"Одиниця" за довкілля: чому Україна провалилася у сфері, де ми вважали себе успішними

2 лютого Європейська комісія оприлюднила аналітичний звіт щодо спроможності України виконувати умови членства в ЄС, тобто усе законодавство Євросоюзу, яке міститься у так званому acquis сommunautaire – Договорах ЄС, вторинному законодавстві, міжнародних угодах, судовій практиці та політиці (детальніше про це – у статті Україна-лідерка та Україна-двієчниця: як Брюссель оцінює готовність Києва до вступу в ЄС).

Звіт спирається на знання та досвід, отримані в результаті багаторічної тісної співпраці ЄС з Україною та відповіді України на детальні анкети опитувальника, які Комісія отримала 8 та 13 квітня 2022 року.

Питання охорони довкілля та зміни клімату аналізуються в рамках Глави 27, що разом з питаннями енергетики, транспорту та транс'європейських мереж об’єднані у так званий Кластер 4 "Зелений порядок денний та сталий зв’язок".

Оцінка здійснювалася за п’ятибальною шкалою, де 5 – це "дуже добрий рівень підготовки", а 1 – "початковий рівень підготовки".

Несподівано охорона довкілля отримала найнижчу оцінку – лише одиницю. 

І це попри те, що напередодні і міністр захисту довкілля, і віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції називали цю сферу як таку, що досягла "значного прогресу".

До речі, Молдова та Грузія, щодо яких також була оприлюднена оцінка спроможності, теж отримали найнижчі оцінки у сфері довкілля та зміни клімату.

Звісно, що в деяких екологічних сферах Україна може похвалитися досягненнями, як-от управління водними ресурсами, горизонтальне законодавство, зміна клімату, тому були очікування, що у сфері довкілля та зміни клімату оцінка буде набагато вищою.

Спробуємо розібратися, чи це Європейська комісія недооцінила Україну, чи український уряд не має належного розуміння, що саме і як потрібно імплементувати в такій важливій сфері, як охорона довкілля та зміна клімату.

По-перше, слід зауважити, що йдеться не лише про ті 29 директив і регламентів, які містяться у Додатку XXX до Угоди про асоціацію. Іншими словами, оцінка проводилась не щодо виконання Угоди про асоціацію.

З цієї точки зору, оцінка Комісії та оцінки Уряду – про зовсім різне.

Для набуття повноправного членства в ЄС потрібно імплементувати усі acquis communautaire у сфері довкілля та зміни клімату. А це, як вказує сама Європейська комісія, близько 200 актів.

Більшість цих актів ніколи не розглядались в Україні і ми навіть не знаємо, наскільки ми "наближені" до них.

По-друге,

acquis ЄС виходять за межі вторинного законодавства (директиви і регламенти), а стосуються також і політик.

У сфері довкілля та зміни клімату це, серед іншого, необхідність впровадження стратегічних та законодавчих документів у рамках Європейського зеленого курсу (ЄЗК), який є амбітною політикою ЄС з досягнення кліматичної нейтральності Європи до 2050 року.

І хоча уряд, особливо активно до війни, заявляв про наміри стати частиною ЄЗК і проголосив плани щодо кліматичної нейтральності України до 2060 року в новій економічній стратегії та другому Національно визначеному внеску, до синхронізації з усіма зеленими політиками ЄС нам ще далеко.

По-третє, важливо правильно імплементувати. Не можна пропускати частини директив, придумувати власні підходи, якщо це питання в ЄС регулюється регламентом, потрібно пам’ятати про необхідність практичної реалізації, а не лише законодавче наближення.

Це не може бути "українське право ЄС". А саме такий підхід Міндовкілля та Верховною радою застосовується останнім часом: прийнятий закон про хімічні речовини не повністю імплементує відповідний регламент ЄС, пропонований проєкт закону про промислове забруднення передбачає власні підходи і навіть не намагається цілісно імплементувати відповідну директиву.

Що натомість варто робити Україні?

Цей звіт треба сприймати як сигнал: попереду важка і довга дорога. Тому потрібно визначитись, що конкретно і в якій конкретно сфері необхідно змінити.

Треба мати на увазі, що є понад 100 директив і регламентів, та й зрештою цілих сфер регулювання, які раніше не розглядалися в контексті євроінтеграції. Наприклад, зоопарки, шумове забруднення тощо.

Наступний крок – уважно підходити до імплементації: усі вимоги директив та регламентів мають бути впроваджені.

Не можна замінювати директиви та регламенти ЄС своїми умовними "аналогами". Адже членство – не асоціація.

І якщо раніше ЄС "крізь пальці" міг дивитися на імплементацію Україною свого acquis, то тепер буде прискіпливо вимагати дотримання усіх вимог – від цілей директиви до останньої коми в тексті.

Слід також звертати увагу на інституційні рамки, які мають бути створені, а також на підвищення спроможності міністерств і відомств. Зокрема, щоби просто розуміти відповідні положення законодавства ЄС.

Зелені питання – наскрізні питання. Тому потрібно думати про міжсекторальну співпрацю та працювати з іншими профільними міністерствами, які займаються дотичними питаннями зі сфери ЄЗК: енергетика, економіка, промисловість, сільське господарство, транспорт, фінанси.

Банально, але наскрізність означає, що вагу цих (зелених) питань мають розуміти на найвищому рівні прийняття рішень.

Необхідно проводити діалог з ЄС, щоб мати розуміння його очікувань і надавати цілісну та надійну інформацію про ситуацію в Україні. Як приклад: ЄС вважає, що оновлений Національно визначений внесок України є неамбітним, хоча уряд неодноразово хвалився амбітністю нової встановленої цілі.

Тільки через кропіткий експертний діалог Україна та ЄС можуть досягти порозуміння. Ми зможемо краще зрозуміти, що від нас хочуть, а ЄС – що ми вже зробили і де ми є.

Подальші кроки з боку України вимагатимуть максимальної консолідації внутрішніх інтелектуальних ресурсів для розуміння і планування необхідних завдань. Ми не виконаємо навіть підготовчого етапу, якщо спиратимемось – як це було раніше – лише на ресурси, надані міжнародною технічною допомогою ЄС.

І наостанок: у контексті війни.

Останнім часом пропонуються та впроваджуються зміни, які виправдовуються потребами повоєнного відновлення чи відновлення у час війни (у дозвільних процедурах, доступу до інформації тощо).

Такі зміни повинні бути обґрунтованими і мати чітко окреслені часові рамки: невиправдана, "постійно тимчасова" невідповідність європейському праву може стати проблемою на шляху до ЄС.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів