5 причин остаточно відмовити Росії у запуску "Північного потоку-2"

Санкції, накладені на "Північний потік-2", мали повністю зняти з порядку денного питання його запуску.

Проте у відповідь на вибухи російських газогонів Владімір Путін знову пропонує ЄС "легке рішення" – відновити поставки російського газу, однак тепер – по вцілілій гілці "Північного потоку-2".

Чи є ризики, що ця пропозиція буде прийнята? 

Наразі Європа переживає безпрецедентну енергетичну кризу, значною мірою спричинену застосуванням Росією газу як зброї. Поставки з альтернативних джерел і розроблені плани економії енергоресурсів зменшують залежність Європи від РФ.

І якщо влітку кожна заява росіян, пов’язана з "Північними потоками", викликала панічні стрибки цін, тепер відповідь Європи на черговий тиск Кремля – лаконічне "ні".

Приємно бачити, як впевнено європейські політики тепер опонують Росії, як ціна газу на європейських хабах поступово йде вниз.

І складно знайти політика в ЄС, який тепер не визнає, що газ для РФ є зброєю. Та важко втриматись і не нагадати:

енергетичної кризи можна було б уникнути, якби вчасно дослухались до України та Польщі.

Тому важливо хоча б при повторному розгляді сертифікації "Північного потоку-2" нарешті врахувати позицію Оператора ГТС України. Тим більше, що за останній рік "Газпром" надав достатньо підтверджень.

Перш за все, "Північний потік-2" анонсувався як диверсифікація та збільшення потужності для постачання газу Європі. Саме такого висновку минулого року дійшло Міністерство економіки та захисту клімату Німеччини, коли оцінювало безпечність ПП2 для Німеччини та Європи.

Насправді жоден з "Північних потоків", як і будь-який обхідний газопровід РФ, не потрібен для збільшення експортних можливостей. Це просто зміна маршруту вже існуючих поставок. 

Ми маємо приклад "Турецького потоку", запуск якого призвів до перенаправлення потоку газу з південної частини української газотранспортної системи (ГТС). Ми маємо приклад "Північного потоку-1", запуск якого зменшив у перший же рік роботи завантаження нашої системи на 20 млрд куб. м. А у 2020 році обсяги прокачки через ПП1 перевищили обсяги використання української ГТС, технічна потужність якої – у п’ять разів більша.

По-друге, Росія – ненадійний постачальник, який використовує газ як засіб політичного тиску.

Лобісти "Газпрому" багато років повторювали як аксіому, що РФ – надійний постачальник. Розповідали, що газ десятиліттями надійно постачався з Радянського Союзу, а пізніше з Росії, навіть у часи політичної напруги. І були впевнені, що з "Газпромом" і Росією завжди можна домовитись на взаємовигідних умовах.

Цей аргумент вщент знищений руками самого "Газпрому": скорочення поставок виправдовувалось різними причинами, проте чим далі, тим сумнівнішими ставали ці виправдання.

І навіть максимальна поступливість Німеччини у питанні ремонту раптових "поламок" турбін для "Північного потоку-1" не призвела до збільшення поставок газу. Обсяги газу до Німеччини все скорочувались, поки не зупинились взагалі.

І з цього випливає третій момент:

Росія маніпулює європейським ринком газу.

"Газпром" власноруч створив нестачу газу на європейському ринку, з 2021 році обмежуючи постачання та не заповнюючи свої сховища в Європі. Навесні 2022 року росіяни продовжили скорочення експорту та почали обмежувати власний видобуток, саме коли почався новий сезон закачки у сховища.

При цьому, підвищуючи ціни та обмежуючи пропозицію для одних країн, Росія укладає унікальні контракти для країн, які підтримують її зовнішню політику.

Кожне з цих рішень призвело до підвищення цін на газ у Європі у 2021/2022 сезоні.

По-четверте, такий важіль РФ отримала від Європи завдяки поступкам і виняткам, які послабили європейську безпеку.

Від самого початку будівництво та експлуатація "Північного потоку-1", а згодом і будівництво "Північного потоку-2" йшли всупереч вимогам європейського законодавства, а згодом – і всупереч санкціям США.

Обидва газогони перебувають у власності "Газпрому", який одночасно є виробником та продавцем газу. Це порушення Третього енергопакета і є ризиком для енергобезпеки.

Окрім того, "Північний потік-1" та "Північний потік-2" побудовані за однаковим проєктом, розташовані близько один від одного, мають ідентичні вразливості.

Що й підтвердилось у вересні 2022 року, коли Данське енергетичне агентство повідомило про витік на двох гілках ПП1 та одній ПП2. Причина поки не встановлена, проте повноважні особи Данії та Швеції сумніваються, що аварія одночасно на трьох газогонах – випадковість. Так само невипадково РФ до розслідування не залучають.

Оператор ГТС разом із "Нафтогазом" ще минулого року надав свої аргументи про небезпеку "Північного потоку-2" німецьким органам влади і сподівався бути почутим. Та нещодавно з Politico ми дізнались, як саме німецький уряд у 2021 році обґрунтував позитивну характеристику "Північному потоку-2".

Німецьке Міністерство економіки запевняло, що факти про антиконкурентні маніпуляції "Газпрому" на європейському ринку газу відсутні. Згадувалась багаторічна історія надійного постачання газу навіть у часи холодної війни. Виведення "Північного потоку-2" з-під всіх директив ЄС не вважалося порушенням принципів конкуренції. Запуск газогону називали не загрозою безпеці постачання ЄС та країнам Східної Європи, а навпаки – диверсифікацією.

Проте останні події доводять: жоден із "Північних потоків" не диверсифікує джерела отримання газу для Європи, не підвищує надійність енергопостачання, а навпаки – посилює залежність від ненадійного продавця, і будь-які поступки мають прирівнюватися до поступок терористу.

Буквально кожен пункт, який німецький уряд визначив як несуттєвий, справдився у найгіршому варіанті сценарію.

"Газпром" зменшував постачання в Європу з 2021 року, поки німецький уряд готував позитивну характеристику для "Північного потоку-2". Росія зриває контрактні поставки за надуманими причинами та виявилась ненадійним постачальником газу.

Морські газогони ПП1 та ПП2 зазнали аварії, а наявність багатьох LNG-терміналів без вільних обсягів газу на ринку не може оперативно перекрити дефіцит.

Адже неважливо, скільки у вас труб чи терміналів, якщо постачальник має забезпечити понад 50% потреб і відмовляється виконати контракт, а ще й контролює цю інфраструктуру одноосібно.

Європа сьогодні дійсно переживає одну з найбільших енергетичних криз від початку XXI сторіччя. Для її подолання країни об’єднуються, шукаючи коротко- і довгострокові рішення, і вже є перші результати успішної підготовки до зими – понад 90% заповненість газових сховищ Європи, розширення мережі LNG-терміналів та укладення нових контрактів для диверсифікації джерел постачання газу.

Ми наполягали на тому, що Україна також має бути інтегрована у нові вимоги щодо збереження газу, як можлива локація збереження газу європейських трейдерів для виконання вимог цієї регуляції.

Україна має бути частиною всіх нових "газових" рішень ЄС у відповідь на кризу.

І саме в цей момент автор кризи пропонує "порятунок".  "Давайте запустимо "Північний потік-2", давайте удамо, що не Росія скорочує власний видобуток з весни, обмежує постачання, захоплює енергетичні об’єкти інших країн і перекриває газові крани", пропонує лідер країни-агресора.

І хоч, як не дивно нам чути, що під виглядом збільшення експорту Росія закликає дозволити використання "Північного потоку-2", маємо бути на сторожі!

Політики змінюються, настрої населення та виборців – теж. І тому наші урядовці та дипломати мають уважно стежити, щоб нікому в ЄС не спало на думку повторити помилки минулого.

М’яч надто довго був на стороні Росії, але нарешті він на боці Європи.

Час приймати рішення та виправляти десятки років умиротворення агресора.

І почати варто з чіткого "ні" на всі пропозиції Кремля "забезпечити енергетичну безпеку Європи шляхом нових геніальних проєктів, як обійти Україну".

Україна зробила свій вибір – інтегруватися в ЄС як дійсно надійний енергетичний партнер Євросоюзу. 

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів