Не тільки Лукашенко: хто зацікавлений у смерті білоруського опозиціонера в Києві

Завжди неприємно писати про політичні наслідки людських трагедій. 

Та перш за все, звичайно, годиться висловити співчуття родині, близьким та друзям білоруського громадського діяча та голови "Білоруського дому" в Києві пана Віталія Шишова. Ми не були знайомі, але загибель молодої, сповненої помислів і планів людини – непоправна втрата, яку розуміють навіть сторонні люди.

Між тим смерть не лише молодого хлопця, а й білоруського громадського діяча Віталія Шишова за своїми наслідками може бути такою ж масштабною подією, як і вбивство в 2014 році пасажирів малайзійського боїнга в небі тимчасово окупованої Донеччини. 

Я навмисне до певного часу не вживаю термін "вбивство". 

Та й питання не лише у цьому слові.

Усі політичні обставини навколо справи настільки однозначні, і все виглядає так, як мало би виглядати в чиємусь політичному сценарії, – що можна через це втратити бажання розбиратися і шукати правду. І це найбільша можлива помилка.

Віталій жив і боровся в складних обставинах, тому виключити будь-яку причину його смерті поки не можна. Це має зробити слідство. І це слідство має бути більш ніж переконливим. 

Українська держава вже зараз має працювати з громадською думкою. І неприйнятною є ситуація, коли до будь-яких експертиз і висновків слідства громадська організація білоруської опозиції коментує трагедію в спосіб, що робить зусилля українських правоохоронців непотрібними (навіщо щось розслідувати, якщо винуватці вже названі?). І, на додаток це знаходить відгук у певної частини суспільства, а медіа допомагають зробити так, щоби ця частина була значною.

Тому особисто я вважаю такі заяви передчасними та неетичними. А до того ж вони – попри поширену у наших північних сусідів думку – свідчать, що українські спецслужби не мають контролю над білоруськими громадськими організаціями в Україні. Чи повинні вони його мати – інше питання, але оскільки в Білорусі в різного роду низькобюджетних політично-кримінальних трилерах люблять примазувати Україну до усього, що не подобається Александру Лукашенку, то ось вам і відповідь: ні, білоруські опозиціонери в Україні говорять і роблять те, що вважають за потрібне, а не те, що потрібне Україні.

Натомість Україні зараз потрібен час, щоби розібратися і сформулювати правильну відповідь. Особливо якщо те, у що всі готові повірити – що це вбивство з політичними мотивами, – виявиться правдою.

Між тим певні негативні наслідки для України ця ситуація вже створила.

Вже до певної міри підірвана наша репутація як країни, де білоруси можуть знайти захист від свавілля білоруської каральної машини. А додамо сюди відсутність результату в розслідуванні вбивства іншого відомого білоруса, Павла Шеремета – і ситуація значно погіршується. Додамо сюди гучні ліквідації та викрадення, організовані в Україні російськими спецслужбами, нестихаюче обговорення так званої справи "вагнерівців", наростаюче обговорення справи Чауса – і маємо ще один відчутний репутаційний удар. 

Ця трагедія також відкриває благодатне поле для критики влади та правоохоронної системи. 

Тема зрозуміла і апробована впродовж останніх років як російською пропагандою, так і українською опозицією (звичайно, з різними мотивами) – мовляв, українська влада ні на що не здатна. Зараз багато пишеться про те, що осінній політичний сезон в Україні може пройти саме під цими чи подібними гаслами. 

Тому зараз найважливіше розібратися і зібрати неспростовні докази – чи Віталій Шишов наклав на себе руки, чи був вбитий? Якщо ця смерть насильницька, то які мотиви вбивць – політичні, кримінальні чи ще якісь? А якщо до смерті справді причетні іноземні спецслужби, то якої країни?

Версія про білоруські спецслужби наразі викликає у мене певний сумнів. 

Білоруські "правоохоронці" не знають меж у себе вдома, але за кордоном можливості у них скромніші. 

За кордоном білоруські спецслужби працюють в основному в інтересах росіян або за сприяння росіян. Основним центром консолідації білоруської опозиції за кордоном останніми місяцями був все ж таки не Київ, а Вільнюс, багато що відбувається у Варшаві. З огляду на відсутність візового режиму через Україну легше виїхати з Білорусі, але для багатьох білоруських опозиціонерів та втікачів від режиму Лукашенка Україна не є фінальною точкою маршруту. 

До того ж особисто мені бракує знань, щоб оцінити реальну участь "Білоруського дому" в останніх подіях в Білорусі. Будемо відверті, більшість з тих, хто сьогодні впевнений у одній з версій цієї трагедії, ще до учора просто не чув про цю організацію.

Натомість архітектори подібних операцій неодмінно подумали б і про те, якої реакції варто чекати. Як зреагує білоруська опозиція, як зреагує світ? 

Якщо для білоруської опозиції це ще один зайвий доказ того, в чому вони і так переконані: Лукашенко і його каральний режим є чистим злом, то з реакцією світу все складніше. Ліквідація опозиційного активіста за межами Білорусі, організована білоруськими спецслужбами (особливо після істеричних силових акцій з літаком Ryanair та Романом Протасевичем) матиме для Білорусі серйозні наслідки, які додатково позбавлять режим диктатора Лукашенка і без того мінімального поля для маневру у стосунках із Заходом. 

Такі наслідки були би цілком корисними, але не для Білорусі, а... для Росії, керівництво якої втомилося від вічних білоруських політичних викрутасів з багатовекторністю. 

Білорусь заганяють у стійло союзної держави. Безповоротно.

Можлива різка реакція України та контрреакція Білорусі теж цікаві для Кремля.

Вони цілком вписуються в логіку супроводу спецслужбами майбутніх масштабних військових навчань "Запад 2021". Саме тих навчань, заради яких до місць постійної дислокації вглибині Росії не відведена техніка і особовий склад з окупованого Криму і півдня Росії. На щось же ця техніка і особовий склад чекають. 

За офіційними повідомленнями Росії, перші ешелони з технікою і особовим складом ЗС РФ для участі в спільних російсько-білоруських стратегічних військових навчаннях "Запад 2021" відбули 21 липня. Чи не від "ворожих дій України і Заходу" Росія тренуватиметься захищати Білорусь? Свіжими є також чергові спроби Путіна підвести теоретичну базу під агресивні ворожі дії проти України.

Версія про причетність білоруських спецслужб до вбивства Віталія Шишова, яка зараз активно дискутується, справді має величезний потенціал для політичної і безпекової ескалації. 

А оскільки ситуація навколо України і так більш ніж напружена, ми не маємо права на помилку. 

Ми маємо не лише точно встановити, чи причетні спецслужби до цієї смерті, але й якщо так, то які, тобто чиї спецслужби.

Можна порекомендувати Україні знайти правову форму допуску зацікавлених держав-партнерів по НАТО до ходу і матеріалів слідства. 

Ні, це не буде "кураторством". Мета в іншому. Якщо найгірші підозри підтвердяться, відповідь має бути колективною. І впевненість у тому, що підозри та звинувачення є обгрунтованими, також буде сильнішою, якщо буде спільною. 

Тож якщо на якомусь етапі слідства впевненість у цій версії зростатиме, то консультації повинні початися негайно. 

Інакше Україна опиниться перед непростим вибором: йти на ескалацію з Білоруссю чи Росією за описаних вище військово-політичних обставин самій чи наразитися на консолідацію внутрішньої опозиції через відсутність адекватної реакції, чим неодмінно скористається наш військовий супротивник.

Тому – без права на помилку.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів