Майже 20% населення України зараз перебувають за кордоном. І хоч би коли були призначені перші повоєнні вибори, слід обов’язково передбачити можливість віддати свій голос для українських виборців, які перебувають за межами нашої держави.

Включення до суспільно-політичного життя України може стати дієвим інструментом повернення цих людей додому — спочатку в ментальній площині, а потім у фізичній.

Події, що відбувалися в новітній історії України, завжди залишали помітний відбиток на показнику явки закордонних виборців.

Так, за даними консульської служби МЗС, рекордно великою вона була на президентських виборах 26 грудня 2004 року, коли бюлетені отримали 103 099 виборців. Трохи менше охочих проголосувати за кордоном отримали бюлетень на президентських виборах 25 травня 2014 року — 72 817.

Третій за кількістю отриманих бюлетенів результат українці продемонстрували у другому турі президентських виборів 31 березня 2019 року — 59 834 (у першому турі явка була майже на 5 тис. людей меншою). На всіх інших волевиявленнях за роки незалежності цей показник зазвичай не перевищував 20–40 тис. виборців. Однак варто розуміти:

причиною історично невисокої явки за кордоном далеко не завжди є те, що українські мігранти не ідентифікують себе як українці.

Громадянська мережа ОПОРА провела дослідження серед представників дипломатичних установ та української діаспори щодо проблем, з якими вони стикалися під час попередніх виборчих процесів.

Опитування серед дипломатів відбувалося з 26 квітня до 24 липня 2023 року шляхом заповнення опитувальника у гугл-формі. Загальний обсяг вибірки становив 48 осіб із 23 країн світу, і вона репрезентує лише думку опитаних.

Респонденти були добровольцями зі списку розсилки Міністерства закордонних справ. Глибинні інтерв’ю тривали з 26 червня по 20 липня 2023 року. Польову частину дослідження для ОПОРИ зробив Фонд "Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва", провівши 21 інтерв’ю з громадянами України, які проживають у 14 різних країнах і мають досвід участі у виборах за кордоном.

За оцінкою майже половини опитаних дипломатів (46%), пропускна спроможність виборчої дільниці у посольстві чи консульстві в день виборів не перевищує 1000 осіб. Лише 8% респондентів оцінили пропускну спроможність у 2000 чи більше осіб (таку думку зафіксували представники лише двох країн — Італії та США).

Крім того, абсолютна більшість дипломатів вказують, що кількість охочих проголосувати зросте незалежно від того, скільки ще триватиме повномасштабне вторгнення. Таку позицію поділяли й опитані українці за кордоном.

Якщо ці очікування виправдаються, збільшення кількості виборців стане надмірним навантаженням на інфраструктуру українських дипломатичних установ. Воно буде набагато суттєвішим, ніж під час попередніх виборчих процесів.

Водночас для 31% респондентів з-поміж українських діаспорян найбільшою перешкодою для участі в голосуванні є брак ресурсів. Оскільки приміщення виборчих дільниць відкривають при посольствах і консульствах, навіть українцям, які проживають у невеликих країнах на кшталт Естонії, почасти доводиться долати великі відстані, аби проголосувати.

Проїзд до виборчих дільниць часто пов’язаний зі значними фінансовими витратами: висока вартість міжміського громадського транспорту, потреба оплачувати проживання через великі черги на дільницях тощо. Деякі категорії громадян менш мобільні (їм складно отримати відпустку на роботі, немає з ким залишити дітей тощо), і це створює для них додаткові перешкоди.

Саме тому збільшення термінів голосування не вважають корисним рішенням ані опитані громадяни, ані дипломати.

Українці, які багато років живуть за кордоном, але намагаються підтримувати свій зв’язок із Батьківщиною, зокрема через участь у виборчих процесах, підтверджують, що чинне українське законодавство не сприяє включенню наших громадян за межами України до її суспільно-політичного життя. Явка на закордонному окрузі низька не тому, що люди там менш мотивовані голосувати, а тому, що вони не мають можливості проголосувати.

"Ситуація була критичною ще у 2019 році, коли українців було набагато менше. Якби зараз сказали провести вибори, я впевнена, що за сучасного законодавства це було би нереально зробити на території Польщі", — розповідає Наталія Панченко, голова правління Stand with Ukraine Foundation, лідерка громадської ініціативи "Євромайдан-Варшава".

Станом на 31 грудня 2021 року загальна кількість виборців за кордоном становила 578 496 осіб, із них 145 888 — із відміткою про вибуття з виборчої адреси, тобто зняті з консульського обліку й не включені до списку виборців.

Однак масові міграційні процеси після повномасштабного вторгнення докорінно змінили ситуацію, і українські виборці за кордоном в основному не стають на консульський облік. Зокрема, за підрахунками ОПОРИ, станом на початок вересня 2023 року за межами України перебуває близько 7,4 млн українців. За останній рік кількість тих, хто виїхав і не повернувся, за даними УВКБ ООН, зросла на понад 2,5 млн осіб.

Як фіксує Державна прикордонна служба України, щомісяця за кордон безповоротно виїжджає щонайменше 40 тис. людей. Серед тих, хто переїхав до повномасштабного вторгнення, не планують повертатися понад 30% опитаних, але серед тих, хто переїхав після 24 лютого 2022 року, таких лише 12%.

За оцінкою абсолютної більшості опитаних представників українських дипломатичних установ (85%), частота звернень громадян до посольств і консульств України після 24 лютого 2022 року дуже зросла. Це відзначають дипломати з усіх країн, які потрапили до вибірки, крім Чилі та Малайзії.

Українські громадяни в інтерв’ю теж підкреслили, що навантаження на дипустанови з початком повномасштабної війни збільшилося. Зокрема, багато людей не мають документів, що підтверджують особу, тому звертаються до дипломатичних установ, аби їх відновити.

При цьому скористатися електронною чергою, щоб потрапити на зустріч до консульства, часто неможливо. Варто також зазначити, що кількість працівників дипломатичних установ переважно лишилася незмінною.

Водночас більшість опитаних дипломатів відзначають, що не всі громадяни поспішають ставати на консульський облік.

Чимало респондентів (42%) погоджуються, що частка українців на консульському обліку після початку повномасштабної війни дещо зросла. Чверть опитаних упевнені, що кількість осіб на консульському обліку не змінилася, а 15% дипломатів навіть відзначили сильне зменшення кількості громадян на консульському обліку (окремі консульства Італії, Іспанії, Малайзії, Польщі, США та Чехії).

Основними ж причинами, чому наші співгромадяни оминають консульський облік, українці за кордоном називали нерозуміння переваг, які він дає, його сукупна вартість, яка враховує не тільки сам збір, а й витрати на проїзд, великі черги у консульствах тощо.

Директор Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ Роман Горяйнов підкреслює, що у зв’язку з масовими міграційними процесами зараз дуже актуальним є питання, чи варто залишати консульський облік базою для складання списку виборців. "Ми зараз маємо починати готуватися до цих виборів. Коли вони будуть, ми не знаємо, але вже маємо проводити інформаційну роботу. Адже питання попередньої реєстрації потенційних виборців є зараз дуже актуальним, тому що ті строки, які законодавство зараз виділяє для складання списків виборців, на жаль, не будуть достатньо ефективними", — вважає він.

Незалежно від того, які процедури зрештою працюватимуть на перших повоєнних виборів, українці за кордоном мають заздалегідь знати алгоритм своїх дій, аби потрапити до списку виборців. Крім законодавчого регулювання, це потребуватиме інформаційної роботи. Наприклад, 85% опитаних дипломатів вважають, що доступної для громадян України за кордоном інформації про виборчий процес достатньо. Натомість самі українці, які взяли участь в інтерв’ю, не погоджуються з такими оцінками. Вони прямо заявляли, що відчувають потребу в інформаційній кампанії щодо виборів та більшій взаємодії дипломатичних установ з громадянами.

Зазначимо, що, відповідно до чинних законодавчих процедур,

громадяни, які не стоять на консульському обліку, теж можуть проголосувати на виборах за кордоном.

Для цього вони мають заздалегідь подати відповідну заяву — наприклад, про включення до списку виборців, якщо раніше вони не мали виборчої адреси, або про зміну виборчої адреси, якщо попередня в них зазначена ще на території України.

Можна припустити, що опитуваним українцям за кордоном бракує інформації про можливість пройти цю процедуру не лише фізично у консульстві, а й онлайн на сайті Держреєстру виборців. Відповідні законодавчі новації були запроваджені у 2020 році, тобто вже після останніх загальнонаціональних виборів, і ще не були застосовані на практиці за кордоном.

Якщо говорити про рішення, які мали б подолати згадані виклики, то серед громадян України за кордоном популярною є думка про відкриття додаткових виборчих дільниць. Натомість дипломати, хоч і часто згадували таку опцію, висловлювали певний скепсис щодо її дієвості — ймовірно, через невпевненість у спроможності відкрити нові виборчі дільниці за кордоном та забезпечити їхню роботу через брак працівників.

Більшість респондентів серед дипломатів оцінили як потенційно найефективніший метод альтернативного голосування використання застосунку "Дія", а на друге місце окремо поставили електронне голосування.

Натомість громадяни України, які взяли участь в інтерв’ю, більш стримані щодо електронних методів голосування. Вони, хоч і відзначають зручність цього методу, все ж вказують, що мало йому довіряють.

Звісно, використання різних електронних сервісів може розвантажити виборчу інфраструктуру за кордоном, але не слід забувати, що електронне голосування вкрай вразливе для зовнішніх загроз, тож легітимність результатів таких виборів може виявитися сумнівною.

З-поміж інших альтернатив дипломати оцінили голосування поштою як взагалі неефективне або скоріше неефективне. Втім, таку опцію підтримали громадяни України, які проживають у країнах, де пошта досі є важливим засобом зв’язку або де практикують поштове голосування — США, Велика Британія та Німеччина.

Загалом переважна більшість респондентів з обох груп позитивно оцінювала ефективність поєднання різних альтернативних методів голосування.

* * * * *

Перші повоєнні вибори стануть чи не найважливішими для нашої країни за всю історію. Однак, щоб дійти до цього етапу, державі та суспільству ще доведеться пройти тернистий шлях підготовки до них.

Вже нині можна впевнено сказати, що кількість і рівень викликів та ризиків, з якими держава Україна та українські виборці, зокрема за кордоном, стикнуться на перших повоєнних виборах, унікальні для світової історії демократії.

Саме тому на шлях попередньої підготовки варто ставати вже зараз, коли активна фаза війни ще триває.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів

Повний текст дослідження читайте тут