Період "медового місяця" у відносинах України та Польщі добігає кінця. Гострі заяви, що пролунали протягом останніх місяців з високих кабінетів Києва та Варшави, лише посилюють таке враження.

Але що насправді відбувається між Україною та Польщею? Чи мають нинішні проблеми передвиборчий характер, а тому можна сподіватися на швидке покращення? Чи навпаки, вони є системними і в майбутньому лише посилюватимуться?

Відповіді на ці питання "ЄвроПравда" шукала під час Економічного форуму в польському місті Карпач. Нижче – рефлексії після спілкування, часто неформального, з польськими експертами, представниками бізнесу та політиками.

Перш за все, усі співрозмовники переконані у подальшій підтримці Польщею опору України у війні з РФ. Варшава традиційно відділяє безпекові питання від інших, де між нашими країнами є непорозуміння та суперечки.

Серед проблемних питань можна назвати втому польського суспільства від українських біженців. Втім, ця проблема ще не стала критичною, яка здатна впливати на відносини країн. Так само, як і питання українського мораторію на пошуково-ексгумаційні роботи. 

Набагато більшою проблемою стала нинішня суперечка, викликана запровадженням мораторію на експорт української агропродукції до Польщі (а також до Угорщини, Словаччини, Румунії та Болгарії).

Заборона була запроваджена Єврокомісією, проте її дія завершується 15 вересня. Наразі є висока ймовірність того, що заборона не буде продовжена Єврокомісією, як пропонують згадані країни.

Натомість Польща та Угорщина погрожують зберегти заборону вже на національному рівні, що є явним порушенням принципу єдиного ринку ЄС.

Позиція Польщі, безумовно, викликана політичними причинами – 15 жовтня у сусідній країні відбудуться парламентські вибори, на яких перемога чинної влади не виглядає очевидною.

В такій ситуації чинна польська влада не ризикує втратити голоси польських фермерів, а тому не може погодитися на скасування мораторію. Іронія тут полягає у тому, що мораторій вже вдарив по великому польському бізнесу, зацікавленому у дешевій сировині з України. Проте в умовах наближення виборів їх позиція вже не береться до уваги.

Чи є підстави вважати, що ця проблема зникне після виборів 15 жовтня?

На жаль, ні.

По-перше, виглядає так, що серед польських політиків склався консенсус із цього питання. Опозиція уникає критикувати це рішення влади.

Більш того, однією із найгучніших подій цих виборів стало залучення до списку опозиційної "Громадянської платформи" Міхала Колодзейчака з "Агроунії" – об’єднання фермерів, що протестували проти українського збіжжя.

У такій ситуації навіть перемога опозиції та зміна влади у Польщі не має призвести до автоматичного скасування заборони.

По-друге, існує чимала ймовірність, що вибори не призведуть до швидкого формування нової більшості та призначення уряду. Коаліціада може виявитися затяжною, а нова коаліція – нестабільною.

В такій ситуації політичні сили будуть діяти, тримаючи на думці можливість дострокових виборів, а відповідно, скасування мораторію виглядатиме ризикованим кроком і після виборів.

Тому рішення Києва оскаржувати анонсовану односторонню заборону з боку Польщі видається цілком логічним кроком. Так, такий арбітраж вимагає чимало часу, і він був би недоцільний, якби йшлося про заборону протягом кількох місяців, проте якщо мораторій буде продовжено, у Києва немає іншого виходу.

В українському уряді вже оголосили про плани оскаржувати дії Польщі у разі запровадження односторонньої заборони.

Показовим є ставлення поляків до такого кроку Києва. Більшість співрозмовників ЄвроПравди переконували, що Варшаву не лякає ця погроза, мовляв, Польща і так має багато судових суперечок із сусідами (наприклад, із Чехією), проте вважає це правильним, оскільки пріоритетом є захист національних інтересів.

А зважаючи, що ці судові суперечки триватимуть чималий час, то із сусідами завжди можна владнати справу компромісом, захистивши тим самим національні інтереси.

Проте не все так просто. Схоже, що польську владу серйозно турбують можливі іміджеві втрати, особливо якщо Київ буде активним у цьому питанні.

"Ви ж розумієте, якщо українська влада буде звинувачувати Польщу у створенні голоду в Африці та ставити на одну дошку дії Варшави та Кремля, то це завдасть дуже потужного удару по відносинах наших країн", – заявив один зі співрозмовників "ЄвроПравди".

За його словами, такі дії Києва здатні збільшити популярність "Конфедерації" – єдиної політичної сили у країні, що озвучує відверто антиукраїнські наративи.

Як приклад згадують історичні суперечки, зокрема – навколо Волинської трагедії. Співрозмовники, близькі до польської влади, переконують: там до останнього намагалися уникнути гострих заяв та політизації чергової річниці подій на Волині, проте це лише додало балів "Конфедерації".

В українському уряді розуміють це слабке місце у позиції Варшави.

Дуже показовий момент: українська влада обіцяє оскаржити польську заборону у Світовій організації торгівлі (СОТ). На перший погляд, це рішення виглядає дещо дивним, адже в розпорядженні Києва є альтернативний інструмент – арбітраж в рамках Угоди про асоціацію з ЄС.

Цей інструмент є більш оперативним, аніж арбітраж СОТ. А головне, в СОТ наразі заблокований апеляційний механізм, а відповідно, будь-яке рішення арбітражу не може стати обов’язковим для виконання. Про інструменти, що є в наявності в України, можна почитати у статті Захистити агроекспорт: які можливості є в України для суперечки з ЄС.

Втім, Київ вибрав інструмент СОТ в першу чергу з метою створення міжнародного тиску на Польщу.

У арбітражі СОТ будь-яка країна, що вважає себе зацікавленою в цій суперечці, може приєднатися як третя сторона. Очевидно, що ця суперечка зацікавить країни Глобального Півдня, насамперед африканські, які будуть приєднуватися до цієї суперечки, підтримуючи позицію України.

А це і є реалізація побоювання Варшави, що її почнуть звинувачувати у підтримці дій Росії в організації "голоду в Африці".

Це означає, що найближчими тижнями на Київ чинитимуть надпотужний тиск, щоб змусити відмовитися від такого арбітражу. А для цього будуть залучені усі можливі аргументи, включаючи "невдячність України" за військову підтримку Польщі.

Перші ластівки цього тиску вже помітні. Достатньо згадати нещодавню заяву представника МЗС Польщі, в якій можливу скаргу України до СОТ названо "елементом політичного тиску".

І це буде дуже складне випробування для відносин наших країн.

А наслідки цього конфлікту можуть ще довгі роки впливати на відносини України та Польщі.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів