Боротьба за танк: як Естонія декомунізувала головний символ радянської окупації

Естонська Нарва несподівано стала ледь не головним ньюзмейкером дня – 16 серпня там демонтували вкрай важливий для російської громади монумент радянському танку Т-34.

Це крок, щодо якого в естонській владі дискутували близько 30 років – фактично від моменту відновлення незалежності. Але досі щоразу відкладали його, побоюючись конфлікту з російською громадою Нарви.

Річ у тім, що Нарва – досить специфічне місто. Воно розташоване на кордоні з РФ і має найбільшу кількість етнічних росіян, аніж будь-яке інше місто в Естонії.

Масові погроми у Таллінні у 2007 році (так звана "бронзова ніч"), вчинені місцевими росіянами та гастролерами з РФ у відповідь на перенесення іншого радянського монумента, лише посилювали ризики, що новий перенос призведе до повторення тих подій.

Втім, повномасштабна війна РФ проти України вже не залишила естонській владі вибору.

Радянський танк був не стільки символом боротьби з нацизмом (як переконували його захисники), скільки радянського та російського мілітаризму та окупації Естонії.

Залишити ситуацію, "як було", вже не виходило. Тим більше, аналогічні рухи фіксують і в інших східноєвропейських країнах. Наприклад,  у сусідній Латвії, де масово демонтують монументи часів СРСР.

На перший погляд, демонтаж нарвського танка відбувся без особливих проблем. Під час цього процесу було затримано дев'ять осіб, під час нічного мітингу – ще двох. Вже можна стверджувати, що ситуація у місті залишається контрольованою, а ризики силових протестів мінімальні.

Однак насправді спроби центральної влади мінімізувати ризики та знайти компроміс із нарвськими росіянами провалилися. І тому Таллінн зіткнувся з не дуже приємною альтернативою: або відступати, або діяти показово жорстко (з неочевидними наслідками).

Довгий час у Таллінні надавали перевагу компромісу. Після тривалих консультацій з місцевою владою було досягнуто компромісу – рішення про демонтаж буде прийнято міським зібранням, натомість танк залишиться у місті. Або як експонат міського музею, або у новому музеї, про створення якого лише почали говорити і який мав стати зібранням монументів радянської доби.

Збереження радянського танка у Нарві виглядало явною поступкою, адже він залишався місцем тяжіння для місцевих "ватників". Проте у Таллінні свідомо йшли на цю поступку, щоб уникнути міжетнічного протистояння.

А далі почалися дивні речі. 15 серпня рішення про демонтаж мало бути прийняте міським зібранням Нарви – угода про це була досягнута як із місцевою опозицією, так і з коаліцією.

Несподівано опозиція відмовилася від угоди, заявивши, що тепер наполягатиме на збереженні танка на старому місті. У відповідь коаліційні партії заявили, що таке питання, що стосується всіх громадян, має бути прийнято лише консенсусом, а тому це питання буде знято з розгляду.

Такий поворот справи поставив уряд Естонії перед складним вибором – або продовжувати діалог із місцевою владою (без жодних гарантій успіху), або демонтувати монумент самостійно. При цьому в уряді ускладнили собі завдання – там напередодні заявили, що, на відміну від подій 2007 року, демонтаж не буде проводитися вночі, що спрощувало завдання захисникам монумента.

Натомість дещо несподівано демонтаж підтримала Центристська партія – найбільша опозиційна сила в Естонії. Центристи мають репутацію "помірковано проросійських" політиків. Зокрема, лише кілька місяців тому їхні представники вийшли з коаліції через незгоду з урядовими планами повного переходу початкової освіти на державну мову.

Однак у цьому випадку опозиціонери, хоч і обережно, але підтримали демонтаж. "Танк як бойова машина не підходить для публічного простору і не є слушною пам'яткою", - заявив лідер центристів Юрі Ратас.

Тож в уряді вирішили діяти. А зважаючи на те, що час діяв на користь захисників монумента, демонтаж відбувся вже наступного дня – 16 серпня.

Показово, що в той день було закрито пункт перетину кордону з РФ у Нарві – в уряді не хотіли допустити повторення подій 2007 року, коли ключову роль у протестах відігравали футбольні фанати з РФ.

А оскільки компромісу з місцевою владою досягти не вдалося, то й про розміщення танка у Нарві вже не йшлося. Замість цього його було перевезено в Естонський військовий музей у Віймсі.

Через заходи безпеки ані демонтаж, ані наступна ніч не відзначились якимись серйозними протестами.

Разом з тим історія з танком показала: російська громада Естонії не налаштована на пошук компромісів з центральною владою. А нинішні події розглядає швидше як порушення своїх прав, за що треба неодмінно помститися.

Бензину в багаття підливає і посольство РФ, де звично звинуватили естонську владу в "реабілітації нацизму" та "ганебній війні з історичною правдою".

Обставини перенесення танка дає російській пропаганді нову можливість сіяти розбрат всередині естонського суспільства.

На щастя, як показали події 16 серпня, ця пропаганда вже не здатна організувати силове протистояння. Цей раунд "друзі Путіна" програли.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів