"Кримський титан" йде проти України: як РФ використовує ексзавод Фірташа для просування анексії
Росія не зупиняє спроби добитися визнання окупованого Криму, нехай навіть і гібридними методами. В тому числі – використовуючи для цього інструменти торгового захисту, які на перший погляд не мають нічого спільного з геополітикою.
Нещодавно на офіційній сторінці Євразійської економічної комісії (ЄЕК) з’явилася публікація Департаменту захисту внутрішнього ринку Євразійської економічної комісії про початок антидемпінгового розслідування щодо діоксиду титану, що виробляється в Китаї та ввозиться на територію РФ.
Процес цього розслідування цілком стандартний – воно триватиме рік, а всі зацікавлені сторони можуть подати заявку на участь у ньому.
На перший погляд, це звичайне розслідування, спрямоване на встановлення конкурентних умов на ринку.
Однак перша особливість цього процесу полягає в тому, що розслідування розпочато проти імпорту товару з Китаю, що є непростим завданням під час війни з Україною, коли Кремль так потребує підтримки Пекіна. До того ж далеко не для кожного виробника відкривається така політична можливість у країнах Євразійського економічного союзу (ЄАЕС).
Втім, це не найцікавіше у цьому оголошенні. Річ у тім, що заявником розслідування зазначено ТОВ "Титанові інвестиції". Це компанія, що контролює виробничі потужності колишнього "Кримського титану", на який припадає 100% обсягу виробництва товару в Євразійському економічному союзі за період з 2020 по 2023 рік.
Іншими словами, об’єктом розслідування є товар, що виробляється в окупованому Росією Криму.
Що це означає? Процес про порушення розслідування приймається Департаментом захисту внутрішнього ринку ЄЕК, який традиційно очолює росіянин. Тож не дивно, що рішення щодо початку розслідування було прийняте позитивне.
Саме по собі це не означає гібридного визнання Криму, адже рішення про початок розслідування є радше технічним. Набагато важливішим є те, що буде потім.
За правилами ЄЕК, рішення про завершення розслідування та про застування або незастосування антидемпінгових заходів прийматиме колегія цієї організації, у складі якої будуть представники не лише РФ, а й інших країн: Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан та Киргизької Республіки.
При цьому ЄЕК має статус наднаціонального органу управління, а його рішення обов’язкові на території країн-учасниць ЄАЕС.
Таким чином, через 12 місяців (строк завершення розслідування) представники Колегії будуть у незручному для них становищі і муситимуть прийняти рішення, в якому з високою ймовірністю товар, що виробляє заявник, буде визнаватися російським.
А отже, представникам цих країн доведеться нехай і непрямо, але визнати Крим російською територією.
При цьому економічного та політичного інтересу від цього не матиме жодна країна, окрім, звичайно, Росії.
Натомість прийняття такого рішення матиме негативний прецедент, який у подальшому може бути використаний Росією для підкріплення своїх претензій на Крим.
Звичайно, що такий розвиток подій є вкрай небажаним для України. Та що в такій ситуації може зробити Київ?
Очевидно, що зупинити цей план простіше саме зараз, поки він далекий від реалізації. При цьому участь України як зацікавленої сторони в цьому процесі малоймовірна.
В такій ситуації залишаються тільки дипломатичні методи тиску.
На цей факт варто звернути увагу МЗС, щоб опрацювати це питання по дипломатичних каналах з країнами ЄАЕС. Більш того, Україна може залучити до вирішення цієї проблеми союзників, які також мають свої інструменти впливу на членів ЄАЕС.
Це важливо, адже потужним інструментом нашого впливу на майбутнє рішення може стати питання можливого застосування персональних санкцій щодо членів Колегії ЄАЕС, які дадуть "зелене світло" реалізації плану Кремля.
Варто додати, що всі країни-члени ЄАЕС (окрім Білорусі) досі воліють утриматися від підтримки агресії РФ, у тому числі уникаючи визнання російськими окупованих українських територій.
Саме тому жорстка позиція України має всі шанси на успіх. Але за умови рішучих дій Києва та підтримки наших союзників.
Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів