Сімнадцять місяців після початку повномасштабного вторгнення, Росія та її армія продовжують завдавати Україні тяжких втрат. Людські жертви, економічне спустошення та фізичні руйнування вже знищили суттєву частину пострадянського прогресу України.

Повноцінне відновлення України потребуватиме значно більше, ніж тільки припинення бойових дій.

Починаючи з минулого року, Україна та Європейський Союз розробляють заходи з відновлення економіки та інфраструктури. Але це не є довгостроковою стратегією відновлення країни.

Україна бореться за виживання проти цинічної держави, що грає в "реальну політику", водночас прагнучи отримати повну незалежність від будь-якого російського впливу і приєднатися до Європи універсальних цінностей. Це дорого коштує Україні.

Згідно з оцінками Світового банку, Україні знадобиться 383 мільярди євро протягом десяти років, щоб відновитися від інфраструктурних та економічних збитків, завданих лише протягом першого року війни. Ця сума не враховує останні знищення української інфраструктури, включно з наслідками руйнування дамби в Новій Каховці у червні.

Але навіть така неповна оцінка майже втричі перевищує валовий внутрішній продукт України на 2022 рік.

У червні Україна представила загальнонаціональну дорожню карту відновлення. Своєю чергою Європейська комісія запропонувала виділити 50 мільярдів євро у вигляді грантів та кредитів на відновлення України до 2027 року.

Існує взаємне розуміння того, що самих лише державних коштів для відновлення України не вистачить.

Лише чверть видатків на відновлення потребують сектори, які традиційно фінансуються за державний кошт, а саме реконструкція громадських будівель та розмінування. Решту має взяти на себе приватний сектор.

Недоліки ринку

Для залучення інвестицій Україні потрібне стійке припинення бойових дій. Однак стабільне припинення вогню без зникнення загрози Росії саме по собі не є достатньою умовою для успішного відновлення.

За оцінками, для реалізації проєктів з відновлення країни потрібно 170 мільярдів євро прямих іноземних інвестицій та 325 мільярдів євро внутрішніх приватних інвестицій.

Щоб залучити ці кошти, Україні необхідно виправити насамперед три основні недоліки ринку.

Брак (ре)страхових пропозицій: стійкий страховий ринок є передумовою довгострокової реконструкції. Страхування заохочує довгострокове планування та інновації, розподіляючи ризики в часі через передачу або об'єднання.

Однак страховий ринок України не пристосований для виконання цих функцій. Ще до вторгнення він відставав від європейського.

У 2015 році страхові поліси покривали лише 10-15% ризиків в Україні, тоді як у найрозвиненіших країнах показник щільності страхування становить 90-95%.

Після анексії Криму Росією у 2014 році більшість з 20 найбільших міжнародних приватних страхових компаній припинили надання страхового покриття в Україні.

У 2022 році страховики наклали повний мораторій на будь-які договори перестрахування. Хоча Велика Британія, Німеччина та Франція розробляють спеціальні механізми страхування на випадок війни, цей дрібний двосторонній підхід не може замінити комплексний страховий ринок.

Обмежений доступ малих та середніх підприємств (МСП) до фінансування: до 2022 року МСП в Україні становили 99,9% загальної кількості підприємств.

Незважаючи на свою економічну значність, українські МСП, як правило, мають лише короткостроковий горизонт для запланованих інвестицій, вирішуючи фінансувати їх за рахунок внутрішніх заощаджень.

Як наслідок, розрив між попитом та пропозицією фінансування МСП зріс у 2016-21 роках з 9,3 до 10,3 млрд євро, навіть попри те, що ЄС цілеспрямовано збільшував обсяги фінансування МСП в Україні.

Війна Росії додатково виснажила заощадження бізнесу та зменшила доступність банківських кредитів і власного капіталу.

Відсоткові ставки за корпоративними кредитами в національній валюті становлять близько 20%, в іноземній валюті – 8-9%.

Нестабільний доступ до єдиного ринку ЄС: після російського вторгнення Євросоюз повністю лібералізував торгівлю з Україною до червня 2024 року, хоча згодом знову запровадив обмеження на імпорт деяких видів зерна та посівного матеріалу.

Таке обмежене відкриття не підтримує зобов'язання ЄС щодо відновлення України та не допомагає інвесторам планувати довгострокову перспективу.

Це також суперечить дослідженням, які демонструють, що вступ країни до єдиного ринку має другий за величиною позитивний вплив на приплив прямих іноземних інвестицій – лише членство в ЄС перевершує цей показник, збільшуючи інвестиції на 60%.

Довгострокова стратегія

Запропонований Єврокомісією фонд для України у розмірі 50 мільярдів євро має три напрямки: підтримка фінансової стійкості України, стимулювання інвестицій та надання технічної допомоги.

Це свідчить про важливий перехід від короткострокової надзвичайної допомоги до середньострокової програми відновлення. Однак цього буде недостатньо для гарантовано стабільного відновлення.

Для переходу до довгострокової стратегії ЄС має посилити механізми допомоги страховому ринку України, фінансуванню МСП та доступу до єдиного ринку.

Механізми страхування: Європейський банк регіонального розвитку та Європейська комісія, серед інших, минулого місяця домовилися "вивчити можливість" створення Фонду гарантування відновлення України.

Якщо це станеться, то полегшить доступ до корпоративного страхування військових ризиків, з початковим фокусом на торгівлю та міжнародні морські перевезення.

У наступні 15 років чотири п'ятих з 500 мільярдів євро іноземних та внутрішніх інвестицій України потребуватимуть страхування.

Таким чином, механізми страхування, що підтримуються ЄС, повинні виходити за рамки захисту торгівлі у воєнний час.

Слід запровадити два типи механізмів (пере)страхування: для флагманських проєктів в економічно пріоритетних галузях та "кишенькове" страхування для малих і середніх підприємств. Страховий механізм для України має також покривати, окрім воєнних ризиків, ризики політичного насильства.

Механізми фінансування МСП: ЄС має забезпечити, щоби план відновлення України надавав пріоритет МСП.

Індивідуальна підтримка має бути зосереджена на підвищенні доступності коштів для тих галузей, які роблять найбільший внесок у національне виробництво: роздрібна торгівля та послуги (включно з логістикою), промисловість та сільське господарство.

Середньо- та довгострокова допомога мають бути чітко спрямовані на східні та південні регіони України, що зазнали найбільшої шкоди від війни і потребують найбільших інвестиційних стимулів.

ЄС має розробити механізм коригування для будь-якого українського фонду, щоб переглянути його асигнування в будь-який момент у 2024-27 роках.

Доступ до єдиного ринку: Не можна очікувати, що Україна перетвориться на інвестиційний магніт без гарантованого повного доступу до єдиного ринку.

ЄС має призупинити всі бар'єри для українського експорту на довгострокову перспективу. Минулого року ЄС на рік відкрив свій ринок для української продукції, а цього року – ще на рік продовжив дію такого пільгового режиму.

Проте для довгострокового розвитку Україна потребує довгострокової лібералізації умов торгівлі з ЄС.

Та досягти цього буде нелегко. Проблеми, які виникли в українського агроекспорту до п'яти країн ЄС, показують, що європейські фермери занепокоєні зростанням конкуренції з боку України і ця проблема потребує термінового вирішення. 

* * * * *

Починаючи з лютого 2022 року, втрати України від війни перекреслили десятиліття прогресу. Для її відновлення знадобиться ціла команда міжнародних гравців, які втрутяться і допоможуть.

Зараз Україна зазнає неймовірних людських та економічних жертв у своєму прагненні до Європи.

Допомога країні у її повному відновленні та набутті членства в ЄС стане геостратегічною інвестицією у сталу безпеку та економічне зростання континенту.

Англомовну версію було початково опубліковано на сайті Social Europe 

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів