Нова стратегія порятунку демократії: як змінюються настрої Заходу перед конференцією у Мюнхені

Уже за два тижні, 16 лютого, відкриється ювілейна, 60-та Мюнхенська безпекова конференція (MSC).

За 60 років свого існування ця подія перетворилася на ключовий майданчик з обговорення політики міжнародної безпеки.

Щороку понад 500 лідерів зі сфер політики, бізнесу та громадянського суспільства з усього світу зустрічаються у Мюнхені для обговорення найбільш нагальних безпекових питань. 

Основна мета MSC полягає у зміцненні довіри серед акторів міжнародної безпекової спільноти шляхом постійного та неформального діалогу та сприяння мирному вирішенню конфліктів. На захисті миру слова можуть бути нетрадиційною, але гострою зброєю.

Проте – і це стає зрозуміло, якщо подивитися на хронологію історичних подій, – не кожного агресора можна зупинити словом.

Цікаво, що організатори вирішили відзначити 60-річчя конференції виставкою, центральним елементом якої є слон у кімнаті, який символізує ситуацію у сфері безпеки – коли постійно з'являється щось нове та неочікуване. Адже важливо обговорювати питання, про які учасники зазвичай не хочуть говорити офіційно. 

У системі глобальної безпеки це було обґрунтування війни в Іраку, подвійні західні стандарти, зміни клімату, пандемія, нездатність західного світу реагувати на нові виклики і безпорадність.

Усе це ставить глобальні питання до усіх нас: чи дійсно ми зможемо загальну безпорадність перетворити на можливості та яким буде новий світовий порядок у світлі сучасних воєн і технологічних досягнень?

Перша Мюнхенська конференція відбулася у листопаді 1963 року за ініціативи видавця Евальда-Генріха фон Клейст-Шменціне та фізика Едварда Теллера.

Перша зустріч, яка мала назву Міжнародна військово-наукова зустріч / Мюнхенська військово-наукова конференція, об'єднала 60 учасників, серед яких були Генрі Кіссінджер та Гельмут Шмідт. Зустріч була організована з метою послідовного обговорення питань безпеки та миру, що як ніколи актуальне зараз.

Не дивлячись на те, що перші Мюнхенські зустрічі позиціонувалися як міжнародні, все-таки вони стали місцем зібрання німецьких офіційних осіб з їхніми європейськими та американськими колегами. Тож ці зустрічі неофіційно називали "трансатлантичним сімейним возз’єднанням", адже на мюнхенському майданчику активно обговорювали політику Заходу під час холодної війни.

Проте з 1999 року програма Мюнхенських зустрічей була розширена питаннями Сходу, а з 2009 року були включені вже значно ширші безпекові питання, а з 2022 до програми додалися питання Глобального Півдня.

Оскільки MSC була задумана не стільки як конференція, а як дискусія серед рівних, то обговорення у Мюнхені – відверті, іноді навіть доволі жорсткі, але саме відверті обговорення дозволяють знайти вирішення складних безпекових питань.

На цьогорічній ювілейній конференції очікується понад 450 учасників, серед яких близько 50 глав держав та урядів, понад 100 міністрів і керівників міжнародних організацій та представників громадянського суспільства.

Цього разу як ніколи актуальним є питання пошуку миру та згуртованості демократій у світі проти агресії.

Світові лідери спільно шукатимуть рішення щодо інструментів подолання агресії та забезпечення тривалого та сталого миру.

Змінена геополітична система вимагає відповідей на питання щодо дієвих механізмів забезпечення глобального миру, посилення існуючих військово-політичних союзів та забезпечення перемоги демократій.

Уже усім зрозуміло, що Франція та Німеччина не зможуть самостійно трансформувати європейську оборону. Останній рік показав, що країни Східної Європи, такі як держави Балтії та Польща, беруть на себе провідну роль у європейській обороні, що, як наслідок, призводить до зміщення центру тяжіння на схід щодо європейської оборонної спільноти.

Незважаючи на те, що зараз усі обговорюють вступ Швеції та Фінляндії до НАТО, насправді нам усім слід звернути увагу на загальний стан обороноздатності Європи. Проте, не дивлячись на різноманітні дискусії, очевидним є те, що Європа не може діяти автономно без Сполучених Штатів.

І хоча трансатлантичні відносини, сподіваємося, переживуть найближчі роки, включаючи цьогорічні вибори в США, Європі потрібно нарешті зібратися. І це насамперед включає те, що Німеччині та Франції треба рухатися разом в одному напрямку, а не в дещо розбіжних.

Безумовно, питання війни в Україні та пошуку шляхів досягнення перемоги залишається в центрі безпекових дискусій на конференції. Але не менш важливим має стати питання місця України у світі після закінчення війни. 

Я щиро вірю, що світові лідери обговорюватимуть практичні аспекти вступу України в ЄС та потенційне членство в НАТО.

Очікується також велика делегація з Ізраїлю, що свідчить про актуалізацію питання забезпечення миру на Близькому Сході або пошуку шляхів уникнення глобальної війни в цьому регіоні.

На цьогорічній конференції буде приділено більше уваги країнам Глобального Півдня. Адже усім нам потрібно не лише зрозуміти, чому наше бачення міжнародного порядку виглядає все менш привабливим для такої кількості країн, режимів і людей у ​​незахідному світі, а й перетворити їх на своїх союзників у такому крихкому світі.

У час високих технологій безпека та технології безумовно взаємоповʼязані, тому програма MSC розпочнеться з "технологічної ночі", де обговорюватимуть технологічні виклики, а почесним гостем конференції стане робот Софія. В епіцентрі дискусій будуть питання інформаційних систем, продовольчої безпеки, життєво важливої інфраструктури, зміни клімату та критичних ланцюгів поставок.

Цього разу конференція відбувається у рік виборів у США та оновлення європейських інституцій.

Тож світові лідери, безумовно, обговорюватимуть роль окремих країн у світовій архітектурі безпеки, діяльність існуючих міжнародних інституцій та їхню (не)спроможність забезпечити світовий порядок, особливо в умовах приходу до влади популістичних урядів у низці країн.

І наостанок варто нагадати чотири основи облаштування світового порядку, які були визначені на минулорічній конференції: 

1) цілісна, вільна та мирна Україна є передумовою миру в Європі та цілісності Статуту ООН;

2) постійний діалог з різними країнами Глобального Півдня та співпраця на рівноправній основі;

3) геополітична Європа, яка бере на себе відповідальність за свою безпеку та безпеку свого сусідства;

4) активне залучення громадськості до формування цього нового бачення.

Поза сумнівом, цього року висновки безпекової конференції доповняться більш чітким баченням інструментів забезпечення миру та світового порядку в цивілізованому світі.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів