Змусити Росію платити за руйнування: які проблеми доведеться долати Україні

Однією з метрик, яка дозволяє проілюструвати масштаб російсько-української війни, є сума збитків, заподіяних військами РФ. Представники української влади оцінюють їх від кількох сотень мільярдів до понад одного трильйона доларів США.

Якими б не були точні цифри, однак щоб отримати це відшкодування, Україна повинна знати відповіді на низку запитань та активно працювати, щоб міжнародні партнери поділяли її позицію. Це важливо і тому, що як джерело відшкодування розглядають заморожені активи РФ та путінського режиму у світі.

Першим таким питанням є те, як саме можна отримати відшкодування.

Поширеною є думка, що питання компенсації за наслідками військових дій (яку часто застаріло називають "репараціями") не стояло після Другої світової війни. Однак міжнародна практика останніх десятиліть знає багато випадків, коли ця проблема вирішувалася.

Найбільш очевидним способом вирішення є звернення до міжнародних судів, найперше – до Міжнародного суду ООН.

Однак у цьому випадку практично стовідсотково Росія відмовиться визнавати його юрисдикцію, а згодом – виконувати рішення. Крім того, той самий Міжнародний суд у таких справах найчастіше залишає питання компенсації на розсуд сторін, і лише якщо вони не досягають згоди – встановлює її розмір.

На практиці цей процес може зайняти багато років. Наприклад, рішення по суті в справі "Про збройні дії на території Конго" (ДР Конго проти Уганди) було ухвалене 19 грудня 2005 року, а питання відшкодування Угандою збитків Суд вирішив тільки 9 лютого 2022 року. Загалом же розгляд цієї справи розпочався 23 червня 1999 року.

Іншим варіантом є створення окремого міжнародного органу під егідою міжнародної організації. Так сталося, до прикладу, для компенсації Кувейту збитків через агресію Іраку в 1990-1991 роках.

Для вирішення питання відшкодування Рада Безпеки ООН створила спеціальну компенсаційну комісію. Однак схожа модель теж видається малоймовірною через очікуване блокування цього процесу з боку РФ. Важливим є і той факт, що Ірак визнавав і виконував рішення комісії, що в нашому випадку, найімовірніше, не відбудеться.

Тому найбільш імовірним є створення певного багатостороннього механізму за участю України та держав, які контролюють заморожені російські активи, який і вирішуватиме питання компенсації збитків через російську агресію. Своєю чергою, його діяльність може бути підкріплена рішеннями міжнародних судових органів та політичними рішеннями на рівні окремих держав.

Звісно, в суспільстві зараз формуються очікування, що заморожені активи РФ будуть передані Україні без будь-яких вищенаведених міжнародних процедур, але це практично фантастичний сценарій.

Ключова причина цього: Україна та наші громадяни не є єдиними в списку на отримання майбутнього відшкодування за дії Росії. Вже зараз можна назвати трьох таких бенефіціарів:

- Україна як держава, що зазнала величезних економічних та інфраструктурних втрат;

- громадяни України та українській юридичні особи, які зазнали майнових та моральних втрат;

- іноземні громадяни та юридичні особи, які зазнали (у першу чергу) майнової шкоди. Це можуть бути, до прикладу, лізингодавці, чиї літаки відмовилися повертати авіакомпанії з РФ, чи компанії та особи, чиє майно буде націоналізовано російським урядом.

Крім того, у світі останні тиждень-два уже лунають заклики подивитися на проблему відшкодування Росії в контексті, ширшому за наслідки агресії проти України. Зокрема, висувають ідеї щодо відшкодування жертвам російських злочинів (Russian atrocities) у Сирії за рахунок заморожених активів РФ у світі.

Ймовірно, цей перелік може ще розширитися, наприклад, за рахунок росіян - "жертв" путінського режиму...

Тому варто визнати: Україна буде важливим, але не єдиним претендентом на компенсацію.

Сценарій, коли заморожені кошти Центробанку РФ кількома натисканнями мишки потрапляють на рахунки НБУ, є бажаним, але практично фантастичним.

У цьому розрізі ключовою стає позиція України та стратегія дій уряду щодо отримання відшкодування. На цьому етапі, окрім політичних заяв про неминучість компенсації з боку Росії та економічних оцінок заподіяних збитків скоординованої міжнародної роботи в цьому напрямку не видно.

Минулого тижня очільники Мінфіну та Мін’юсту в своїх інтерв’ю та публічних заявах дали зрозуміти, що є розуміння важливості цього питання, але досі немає бачення, як це проводити. Наскільки відомо автору, на рівні Кабміну опрацьовується модель відшкодування за рахунок активів РФ та росіян в Україні, але на міжнародному рівні сформованого бачення чи групи/центру, яка б працювала над таким, наразі немає.

Без системної роботи в цьому напрямку Україна ризикує суттєво ускладнити процес отримання такої компенсації за наслідки агресії Росії.

Якщо ми не займатимемо активну позицію, то опинимося в ситуації конкуренції з іншими кандидатами на отримання відшкодування за дії Росії. А сам цей процес може стати суттєво складнішим, особливо враховуючи, що і російська влада буде чинити опір.

У будь-якому разі не слід мати ілюзій щодо процесу відшкодування Україні. У найуспішнішому прикладі сучасності – роботі Компенсаційної комісії ООН для Кувейту із заяв на відшкодування збитків на суму $350 млрд було задоволено на суму близько $52 млрд - тобто лише кожний сьомий долар претензій було компенсовано. А сам цей процес, який розпочався у 1991 році, завершився лише минулого року.

Тому українцям слід готуватися, що процес відшкодування не буде "швидким, легким, простим", а стане "довгим, важким і складним".

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів