РФ відступає в енергетичній війні: що означає запуск "Північного потоку-1"

21 липня могло стати для Росії ще однією "точкою неповернення". Тепер - в енергетичній війні з ЄС.

Керівництво РФ мало вибір: або відновити постачання газу трубопроводом "Північний потік-1", послаблюючи газовий шантаж в обмін на збережені фінансові потоки, або тримати далі газогін "сухим", змушуючи Європу страждати більше, але за рахунок власних фінансових втрат.

Росія вибрала гроші - і "Північний потік-1" знов запрацював. Але це "поки що".

Що змусило РФ піти на поступки?

Протягом квітня-червня Кремль послідовно шантажував ЄС зупинкою постачання газу. Використовуючи як привід вимогу платити за російський газ у рублях, Газпром послідовно відключав від постачання спочатку Болгарію та Польщу, потім Фінляндію, потім – ще кілька європейських компаній.

У червні Росія заявила спочатку про скорочення транспортування газу через "Північний потік-1" через проблему з поставкою турбіни з Канади, а згодом цей газопровід повністю був зупинений через технічні роботи.

Мабуть, РФ очікувала, що реакцією буде покірна згода на російські умови. Однак цього не сталось.

Реагуючи не лише на війну Росії проти України, але також і на газовий шантаж 2021 року, Єврокомісія ще у березні презентувала план скорочення обсягів закупівлі російського газу.

Згідно з ним, країни ЄС мали б скоротити закупівлю російського газу на дві третини до кінця 2022 року, зі 155 млрд. куб.м. до трохи більше, ніж 50 млрд. куб.м.

Тому російський шантаж навесні і влітку фактично "йшов у ногу" з планами Єврокомісії (але далеко не з планами окремих країн-членів ЄС) щодо скорочення споживанню російського газу.

І хоча заявлених Єврокомісією цілей навряд чи вдасться досягти до кінця 2022 року (станом на кінець травня Європа вже імпортувала біля 40 млрд. куб.м. газу), в цілому тенденція зі зниження споживання виглядає непогано. При цьому, плани Єврокомісії наростити імпорт саме за рахунок постачання зрідженого газу  (LNG) поки виконуються.

Разом із наростанням російського газового шантажу зростали також тривожні настрої в країнах ЄС, особливо тих, які найбільше залежні від імпорту російського газу.

Коли "Газпром" зупинив поставки газу до Німеччини через "Північний потік-1", багато політиків та експертів, включно з німецькими, почали сумніватися, чи відновиться транспортування газу після зупинки на планове технічне обслуговування, а в такому разі проходження зимового періоду виглядало складним і ризикованим.

Відповіддю ЄС на цей російський сценарій стали додаткові плани зі скорочення споживання газу та більшої економії.

Одна з таких ініціатив пропонує країнам-членам добровільно (поки що) скоротити споживання газу на 15% з 1 серпня до 31 березня 2023 року. Це має допомогти ЄС пройти зиму без критичних проблем.

Але навіть якщо ці проблеми почнуть з’являтись, Єврокомісія може отримати додаткові інструменти, щоб вимагати від країн-членів скорочувати споживання, користуючись статтею 122 Договору про ЄС.

План з економії споживання газу був оголошений Єврокомісією 20 липня.

Цей план надсилав чіткий сигнал, що ЄС готовий і до сценарію, коли поставки газу будуть повністю зупинені.

Наступного дня Росія мала прийняти рішення, чи відновить вона постачання газу через "Північний потік-1", і тим самим зменшить напругу у європейських країнах щодо підготовки до зими, чи, навпаки, підніме ставки у газовій війні.

Схоже, що рішучість ЄС збила російський запал. Постачання газу було відновлено, хоч і на низькому рівні.

Одночасно "Газпром" продовжував наполягати, що хоче отримати назад свою турбіну, яку тим часом вже привезли до Німеччини.

Історія з турбіною – окреме питання, що заслуговує на увагу.

Роками російський "Газпром" системно поширював чутки, що українська газотранспортна система – застаріла та неефективна, її треба замінити на сучасні російські морські трубопроводи типу "Північний потік-1" та "Північний потік-2".

Проте коли у червні виник скандал навколо повернення турбіни для "Північного потоку-1", яка перебувала в Канаді на ремонті, РФ наполягала, що вона необхідна для транспортування газу і без неї газогін не може працювати.

Проте, як потім виявилось, турбіна взагалі була запасною, а ті кілька основних турбін, які мали б забезпечити роботу "Північного потоку-1", були як в анекдоті про кульки: як не поламані, то загублені.

Як виявилося, частина з цих турбін ремонтується, частина – несправні, а частина взагалі скоро відпрацює свій ресурс.

Разом із тим, газова війна ще далека від завершення.

Цей бій виграла Європа, але сценарій повної зупинки постачання російського газу до ЄС у наступні місяці залишається цілком реальним.

На днях російський президент Владімір Путін заявив, що через неякісний ремонт обладнання або через застарілі турбіни "Північний потік-1" скоро може знову зупинитись. І, мовляв, єдиний вихід із цієї ситуації - запустити заморожений "Північний потік-2".

Іншими словами, РФ зовсім не збирається завершувати енергетичну війну з ЄС та готується до реваншу за нинішню поразку. 

І коли саме "Газпром" піде у новий наступ на ЄС  -  нікому не відомо.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів