕС учаснику необхідно надати сертифікат про походження форми СТ-1, виданий уповноваженим органом цих країн. Таким чином, в разі поставок товару з України в Республіку Білорусь для участі в державних закупівлях підприємства України повинні отримати сертифікат відповідності у відповідних органах країн ЄАЕС.

Під час проведення державних закупівель застосовується преференційна поправка в розмірі від 15 до 25 відсотків у разі, якщо учасник запропонує товари, що походять з Республіки Білорусь і (або) країн ЄАЕС.

Ще одним бар'єром для українських автобусів і вантажівок при поставках до Республіки Білорусь є утилізаційний збір на імпорт колісних транспортних засобів, у тому числі з України. Тоді як білоруські підприємства де-факто не є платниками цього виду податку.

Невизнання сертифіката СТ-1 Української торгово-промислової палати є прямим порушенням статті 4 "Визначення країни походження товару" Договору про зону вільної торгівлі СНД.

Відповідно до статті 5 "Національний режим" Договору ЗВТ, сторони надають одна одній національний режим відповідно до статті III ГАТТ 1994. Відповідно до пункту 1 цієї статті, "сторони визнають, що... закони, правила і вимоги, що зачіпають внутрішні продажі, пропозиції про продаж, покупку, перевезення... не повинні застосовуватися до імпортованих чи вітчизняних товарів таким чином, щоби створювати захист для вітчизняного виробництва".

Застосування преференційної поправки стосовно вітчизняних товарів підтверджує дискримінацію українських товарів на внутрішньому ринку Білорусі, що є порушенням статей 5 і 6 "Державні закупівлі" Договору ЗВТ.

Це і викликало реакцію української сторони стосовно колісної транспортної техніки з Білорусі.

Противники рішення стверджують, що при ухваленні рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі були порушені норми Договору ЗВТ і законодавчих актів України.

Зокрема, ми не мали права застосовувати спеціальне мито, яке, на їхню думку, може вводитися за підсумками антидемпінгового або антисубсидарного розслідування. При цьому не враховується, що відповідні закони України передбачають захист внутрішнього ринку від масованого демпінгового або субсидованого імпорту. Ці законодавчі акти не передбачають захист інтересів вітчизняного виробника на зовнішніх ринках.

Абзацом шість статті 29 закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що "з метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій інших держав, митних союзів або економічних угруповань, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку , проводить відповідне розслідування в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України".

Порядок проведення розслідувань подібного роду визначений постановою Кабінету міністрів України від 22 листопада 1999 року №2120 "Про затвердження Порядку проведення розслідувань з метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій з боку інших держав, митних союзів або економічних угруповань щодо законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності".

Таким чином, рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 22 квітня 2021 року стосовно встановлення фактів дискримінаційних і недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо ставлення до законних прав та інтересів підприємств вітчизняного автомобілебудування було прийнято відповідно до чинного законодавства України.               

Звинувачуючи Україну в порушенні положень Договору про ЗВТ, наші опоненти не кажуть про те, що пункт 3 статті 18 Угоди про митні союзи, вільну торгівлю, прикордонну торгівлю передбачає, що участь Сторін у міжнародних договорах, згаданих у цій статті, не звільняє їх від зобов'язань перед іншими Сторонами. Що стосується статті 19 "Спірні питання" і абзацу 5 статті 29 закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", то до уваги береться, що рішення комісії не є наслідком заподіяння або загрози заподіяння економічних збитків інтересам українських підприємств на внутрішньому ринку, а має на меті захист від дискримінаційної політики стосовно них у Республіці Білорусь.

Таким чином, рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі щодо імпорту автомобільної техніки з Республіки Білорусь в Україну не є початком "торгової війни" з цією країною.

Просто наша держава вперше зробила крок на шляху захисту національного виробника високотехнологічної продукції.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора