Асиметричне стримування – саме так часто описують стратегію України у протидії можливій агресії.

Втім, фахівці досі не дійшли єдиної думки, що являє собою така "асиметрія", і тлумачень цього терміну є щонайменше декілька.

В основному вони складаються з генерування конкретних платформ – такий дуже знайомий підхід минулої епохи. Все це помножується на ще живі совкові амбіції, коли потрібно все, що бачив 20-30 років тому, придбати і утримувати, і неважливо, скільки це коштує.

Ця шкідлива ментальність призводила до того, що всі досить ґрунтовні на перший погляд плани розвитку Збройних Сил України протягом всього періоду незалежності залишились нездійсненними – адже хотіли все і відразу.

Натомість нова Стратегія воєнної безпеки України ґрунтується на тому, що розвиток військових спроможностей має в першу чергу базуватися на опануванні військової філософії Євроатлантичного середовища і відповідати нашими ресурсними можливостями.

Пропоную наступні риси "асиметрії" стосовно розвитку військових спроможностей України.

По-перше, це виховання у військових креативності, ініціативи і прийняття ризику.

Все це складає основу нової ментальності військових і реалізацію основного принципу управління ЗС країн НАТО, що має назву "Mission Command", коли рішення приймається на самому низькому рівні військової ієрархії.

Це критично важливо під час окремих тактичних операцій і для розвитку кадрового потенціалу, здатного мислити швидко, зухвало і непередбачувано для противника.

Також це важливо і для стратегічних лідерів, які мають надихати і вести за собою війська.

Ця складова виглядає найбільш ємкою по часу.

А стопором її розвитку наразі стає стратегічна ланка, яка віддаляється від реалій військ. Формування нової ментальності вимагає повного перезавантаження все ще радянської військової освіти і оперативного мистецтва ЗС України.

По-друге, це технологічна перевага озброєння та техніки ЗСУ над супротивником. Це основа "нівелювання над чисельною перевагою противника" (цитата із Воєнної стратегії України) – щодо можливостей його економіки і складу збройних сил.

Цілком зрозуміло, що все, що пов’язано з  радянською епохою, нам точно не допоможе. Потрібно максимально швидко і змістовно інтегруватися в західне середовище розробок, виробництва зброї, опанувати їхні бізнес-практики. І не казати про якусь нашу унікальність. Вона залишилась у минулому.

По-третє, основою асиметрії має стати нове оперативне мистецтво і тактика дій ЗСУ, максимально сумісна з НАТО. Вона буде незрозуміла супротивнику.

Наразі жодну із 53 Доктрин застосування сил НАТО чомусь ніяк не згадали для опрацювання нової доктринальної бази ЗС України (Директива Д-6 2020 року).

Структура нових доктрин і доктринальних документів знову нагадує радянську. Кількість нових документів значно перевищує кількість НАТОвських аналогів, значно нівелюється принцип об’єднаності операцій, адже кожен вид ЗСУ їх робить під себе.

Зміст стратегій розвитку вкладається у формат доктрин, які мають надавати принципи застосування військ. Самі стратегії як документи розвитку виду або ЗС чомусь відкидаються.

Все це наводить на думку, що ця робота на поточному етапі все ще далека від принципів, цінностей і стандартів НАТО.

Хоча на тактичному рівні спостерігається певний прогрес з опанування тактичних і технічних стандартів НАТО в окремих підрозділах ЗС і Нацгвардії України, в основному завдяки програмам НАТО. Але їхній зміст залишається невідомим для більшості стратегічних лідерів.

І четверте, ресурс, який формується можливостями економіки. Плани нарощування спроможностей мають бути економічно досяжними, враховувати вартість платформ і їхнього життєвого циклу, базуватися на кращих практиках менеджменту ресурсів.

Дуже амбітні плани мають неприйнятний ризик дискредитації справи для усієї країни та її партнерів.

Таким чином, нове мислення військових у поєднанні з перевагою технологій зброї, тактик її застосування і наявних ресурсів має стати основою "асиметрії" перемоги над противником.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора