Нещодавній прихід талібів до влади в Афганістані означає нову віху в історії не тільки цієї країни, а й усього регіону.

Що чекає на Афганістан? Швидше за все, щось схоже на те, що сталося в Ірані в 1979 році після Ісламської революції.

Але є і одна відмінність: в Афганістані, де рівень освіти нижчий, країна в рази бідніша, а суспільство – більш консервативне, ісламізація обіцяє бути більш жорсткою, нещадною до інакомислення і менш цивілізованою, ніж в Ірані.

Слабка держава в Афганістані багато в чому перейняла риси племінного утворення, ставши свого роду надплемінним утворенням, у країні, де сотні й тисячі племен і кланів, які часто ворогують між собою.

Крім того, рівень освіченості в Афганістані дуже низький (в 2003 році письменними були близько 43% чоловіків і 14% жінок), а освіта так чи інакше базується на знаннях, отриманих у медресе, у радикальних і консервативних салафітських і ваххабітських вчителів.

Всі ті, хто дійсно були прихильниками вестернізації і більш-менш демократичного підходу, або вже емігрували з країни, або збираються це зробити. Усі ці фактори дуже сприяли і сприяють зростанню ісламістських радикальних ідей. Не випадково саме Афганістан в 1990-х роках був обраний Аль-Каїдою за свою базу.

Перші дзвіночки цього сценарію вже пролунали.

Хоча таліби обіцяли більш толерантний підхід і реформи, проте їхні перші дії свідчать про інше. "Талібан" вже заборонив музику в громадських місцях, таліби вже вбили народного поета і співака, виконавця народної музики Фавада Андарабі, який критично ставився до радикальних талібів.

Отже, немає підстав розраховувати на обіцянки талібів виявляти терпимість і поміркованість.

Шаріат із послабленнями: що чекатиме Афганістан під владою талібів

Окрім того, з великою ймовірністю на "Талібан" чекає конфлікт з конкуруючими організаціями: ІДІЛ і Аль-Каїдою. Для них події в Афганістані дають шанс на "друге дихання" – і є всі підстави очікувати, що, маючи у своєму розпорядженні ресурси Афганістану, Аль-Каїда і міжнародний тероризм отримають додатковий поштовх для свого поширення.

Крім того, в країні залишилося багато угруповань, які вважають талібів ворогами. Таджики, що складають другу за чисельністю етнічну групу в країні, а також афганські узбеки, які не згодні з режимом талібів, вже вступили з ними в конфронтацію.

Подальша громадянська війна в Афганістані лише посилить проблему біженців і додатково дестабілізує регіон.

Втім, для низки країн ця ситуація створює і додаткові можливості. Тож розглянемо, хто спробує виграти від конфлікту.

Поле протистояння Індії та Пакистану

Індія та Пакистан є давніми суперниками в регіоні.

Пакистан, на території якого діє багато радикальних ісламістських і терористичних груп, не маючи можливості на рівних змагатися з більш сильною Індією, часто використовує проти Делі гібридну війну.

Роль Пакистану в створенні "Талібану" – дуже значна, варто лише згадати один факт: десятки тисяч пакистанців в 1990-ті роки воювали на боці талібів. У 2001 році, за деякими даними, 30 тисяч бойовиків з Пакистану, а також 14-15 тисяч афганських талібів і приблизно 2-3 тисячі бойовиків Аль-Каїди воювали проти Північного альянсу (антиталібських сил) в Афганістані.

Президент Пакистану в 2001-2008 роках, генерал Первез Мушарраф, який тоді обіймав посаду начальника штабу армії, був відповідальний за відправку тисяч пакистанців воювати спільно з талібами і Бен Ладеном проти сил Ахмада Шаха Масуда.

Тож таліби мають зв'язки з радикальними ісламістськими організаціями в Пакистані і навіть діють на території цієї країни, що є додатковою проблемою не тільки для самого Пакистану, але й для сусідньої з ним Індії.

Таліби можуть зіграти свою роль у конфлікті між Індією і Пакистаном, який почався ще в 1947 році.

Приклади такої гібридної війни спостерігалися і в минулому. У 2001 році на Законодавчі збори Джамму і Кашміру в Індії здійснили напад ісламістські терористи. Того ж року на парламент Індії напали терористичні пакистанські угруповання "Лашкар-і-Тайба" (LeT) і "Джайш-і-Мохаммед" (JeM), пов'язані з Аль-Каїдою.

Цілком можливо, що така тактика триватиме. Особливо якщо талібам не вдасться розгромити осередок опору в Панджері, підтримку якому, практично не приховуючи цього, надає Індія.

Китай і Росія – боротьба за регіон

Спробує використати ситуацію на свою користь і Росія. Відхід США дає їй шанс зміцнити свій вплив у регіоні.

Втім, у середньостроковій перспективі вигоди РФ вкрай сумнівні. Хаос і майбутня громадянська війна в Афганістані призведуть до погіршення й без того важкої ситуації з безпекою, посиляться потік біженців до Середньої Азії, наркотрафік і тероризм, а це своєю чергою призведе до нового напливу мігрантів і біженців до самої Росії.

Тому Росія не буде серед тих, хто виграє.

Хто ж у цій ситуації буде у виграші? Багато експертів вважають, що в найвигіднішій позиції опиниться Китай.

Саме Пекін може розгорнути свій бізнес у регіоні після відходу США, почавши виконувати в регіоні роль поліцейського.

Тим більше, що Китай має добрі відносини і з Пакистаном, і з Іраном, з якими розвиває тісну співпрацю в багатьох сферах, а також закуповує нафту в Ірані.

Втім, в довгостроковій перспективі "Талібан", швидше за все, теж виявиться головним болем для Китаю. Особливо в контексті невеликої ділянки спільного кордону, яка потенційно є джерелом проблем з безпекою.

Тому, ймовірно, вже зараз Пекін думає про те, що робити з талібами.

І хоча Росія і Китай показують, що вони дружньо налаштовані до "Талібану", а представники талібів навіть зустрічалися в липні цього року з представниками МЗС РФ, запевнивши у відсутності планів нападати на сусідні країни і пообіцявши боротися як з ІДІЛ, так і з наркоторгівлею, – усі ці заяви можуть виявитися порожніми словами.

Ба більше, швидше за все, таліби заважатимуть розширенню впливу Китаю в регіоні, ставши новою потенційною проблемою безпеки, в тому числі й для Пекіна.

Іран на боці опору

А що ж Іран? Шиїтський Іран має в регіоні свої інтереси і бажає поширити свій вплив на весь Близький і Середній Схід.

Прихід до влади сунітських радикалів навряд чи потішив Тегеран, тим більше, що східний кордон Ірану нестабільний, і не в останню чергу через Афганістан.

Складається неоднозначна ситуація. З одного боку, відхід американців з Афганістану вигідний Ірану. Тепер шлях на схід для нього начебто вільний, проте співпраця шиїтського Тегерана і радикального сунітського Кабула практично неможлива.

У такій ситуації Іран може підтримати налаштованих проти талібів таджиків.

Подібні прецеденти вже були в недавньому минулому.

Наприклад, в 2001 році, коли таліби піддавали утискам шиїтську меншість Афганістану, Іран підтримав Північний альянс, котрий діяв проти "Талібану".

Моральний виклик для Заходу

Навряд чи Заходу вдасться домовитися і вести нормальну співпрацю з талібами.

Втім, в Афганістані все ще є антиталібські сили, з якими, ймовірно, Захід матиме справу.

І тут принципово важливо, чи стануть США допомагати антиталібській коаліції. І якщо так, то яку саме допомогу надаватимуть?

Ресурси США дозволять перетворити антиталібський опір на реальну силу. Втім, чи погодяться на це у Вашингтоні, де поки що говорять про повний вихід з Афганістану і про безладно витрачені кошти на його вестернізацію. Особливо якщо допомогу цим силам надаватиме Іран.

Втім, якщо опір переживе перші атаки талібів, ігнорувати його буде вкрай складно.

Громадська думка може змусити Захід зберегти часткову підтримку Афганістану – навіть всупереч нинішнім планам Вашингтона.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів