Майже кожен, хто хоча б раз перетинав кордон України, знайомий із "зеленим коридором". Це – зона спрощеного контролю, проходячи через яку, громадяни звільняються від подання письмової митної декларації.

Обираючи "зелений коридор", громадянин своїми діями повідомляє митниці, що не має товарів для письмового декларування. У разі, якщо у пасажира є сумніви щодо потреби у письмовому декларуванні наявних у нього товарів, він може отримати відповідну консультацію на інформаційних стійках, які є, наприклад, в аеропортах.

"Зелений коридор" можна обирати у разі відсутності заборонених/обмежених товарів (зброя, наркотичні засоби, культурні цінності, валюта тощо), або ж товарів, що оподатковуються митними платежами. Інакше це буде розцінене як порушення митних правил. Статтею 471 чинного Митного кодексу за це порушення передбачено штраф 1700 грн та конфіскацію товарів, заборонених або обмежених до переміщення через кордон.

У кінці липня 2021 року Конституційний суд України ухвалив рішення щодо неконституційності застосування конфіскації за порушення правил переміщення через "зелений коридор" (абз. 2 ст. 471 Митного кодексу України). Рішення набирає чинності через шість місяців. 

Від січня 2022 року стане неможливим конфіскувати заборонені товари, виявлені митниками на "зеленому коридорі".

Рішення КСУ (доволі прогнозоване, адже перед цим аналогічну позицію висловив Європейський суд з прав людини ще у 2019 році) створило правовий вакуум, який тепер належить виправити вітчизняному законодавцю.

При розробці відповідних змін до Митного кодексу доцільно звернутися до досвіду окремих країн ЄС, враховуючи, що імплементація митного законодавства Євросоюзу – одне із зобов’язань України в рамках Угоди про асоціацію.

Перше, на що варто звернути увагу, вивчаючи законодавство країн ЄС, – це те, що окремої статті за порушення митних правил на "зеленому коридорі" там просто немає. Це не означає, що у Європі не вчиняють порушень, проходячи "зелений коридор", або що європейські митники не карають за такі порушення.

Схоже, європейські законотворці просто не бачили потреби виділяти такі правопорушення в окрему статтю.

Залежно від того, яке саме неправомірне діяння вчинила особа, перетинаючи кордон, адміністративна відповідальність за порушення митних правил у країнах ЄС може бути різною.

Якщо йдеться про незаконне ввезення товарів, які повинні були бути задекларовані та з яких мали б сплатити податки, це буде кваліфікуватися як ухилення від сплати податків або митне шахрайство. За це порушення у ЄС можуть застосовуватися як кримінальні санкції, так і адміністративні – це залежить від суми несплачених податків та/або вини у формі умислу чи необережності.

Так, у Німеччині застосування кримінальних чи адміністративних санкцій залежить від характеру порушення та від того, чи було воно вчинене навмисно чи з необережності. Розмір же несплачених платежів не впливає на вибір санкцій.

Натомість у Литві кримінальна відповідальність за митне правопорушення може наступати, якщо вартість незаконно переміщуваних товарів перевищує 7,5 тис. євро. Якщо поза митним контролем ввозять товари на меншу суму, то тоді накладають адміністративний штраф.

У разі ж, якщо недостовірне декларування товарів не призвело до несплати податків, то зазвичай застосовується тільки штраф.

У Німеччині за таке правопорушення накладають штраф до 5 тис. євро, в Ірландії та Латвії – до 2 тис., в Нідерландах – 8,7 тис. євро.

Що стосується порядку переміщення через кордон готівки та відповідальності за його порушення, то в Євросоюзі з цього приводу є окреме законодавство – Регламент ЄС 2018/1672, застосування якого розпочалося в червні 2021 року.

Стаття 3 цього Регламенту передбачає, що вся готівка у сумі понад 10 тис. євро, яку переміщують через кордон ЄС, має бути задекларована. Якщо ця вимога не виконується, мають бути застосовані штрафні санкції, розмір яких кожна країна визначає самостійно.

Розмір штрафних санкцій за незаконне переміщення готівки у країнах ЄС різниться, проте штраф не перевищує 60% від суми переміщуваної валюти. Варто зазначити, Європейський суд 2015 року постановив, що штраф у 60% від суми валюти є непропорційним стягненням за цей вид порушення.

Слід зауважити, що недекларування готівки, яка переміщується через кордон, – це компетенція не тільки митних органів, які зазвичай лише фіксують ці правопорушення. В країнах ЄС це частина законодавства щодо боротьби з відмиванням грошей, оскільки правоохоронним органам важливо не тільки зафіксувати факт незаконного переміщення грошей, але й з’ясувати причини того, чому такі кошти переміщують таємно.

Тому порушення перевезення валюти на "зеленому коридорі" повинно розглядатися в ширшому контексті, аніж тільки у межах митного законодавства.

Україна має зобов’язання перед ЄС про запровадження ефективних, пропорційних та недискримінаційних санкцій за порушення митних правил.

Ефективна система санкцій не обов’язково повинна містити широкий перелік статей правопорушень на всі випадки життя, включно з порушеннями в "зеленому коридорі" як окремим випадком.

У цьому контексті законодавчі зміни щодо правопорушень у "зеленому коридорі" можуть стати початком системного перегляду інституту відповідальності за порушення митних правил у вітчизняному законодавстві та виконання євроінтеграційних зобов’язань України.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів