Рік тому, 16 березня, українські та європейські енергетики та дипломати здобули важливу перемогу над Росією. Українська та європейська енергосистеми об’єдналися, завдяки чому вибили з рук РФ козир для енергетичного шантажу. 

Об’єднання енергосистем – неймовірно складний процес. Ми здійснили його, незважаючи на атаки, ракетні та артилерійські обстріли, окупацію електростанцій.

Рік роботи в єдиній енергомережі дав результати, які відчув кожен. Влітку ми могли продавати електроенергію та наповнювати бюджет країни. Восени та взимку європейська континентальна енергосистема допомагала нам боротися з наслідками масованих ракетних обстрілів. 

"Без вас", без Москви та Мінська, і це довів рік роботи в єдиній європейській енергосистемі.

Але хочеться подякувати людям, завдяки яким це стало можливим.

У героїзму енергетиків є різні обличчя. Я особисто у своїх колег бачив декілька з них.

Перше – мужність. Вона з’являється, коли російські ракети і дрони нищать енергетичні об’єкти та основне обладнання, що забезпечує роботу нашої енергосистеми. Коли, виходячи зі сховища, ти бачиш, як в одну мить після прильоту вкотре палає те, що забезпечує енергопостачання мільйонам споживачів, тобі знадобиться мужність та витримка.

Для того щоб зібратися і знову повертати світло українцям.

Друге – професіоналізм. Він знадобиться, щоб швидко прийняти правильне технічне рішення, оперативно полагодити або замінити пошкоджене ворожими ударами, вдатися до інженерного креативу, зробити все, як кажуть енергетики, щоб заживити споживача.

Є ще одне обличчя героїзму. Кропітка та наполеглива щоденна праця заради однієї мети.

Цю мету – об’єднати енергосистеми України та Європи, назавжди позбувшись електроенергетичних зв’язків з Росією та Білоруссю, – ми обрали задовго до повномасштабного вторгнення. Для цього замало було підписати у 2017 році з європейськими партнерами угоду про умови майбутнього приєднання.

Треба було працювати. Важко і щоденно. Модернізувати мережу. Будувати нові підстанції. Готувати інфраструктуру східних регіонів до від’єднання від енергосистем "доброзичливих сусідів".

Вкладати інвестиції не тільки в технології, але й у кіберзахист. Дбати про збереження висококваліфікованих спеціалістів у команді та формувати стратегічний запас обладнання. Тримати масштабний геополітичний проєкт синхронізації з континентальною мережею Європи у фокусі уваги наших західних колег та партнерів і водночас не привертати уваги зі сходу. 

Треба було працювати попри зневіру і скепсис як всередині країни, так і зовні, незважаючи на "експертні думки", що синхронна робота європейської та української енергосистем – занадто амбітна, висока та недосяжна для нас ціль.

У світі існує мало енергосистем, спроможних скласти іспит успішної автономної роботи без технічної підтримки з боку енергосистем сусідніх країн. У світі існує лише одна енергосистема, яка на практиці довела спроможність стабільно працювати три тижні ізольовано, коли ворог обстрілами знищує енергетичну інфраструктуру та захоплює такі великі об’єкти, як Запорізька АЕС.

І ця енергосистема – українська.  

Цей тритижневий іспит ізольованої роботи, який розпочався 24 лютого, ми тоді склали на "відмінно".

Рік тому в цей день о 12:13 українська енергосистема фізично об’єдналася з європейською континентальною мережею ENTSO-E.

І це був не аванс для України, яка дає відсіч ворогу. Це – результат мужності, професіоналізму та багаторічної кропіткої, щоденної праці українських енергетиків.

Рік тому Україна здобула енергетичну незалежність та безпеку, назавжди вибивши з рук Росії важелі для енергетичного шантажу Європи. Ворог втратив контроль та спостереження над оперативною ситуацією в нашій мережі, яку раніше бачив у режимі реального часу, онлайн в будь-який момент.

Українська енергосистема замість того, щоб технічно спиратися у критичні моменти на енергосистеми двох ворожих країн, отримала підтримку енергосистем 35 європейських держав.

Усі європейські партнери встали поруч з нами на енергетичному фронті. І ця підтримка дала нам змогу встояти восени та взимку, коли Росія обрала електроенергетику України основною ціллю для своїх ракет та дронів.

Постійний технічний обмін електроенергією та можливості залучити допомогу з європейської мережі дали нам змогу контролювати баланс в енергосистемі під час терористичних нападів та уникнути численних масштабних та довгих блекаутів усієї країни. Спільна робота з операторами енергосистем європейських країн стала запорукою надання технічної допомоги в необхідному обладнанні та матеріалах, які так потрібні для відновлення нашої системи після ворожих нападів.

Рівно рік тому в інтерв’ю "Європейській правді" я сказав, що після синхронізації "великі рибки з акваріума", коли вони потрапляють в океан, більше не здаються такими великими.

Влітку 2022 року абсолютно всі українські енергетичні компанії отримали рівний доступ до великого європейського ринку електроенергії та, конкуруючи з європейськими гравцями, можливість експортувати електроенергією.

Це дало змогу наповнити бюджет країни і збільшити фінансову спроможність енергетичних компаній готуватися до найважчого опалювального сезону.

Взимку відкриті двері для імпорту електроенергії з Європи дали змогу працювати нашим промисловим підприємствам в умовах дефіциту в енергосистемі, який був штучно створений російськими терористичними атаками.

Що далі? Через рік після синхронізації перед нами та ж сама амбітна ціль, якої ми прагнули досягти, об'єднуючись з європейською системою.

Після Перемоги Україна має стати потужним енергетичним хабом для країн ЄС. Адже природно українська енергосистема має достатній резерв потужності, щоб допомогти нашим партнерам позбутися залежності від російських енергоресурсів.

Перед нами – великий європейський енергетичний ринок, в якому Україна має усі шанси посісти місце надійного партнера, нетто-експортера та основного гравця.

Попереду багато праці над інтеграцією в європейський ринок і над втіленням у життя європейських норм, а також тест на прозорість та дотримання європейських правил гри.

Що для цього треба? Рецепт успіху незмінний: мужність, професіоналізм та кропітка, наполеглива праця. Швидко досягати результату – це повільно, але щодня.

Українські енергетики довели, що, дотримуючись цього принципу, можна перемогти.