З Брюсселя вже надходять обнадійливі сигнали щодо можливого старту переговорів вже наприкінці цього року.

І хоча це безперечно позитивна новина, Україна повинна докласти серйозних зусиль для підготовки до цього складного і тривалого етапу. Для досягнення цієї мети необхідно посилити державні інституції та налагодити постійний та продуктивний діалог між урядовими структурами, бізнесом та громадянським суспільством.

Як країна-кандидат у члени ЄС, Україна зобов'язана відповідати Копенгагенським критеріям, зокрема, мати розвинуту ринкову економіку, функціонуючі демократичні інститути та державну службу, яка здатна ефективно імплементувати законодавство ЄС.  Окрім цього, необхідно адаптувати вітчизняне законодавство до різноманітного та розлогого законодавства ЄС.

Імовірність того, що Україну приймуть в ЄС без відповідності цим критеріям є невисокою.

Як би нам не хотілося особливих умов вступу зважаючи на той важкий і кривавий шлях, що нам доводиться долати на шляху до омріяного членства.

На це є кілька причин. Серед них: роздратування в деяких країнах ЄС низьким рівнем готовності Румунії й Болгарії на момент їхнього вступу; відхід від демократичних практик та зловживання політикою одностайності ЄС з боку Польщі та Угорщини; побоювання щодо низьких економічних показників самої України тощо.

Крім того, просування країни-кандидата на шляху до членства вимагає політичного консенсусу серед наявних країн-членів.  Цей консенсус часто досягається через складні переговори та домовленості, тому будь-яка зміна процедури прийняття нових членів може стати серйозним викликом для самого  Європейського Союзу.

Таким чином, з високою імовірністю Україна зможе отримати повноправне членство в ЄС лише після успішної імплементації законодавства ЄС та проведення всіх необхідних реформ.

Однак, наскільки ми готові до виконання цієї задачі?

Основний тягар реалізації цих реформ буде покладено на державні інституції. Проте державна служба переживає не найкращі часи.

Згідно з даними Міністерства фінансів, з початку року з державної служби звільнилося 2,7 тисячі працівників. В тому числі кадрових втрат зазнали Міністерство фінансів, Міністерство економіки та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, які будуть серед найбільш "завантажених" євроінтеграційними реформами міністерств.

Серед інших проблем, з якими стикаються державні службовці, – недостатній рівень володіння англійською мовою та обмежені знання щодо актів ЄС, які необхідно буде імплементувати.

Значну підтримку процесам євроінтеграції наразі надає ЄС шляхом фінансування низки проєктів,  спрямованих на допомогу органам влади у підготовці проєктів євроінтеграційного законодавства, з перекладом актів ЄС та необхідними аналітичними матеріалами. Ці проєкти відіграють надзвичайно важливу роль у залученні зовнішньої експертизи, консультуванні та аналітичній підтримці державних службовців, що працюють з євроінтеграційними завданнями.

Однак ЄС не може вести переговори щодо членства сам з собою (тобто з проєктами, які фінансуються за кошти Євросоюзу).

Саме органи влади мають сформувати переговорну позицію України, тобто оцінити, коли реально українське суспільство буде готове до імплементації того чи іншого акту ЄС і відповідно підготувати план імплементації (що при цьому абсолютно не виключає аналітичної підтримки з боку проєктів).

Також для збереження інституційної спроможності важливо аби основними авторами законопроєктів залишалися саме державні службовці, а не зовнішні експерти. Але для цього потрібно провести повноцінну реформу державної служби, яка дозволить залучати і утримувати в органах влади високопрофесійних фахівців.

 Реформа державної служби має включати перегляд оплати праці державних службовців, розроблення зрозумілої системи кар’єрного просування, новим підходом до відбору нових працівників (які мають обов’язково володіти англійською мовою на достатньому для виконання робочих задач рівні)  та системою навчання вже наявних фахівців.

Ця реформа має стати пріоритетом №2 після підтримки української армії.

Більш того, ці процеси пов’язані між собою. Без сумлінного виконання всіх зобов’язань задля приєднання до ЄС,  Україна не матиме можливості стати частиною Євросоюзу, а також членом НАТО.

Очевидно, що реформа державної служби, її посилення та підготовка до роботи в умовах членства в ЄС буде одним з основних викликів на євроінтеграційному шляху.

Проте для успішної євроінтеграції також потрібна активна участь і інших зацікавлених сторін.  На етапі підготовки до початку переговорів дуже важливим є налагодження постійного контакту між органами влади та бізнесом.

Бізнес має активно вивчати законодавство ЄС, аналізувати всі можливі ризики, пов'язані з його впровадженням, висловлювати свою позицію органам влади та, у деяких випадках, брати активну участь у формуванні нового законодавства. При цьому найменш конструктивною позицією бізнесу було б використання лобізму для блокування євроінтеграційних законопроєктів.

Україні, щоб стати членом ЄС доведеться імплементувати усе законодавство ЄС, тому євроінтеграційні законопроєкти, які будуть роками висіти у Верховній Раді без розгляду (як це вже спостерігалося з деякими законопроєктами по Угоді про асоціацію) лише уповільнюватимуть наш прогрес. Натомість бізнес має оцінити реалістичний час, який йому потрібний до адаптації нових правил і вимагати внесення відповідних відстрочок у законодавство.

Наприклад, якщо найближчим часом Україна імплементує Регламент N952/2013 про Митний кодекс Союзу (який, до речі, є в переліку зобов’язань України ще за Угодою про асоціацію), то його положення значно ускладнять функціонування бізнесу, що працює з використанням митного режиму переробки.

Згідно з положеннями митного законодавства ЄС, під час ввезення такої сировини у цьому режимі всі митні платежі, що могли б виникнути при аналогічному імпорті, мають покриватися фінансовою гарантією. Водночас з моменту приєднання України до єдиного ринку ЄС, всі товари, що імпортуються з Євросоюзу, взагалі не потребують митного оформлення, що вирішує цю проблему, принаймні частково (щодо давальницької сировини з ЄС).

Таким чином, бізнес може висловити свою позицію стосовно відтермінування вступу у силу положень Регламенту, які стосуються давальницької сировини, до моменту вступу до ЄС.

Однак, про всі такі нюанси імплементації законодавства ЄС може знати тільки бізнес, який розуміє галузеву специфіку та вивчає, як імплементація актів ЄС може відобразитися на його економічній діяльності.

Відповідно, щоб уникнути "неприємних сюрпризів", бізнесу необхідно активно залучатися до вироблення позиції щодо відстрочки в імплементації конкретних актів ЄС.

Роль громадянського суспільства у процесі євроінтеграції залишатиметься незмінною – захист демократії. Функціонування демократичних інститутів – один із ключових критеріїв для вступу в ЄС.

Навряд ЄС погодиться прийняти до свого складу ще одну країну з керівником типу Орбана, а тому необхідно боротися з усіма можливими натяками на прояв авторитаризму.

Однією з першочергових задач є залучення громадськості до обговорення євроінтеграційних законопроєктів. Організації громадянського суспільства часто мають глибоку галузеву експертизу в окремих важливих для євроінтеграції секторах і тому важливо, щоб вони були залучені до обговорення і підготовки законопроєктів.

Вступ до ЄС – це дуже амбітна і водночас складна задача, яка потребуватиме консолідації всього суспільства. Першочерговою задачею є підвищення якості та спроможності державної служби. Однак не менш важливо створити механізм координації зусиль та експертизи усіх учасників євроінтеграційних процесів.  

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів