Чому офіційні переговори про вступ України до ЄС повинні починатися з питань енергетики та клімату

Чи готується ЄС до чергового великого розширення до 2030 року, як це було у 2004 році, коли до Євросоюзу приєдналися країни Центральної Європи, Мальта і Кіпр?

Але є й інше питання: чи готовий ЄС запропонувати своїм новим членам, в першу чергу – Україні, участь у всіх чотирьох так званих свободах єдиного ринку: вільному руху товарів, капіталу, послуг та праці?

Україна є найбільшою з країн-кандидатів після Туреччини, як за кількістю населення (40 мільйонів), так і за розміром країни та її економіки.

Вступ до ЄС став ще важливішим для Києва після повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року. Вигнати агресора з країни, не приєднуючись до демократичного блоку ЄС, означало б залишатися вразливими перед постійною загрозою. Адже інтеграція в ЄС означає перемогу в мирі та забезпечення спільної безпеки Європи від сучасної ворожої Росії.

Проте політики і в Україні, і в ЄС чудово розуміють: незважаючи на війну, Україні потрібні швидкі та глибокі реформи на шляху до членства в Євросоюзі.

Україна працює над адаптацією законодавства ЄС в рамках Угоди про асоціацію з 2014 року, а у грудні минулого року Єврорадою було прийнято історичне рішення щодо відкриття переговорів про вступ до ЄС.

Це стало важливою віхою для обох сторін. Проте залишається відкритим питання: що буде далі?

Рішення про початок офіційних переговорів про вступ має бути прийняте на основі так званих переговорних рамок, розроблених Європейською комісією, що призведе до проведення першої міжурядової конференції Україна – ЄС про початок переговорів.

Законодавство Євросоюзу поділене на шість тематичних блоків, що охоплюють 35 переговорних розділів, наприклад сільське господарство та розвиток сільських територій або довкілля та зміна клімату. Наша Дорожня карта з енергетики та клімату "Green Deal Ukraїna: Україна на шляху до ЄС", опублікована у грудні 2023 року, детально пояснює кроки та процес.

Але з чого варто почати? Автори наполегливо рекомендують розпочати офіційні переговори з блоку "Зелений порядок денний", а у ньому з розділів "Енергетика" та "Довкілля".

Але чому саме з них? Чому б не почати переговори з інших розділів, наприклад сільського господарства, статистики чи рибальства? На це є п'ять очевидних причин.

По-перше, Зелений курс ЄС та енергетика є наскрізними питаннями у промисловості, сільському господарстві, транспорті тощо. Зелений курс-2019 задає тон кліматично нейтральній Європі, і очікується, що будь-який новий член, будь-який близький партнер ЄС буде відповідати цьому.

По-друге, Україна вже добре просунулася у сфері енергетики: звіт Єврокомісії щодо України в межах пакета розширення ЄС (листопад 2023 року) підтверджує, що Україна має "хороший рівень" підготовки в енергетичній сфері. 

Ба більше, у "Плані України", який детально описує, як держава має намір використовувати 50 мільярдів євро з Фонду ЄС, приділяється особлива увага реформам у цьому секторі.  

Незважаючи на війну, попри постійні атаки, Україна відновила свою енергетичну систему і навіть приєднатися до ENTSO-E, Європейської мережі операторів передачі електроенергії.

І це ще не все. Попри війну, 16 січня вперше відбулися аукціони з розподілу доступу до пропускної спроможності міждержавних інтерконекторів між Україною та Польщею за європейськими правилами. 

А польсько-українську лінію Жешув-Хмельницький варто згадати як приклад високої символічної цінності інфраструктури під час війни.

Також важливо відзначити Енергетичне співтовариство, що базується у Відні, за його багаторічну успішну і постійну підтримку України у приведенні її законодавства у відповідність до енергетичного законодавства ЄС: це допомогло країні виграти час, щоб досягти того рівня, на якому вона перебуває сьогодні.

По-третє,

терміново потрібні приватні інвестиції в енергетику та інфраструктуру, для «зеленої», низьковуглецевої відбудови. 

Для цього потрібні прозорі та надійні правила: саме цьому можуть значною мірою сприяти успішно укладені розділи 15 (Енергетика) та 27 (Довкілля та зміна клімату).

По-четверте, пріоритизація енергетики та клімату є мостом між нагальними короткостроковими потребами (енергетична безпека, а також відновлення та відбудова) та невідворотністю переговорів про членство в ЄС.

Подальше просування у вже добре пропрацьованому питанні означає також відкриття можливості зближення з ЄС у питаннях енергетики

І нарешті, по-п'яте, тісніша інтеграція у сфері енергетики та клімату є взаємовигідною. Вона полегшить торгівлю енергією, а це має призвести до зниження її вартості.

Проте не слід забувати про такі виклики, як система торгівлі викидами, належний ринок електроенергії, неефективні державні компанії, досягнення цілей з частки відновлюваних джерел енергії та енергоефективності: вони існують, і такі проєкти, як "Green Deal Ukraїna", якраз і покликані допомогти знайти їм вирішення

Зосередження уваги на енергетиці та кліматі означає не що інше, як розбудову спільної Європи на основі прагматичного підходу: так само як Україна змогла приєднатися до ENTSO-E як повноправний член у 2023 році, вона може стати частиною енергетичного ринку та кліматичної структури, коли буде готова до цього.

Крім того, Україна може прийняти кліматичне законодавство та приєднатися до регіонального ринку електроенергії.

І на завершення. Україна є першим кандидатом на вступ до ЄС, в якій переговори йдуть паралельно з військовою обороною.

Стабільна, квітуча Україна на східному кордоні Європи - в інтересах як громадян ЄС, так і України. Успішна, глибока і швидка інтеграція в демократичний і ліберальний ЄС, починаючи з енергетики та клімату, - це можливість, яку не можна втратити.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів