Запорука безкарності: чому польська влада не реагує на блокаду кордону і чи може це змінитися

"Дональд Туск нічого всередині країни не вирішує. Тож треба готуватися, що проблеми на кордоні будуть надовго, можливо – аж до нашого вступу до ЄС", – таку оцінку польського прем’єр-міністра нещодавно довелося почути від одного з українських міністрів.

Події останніх днів, здається, лише доводять правоту співрозмовника "ЄвроПравди". Блокада КПП на українсько-польському кордоні, спроби зупинити залізничне сполучення, висипання українського зерна та кукурудзи – за скандальністю нинішні протести польських фермерів вже переплюнули нещодавні акції перевізників.

До речі, вже незабаром перевізники мають приєднатися до цих протестів – за підписаною з польським урядом угодою, вони лише призупинили до 1 березня блокування кордону з Україною.

А поки до протестів долучаються все нові групи, які хочуть чогось добитися від уряду. Зокрема, про приєднання до блокування кордону заявили польські мисливці – перша група, яка взагалі не має прямих претензій до України. Просто блокада українського кордону стала зручною можливістю донести свої вимоги до уряду.

Такому залученню сприяє й відчуття безкарності.

Помітно, що польська влада старанно уникає покарань протестувальників навіть за очевидні правопорушення.

Наразі єдиним учасником протестів, який з високою ймовірністю отримає покарання, став фермер, що розмістив на своєму тракторі прапор СРСР та заклик до Путіна навести лад у Києві, Брюсселі та у польській владі.

Тут виклик польському законодавству був настільки потужним, що проігнорувати його було просто неможливо. Що, втім, не знімає питання, а чому на цю провокацію не відреагували інші протестувальники? Чи для них є прийнятним такі гасла та тоталітарна символіка?

Щоправда, польська поліція анонсувала притягнення до відповідальності тих, хто відкривав українські вантажівки, розсипавши зерно на шосе. Втім, це відбулося ще 11 лютого, а тому відсутність результату збільшує ймовірність того, що справу буде закрито без встановлення винних.

Тим більше, поки невідомо про відкриття кримінальних справ щодо подібних дій протестувальників, що відбулися в наступні дні.

І так само польська поліція проігнорувала відверто ксенофобські антиукраїнські плакати учасників нинішньої блокади. Навіть більше, з причепа трактора, на якому був розмішений такий транспарант, до мітингувальників звертався депутат Сейму від партії "Право і справедливість" Пйотр Яблонський. 

Причин такої безкарності декілька.

По-перше, наближення виборів – місцевих та до Європарламенту. Фермери у Польщі завжди були впливовою електоральною групою, сваритися з якою не хочуть ані влада, ані опозиція.

Але ще більш важливою причиною є підтримка фермерів та їхніх вимог польським суспільством. Рівень підтримки сягнув 77% – тобто претензії фермерів підтримують більш ніж три чверті громадян Польщі. Очевидно, це і прихильники нової влади, і опозиції.

Вражає, як у польській колективній свідомості питання підтримки України (щодо якого зберігається суспільний консенсус) розведено з питанням підтримки фермерів та заборони українського агроімпорту.

Мовляв, ця блокада жодним чином не б'є по пересічних українцях, а лише по українських олігархах. Або навіть по транснаціональних компаніях, які злочинно експлуатують українську землю, натомість вивозячи прибутки з України.

Відповідно, тут ця логіка досягає апогею – блокада кордону та заборона агроімпорту не просто не шкодять інтересам пересічних українців, але й навіть грає їм на руку.

Звичайно, що в Україні такі аргументи явно не знайдуть багато прихильників.

Проте в Польщі ці тези вже стали мейнстримом, і з цим доводиться рахуватися.

Думку, що перманентна блокада кордону – це нова польська реальність, в неофіційних розмовах озвучують багато українських посадовців. В цій реальності різко зростає ймовірність кроків у відповідь – наприклад, введення ембарго на польський харчовий імпорт, про що у Києві думають ще з середини минулого року, коли Варшава заборонила імпорт українського зерна, кукурудзи та соняшника.

Втім, цей крок готувався Києвом як відповідь на відмову Варшави зняти заборону на вказані групи агроімпорту з України.

Натомість така заборона не видається слушною відповіддю на блокаду кордону – зрештою, його заблокувала не польська держава, а приватні особи, а тому формально відповіддю має стати введення санкцій проти них.

Проте така можливість навіть не озвучується, адже очевидно, що це лише додасть блокувальникам наснаги.

Та навіть попри всі озвучені складнощі, загальна ситуація не виглядає для нас безвихідною.

Пересічні поляки підтримують вимоги фермерів, але це не стосується блокування залізниць, військових вантажів, висипання зерна і точно не стосується прапорів СРСР та закликів до Путіна. Дедалі очевиднішим стає те, що фермерський протест проти політики Єврокомісії намагаються штучно обернути на протест проти України та українців. 

Події останніх днів можуть стати холодним душем для багатьох поляків, адже підтримка України залишається там дуже високою.

І якщо польський уряд відчує, що блокування кордону більш не має суспільної підтримки – його позиція більше не буде такою безпорадною, як зараз.

Питання лише в тому, як довго треш на кордоні трансформуватиметься у зміну оцінок в польському суспільстві. І якою буде ціна (сподіваємося, лише економічна) цього блокування для України.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів