Вірменія дедалі більше тестує межі можливого в розриві з Росією та налагодженні альянсу із Заходом.

Першою сенсацією останнього тижня стала заява прем'єр-міністр Нікола Пашиняна щодо замороження членства Вірменії в Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) – російському "аналогу НАТО".

Варто зазначити, що Єреван уже майже пів року – з часу останньої війни в Нагірному Карабаху – уникає участі в заходах ОДКБ.

Але навіть це не применшує значення заяви Пашиняна – те, що досі могло звучати лише на експертному рівні, було оголошено не просто офіційно, але й на найвищому рівні.

"Договір про колективну безпеку, на нашу думку, не було виконано щодо Вірменії, особливо у 2021-2022 роках. Це не могло залишитися без нашої уваги. Ми призупинили нашу участь у цьому договорі. Подивимося, що буде далі", – заявив Пашинян.

Однак він вирішив одразу трохи пом'якшити свою риторику, додавши, що питання про можливе закриття російської військової бази у Вірменії наразі не стоїть.

Нагадаємо, що раніше він заявляв про відсутність у Вірменії планів домагатися членства в НАТО.

Не кажучи вже про те, що заморожування членства не означає виходу – на цей крок у Єревані поки що йти не готові.

Однак навіть із такими пом'якшеннями заява Пашиняна викликала бурю в Кремлі.

Там закликали Вірменію "замість публічних випадів і критики почати обговорювати стан справ в Організації Договору про колективну безпеку". А шалена хвиля ненависті з боку російських пропагандистів – у рейтингу ненависті Пашинян тимчасово обійшов навіть Володимира Зеленського – показує реальне ставлення Кремля.

Також варто назвати ще дві гучні новини з Єревана, які явно розлютили РФ.

По-перше, ЗМІ повідомили про можливий візит до Вірменії українського президента Володимира Зеленського. Хоча офіційного підтвердження все ще немає, спростувань також не було.

А це означає, що такий візит щонайменше обговорювався (або обговорюється). А також те, що він є цілком прийнятним для Вірменії.

Тут, звісно, не можна не відзначити, що після ратифікації Вірменією Римського статуту Путін більше не прилетить до цієї країни – і це робить інформацію про можливий візит Зеленського ще більш неприємною для російської влади.

Другу гучну заяву озвучив спікер парламенту Вірменії Ален Симонян, який заявив, що країна "однозначно готова" взяти курс на вступ до ЄС і отримання статусу кандидата.

Щоб оцінити сенсаційність такої заяви, варто нагадати, що це вимагатиме виходу Вірменії з Євразійського економічного союзу – ще одного створеного Росією об'єднання.

Поступовий, але при цьому впевнений розворот Вірменії від союзу з РФ має одну причину – в Єревані більше не вірять російським гарантіям безпеки. А перспектива нової війни виглядає для Вірменії дуже реалістичною.

Про це Нікол Пашинян заявив в інтерв'ю телеканалу France 24, де відкрито звинуватив Азербайджан у планах напасти на Вірменію.

На думку Пашиняна, заяви про "Західний Азербайджан" означають, що Баку вважає більшу частину території Вірменії азербайджанською. А це, на його думку, означає, що Азербайджан практично не визнає територіальну цілісність Вірменії та непорушність її кордонів.

Треба визнати, ймовірність війни досить висока.

Війни в сусідніх регіонах – тепер не тільки в Україні, а й на Близькому Сході, вибори президента США, можливість появи нових гарячих точок – чинники, здатні "поховати" в інформаційному просторі нову війну на Кавказі.

Імовірність того, що Баку вирішить скористатися такою вдалою кон'юнктурою, дуже висока. Згідно з цією логікою, ближче до виборів у США ризики нової війни лише збільшаться.

У такій ситуації Вірменія діє досить холоднокровно, явно винісши уроки зі своїх минулих помилок.

У Єревані позбулися різкої та дратівливої риторики, яка часто їх характеризувала в минулому.

А головне, вони змогли диверсифікувати свій зовнішній вектор і стали всіма силами шукати союзників. І ці зусилля принесли результат.

Перш за все, треба виділити той факт, що ЄС оголосив амбітну програму партнерства з Вірменією, яка включає в себе лібералізацію візового режиму, співпрацю в торгівлі та безпеці.

При цьому головним стратегічним союзником Вірменії стає Франція – відносини з Парижем охоплюють як тісну політичну та економічну співпрацю, так і військову.

Крім того, міністри оборони Вірменії та Франції підписали в Єревані нові угоди про співпрацю. Як наслідок, найближчим часом Єреван зможе отримати новітнє оборонне озброєння від країни-члена НАТО.

А якщо співпраця дійде до обговорення розміщення на території Вірменії військової інфраструктури Франції (що явно суперечить вимогам ОДКБ), то тоді в Єревані, не замислюючись, оформлять розрив із російським блоком і де-юре.

Війна 2023 року і повне встановлення контролю над Карабахом різко знизило й інтерес Азербайджану до західного посередництва в діалозі з Вірменією.

А це своєю чергою відкриває для РФ вікно можливостей для дестабілізації регіону.

Водночас зміцнення західної присутності у Вірменії має допомогти нівелювати цей ризик.

Показово, що це піде на користь усьому регіону Південного Кавказу, включно з Вірменією та Азербайджаном.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів