Після отримання Україною кандидатського статусу настала політична тиша. На відміну від України, у ЄС наразі ніхто не розуміє, що буде відбуватися в період між кандидатським статусом і початком переговорів.

Те, що цей вакуум з’явився, свідчить про те, що країни-члени ЄС до останнього моменту не могли визначитись щодо України. 

Звідси і відсутність розуміння в європейської сторони, що з нами робити далі.

Україні варто скористатися цим вакуумом і самій пропонувати свої ідеї та рішення.

Багато європейських експертів, з якими ми спілкуємось, відправляють нас до вивчення досвіду Західних Балкан і зазначають, що методологічно ми пройдемо той самий шлях, що й Західні Балкани. Тому ми почали більш детально вивчати цей регіон, аби розуміти, що нам варто від них брати, а що ні.

Перше, на що ми звернули увагу, це те, що в Західних Балканах кандидатський статус не сприймався серйозно. Його можна було заблокувати, призупинити, відкласти.

Для прикладу, процес переговорів для Албанії довгий час був заблокований через вето Болгарії щодо Північної Македонії. Ви подумаєте: а як це стосується Албанії? А дуже просто, бо було рішення ЄС, згідно з яким прогрес Албанії і Македонії вирішили об’єднати.

Цей парадокс призвів до того, що обидві країни, які успішно імплементували реформи ЄС згідно з шістьма основними кластерами в рамках угод про асоціацію та стабілізацію, були запрошені до переговорів лише цього року.

Враховуючи цей випадок, радимо застосувати до України особливий підхід, відмінний від попереднього, який застосовувався до Західних Балкан. Групування країн було зумовлене їхнім малим розміром.

У випадку з Україною цей підхід не варто застосовувати, адже у нас велика країна і будь-яка регіональна прив’язка може значно стримувати й так довгу процедуру переговорів з ЄС.

Другий негативний досвід пов’язаний з тим, що принцип ЄС, який базується на оцінці заслуг країни-кандидата, не спрацював.

Прикладом можуть бути Албанія та Північна Македонія. Відповідно до звітів Єврокомісії ці дві країни отримали вищі оцінки в імплементації законодавства ЄС, при цьому їх не запрошували до переговорів. Сербія і Чорногорія мали скромніші результати і при цьому були в переговорному процесі.

Агрегована оцінка Європейської комісії за 33 розділами. Жовтень 2021 року

Згідно з цими даними Албанія є лідером на шляху до членства в ЄС серед країн Західних Балкан, проте вона не мала ніяких стимулів для відкриття і закриття розділів по своїй угоді.

Ми переконані, що для України така ситуація є неприпустимою. Кожне наше досягнення має наближати нас до ЄС і має бути закріплене на рівні офіційних рішень. 

Третій аспект – одностайність прийняття рішення для ведення переговорного процесу.

Це довга і бюрократична процедура, яка передбачає відкриття конкретного розділу, виставлення індикаторів по розділу і закриття розділу. Щодо Західних Балкан кожен цей крок проходив через процедуру прийняття одностайних рішень всіма країнами-членами ЄС.

Це дуже технічний процес, і його не можна застосовувати для України, особливо в час війни.

Цей принцип одностайності для вирішення таких дрібних питань перетворить наш рух до ЄС на рух черепахи до фінішу, якого вона не може досягнути.

В цій ситуації Україні варто запропонувати ЄС для цієї роботи принцип кваліфікованої більшості.

Винятком має бути розділ фундаментальних реформ і рішення про закінчення переговорів. Тут варто залишити принцип одностайності, оскільки ці моменти будуть критичними для Євросоюзу.

Четвертий аспект – інституційна спроможність України рухатись до членства.

Вже зараз є очевидними виклики, які перед нами стоять: у нас відбувається шалений відтік кваліфікованих кадрів через війну. Спинити цей процес доволі складно.

Тому Україна має докладати максимум зусиль, щоб посилити кадрово та ресурсно Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції та комітет Верховної ради з питань інтеграції України до ЄС.

Наразі якість законодавства буде критична, бо на нас чекають серйозні й детальні скрінінги з боку ЄС. Україні варто просити ресурсну допомогу для посилення цих двох інституцій, а також подумати про досвід Західних Балкан, які залучали до цієї роботи аналітичні центри, оскільки не мали достатньо кваліфікованих кадрів.

Наша організація має досвід у співпраці з багатьма секторальними експертами, і ми готові поділитись нашим баченням, як це можна організувати. 

На даному етапі це ті перші уроки, які варто проаналізувати Україні. Проте нам потрібен подальший детальний аналіз досвіду Західних Балкан – це має допомогти Україні уникнути їхніх помилок.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів