Регіон Центральної Азії на зовнішньополітичних радарах світових гравців нечасто привертав увагу.

Попри те, що цей регіон розташований на перетині торговельних шляхів з Азії до Європи, він досі залишався одним із найменш економічно інтегрованих у світі, хоча економічна присутність Китаю в Центральній Азії за останні роки значно зросла і супроводжується розширенням впливу в безпековому вимірі.

Як зазначають автори дослідження "Критичні ресурси Центральної Азії: новий простір для конкуренції великих держав?", з початком війни Росії проти України та в умовах фрагментації світового порядку для країн Заходу постала необхідність пошуку альтернативних Росії та Китаю постачальників рідкісноземельних металів та основних корисних копалин.

Тож країни Центральної Азії потрапили у поле зору усіх ключових світових гравців.

Натомість самі країни цього регіону від початку повномасштабної війни РФ проти України оголосили позицію нейтральності, що дозволило їм не бути залученими до російської агресії, навіть попри членство у низці орієнтованих на Росію регіональних організацій, таких як ОДКБ, ШОС, ЄАЕС.

Водночас для країн, які мають більш глибоку інтеграцію з російським ринком праці, постало питання захисту прав і свобод власних громадян від імовірності потрапити на війну в Україну, що викрило напівлегальні схеми набуття ними російського громадянства задля забезпечення кращого життя для себе і своїх родин.

Війна Росії в Україні створила Центральній Азії багато економічних проблем, але й призвела до збільшення політико-дипломатичного зацікавлення до регіону, якого не було з часів афганської кампанії США у 2001 році.

За останній рік у регіоні побували низка політиків ЄС, зокрема президент Франції Емманюель Макрон (у листопаді 2023 року). Активну центральноазійську дипломатію веде Угорщина. Регулярний політичний діалог відбувається з Німеччиною, Італією. Сталий інтерес до регіону почала демонструвати Румунія.

Також варто згадати візит віцепрезидента Європейської комісії Маргарітіса Схінаса напередодні великого інвестиційного форуму ЄС-Центральна Азія у січні 2024 року.

Тож не дивно, що своє слово у цьому процесі намагається сказати й Велика Британія, яка ще не наситилася своїми глобальними амбіціями.

У лютому 2023 року парламентський комітет у закордонних справах Великої Британії розпочав перше з 1999 року дослідження щодо залученості Сполученого Королівства в Центральній Азії, дійшовши висновків, що "уряд має бути значно сміливішим і амбітнішим у підходах до торгівлі, прав людини, регіонального співробітництва, культурного обміну та захисту довкілля".

Наступним кроком у цьому напрямку і стало велике турне країнами Центральної Азії очільника МЗС Великої Британії Девіда Кемерона, яке відбулося 22-26 квітня.

Кемерон розпочав своє турне з Таджикистану (22 квітня), потім відвідав Киргизстан (22-23 квітня) та Монголію (25-26 квітня). А в Узбекистані очільник британського МЗС побував навіть двічі за одне турне – 23 квітня та на зворотному шляху з Монголії 26 квітня.

Цей візит російська пропаганда вже охарактеризувала як "вступ Британії до великої сутички за регіон".

Зрозуміло, що візит британського міністра став подразнюючим чинником для Росії, особливо враховуючи прагнення Великої Британії унеможливити обхідні схеми, які зменшують санкційний тиск на РФ через юрисдикцію третіх країн.

Проте у Росії визнають: це турне стало сигналом щодо серйозності намірів Сполученого Королівства переосмислити і відкалібрувати відносини з країнами регіону з огляду на нові геополітичні реалії.

Ключовий меседж від Великої Британії – відсутність прагнень змусити країни регіону обирати між умовним Заходом та співпрацею з Росією чи Китаєм на противагу чорно-білому підходу Росії до маркування країн як "дружніх або ворожих".

В межах візиту пролунала низка заяв, які стосувалися війни Росії проти України і однозначної позиції Великої Британії щодо неприпустимості нехтування міжнародним правом як основою для процвітання націй у сучасному світі.

Ще один сигнал полягає у готовності Сполученого Королівства виступити надійним довгостроковим партнером для країн ЦА, що потребує започаткування та системного розвитку формату Центральна Азія+Велика Британія.

Варто відзначити, що формат взаємодії з різними геополітичними гравцями в рамках формули "C5+1" є доволі популярним інструментом, який країни ЦА вже мають з Китаєм, США, Росією, країнами Затоки, Німеччиною, ЄС тощо.

Якщо оцінювати результативність візиту, то у підсумку для країн Центральної Азії є розширення квот для сезонних мігрантів, які бажають працювати в британському сільськогосподарському секторі, у сфері медичного обслуговування, розширення стипендіальних можливостей для центральноазійської молоді за британськими освітніми програмами, забезпечення можливостей для вивчення англійської мови, створення першого в Центральній Азії фонду прямих інвестицій (венчурного капіталу) для підприємств малого та середнього бізнесу.

Крім того, посол Британії у Киргизстані вже анонсував відкриття в країні інвестиційного фонду із капіталом 19,5 млн доларів. Проте, за оцінками британських парламентарів, додаткове фінансування обсягом 50 млн фунтів стерлінгів (близько 62,6 млн доларів) може допомогти Сполученому Королівству посилити свою "м'яку силу" та вплив у регіоні.

Швидше за все, цей візит матиме продовження. Зокрема, є всі підстави очікувати, що після виборів до Європейського парламенту у червні 2024 року та формування нового складу Єврокомісії буде створено нову стратегію ЄС для регіону Центральної Азії.

Хоча Велика Британія більше не є частиною Європейського Союзу, членство в НАТО і активна трансатлантична позиція країни можуть бути спільним знаменником для координації зусиль з американськими та європейськими партнерами в інших регіонах світу, включаючи Центральну Азію.

Разом із тим, спроби посунути Росію в регіоні можуть бути успішними лише за двох умов. 

Йдеться про поразку Росії в Україні, а також про готовність Китаю зробити стратегічний вибір на користь перспективного та платоспроможного європейського ринку.

Річ у тім, що китайська ініціатива "Один пояс, один шлях" не може бути реалізована в повному обсязі, якщо Китай підтримуватиме Росію в її протистоянні з умовним колективним Заходом.

Транспортно-інфраструктурні ініціативи ЄС щодо Центральної Азії в рамках стратегії Global Gateway, зокрема підтримка маршруту Транскаспійського транспортного коридору (ТКТК) як альтернативного російському коридору, можуть слугувати довгостроковою інвестицією не тільки в економічну і політичну стійкість країн регіону, але й у позбавлення Росії доходів для продовження загарбницької війни.

І тут Велика Британія та ЄС можуть запропонувати інвестиційні пакети для розвитку інфраструктури на противагу китайським.

Тож Велика Британія повертається в регіон Центральної Азії через низку причин, зокрема через спроби створити конкурентні переваги для співпраці з умовним Заходом на противагу Росії, реалізувати "геополітичний імператив".

Британська активізація може стати тим відсутнім елементом європейського санкційного пазла, який дозволить закрити прогалини у схемах для обходу санкцій російським режимом.

По-друге, отримати економічні дивіденди від реалізації спільних проєктів із регіональними драйверами, такими як Казахстан та Узбекистан.

І нарешті, по-третє, вибудувати довгострокові партнерства в інтересах миру та безпеки в регіоні, який схильний до проявів екстремізму та тероризму через фактор Афганістану.

Для України цей візит говорить про наміри британських партнерів домогтися поваги до норм і принципів міжнародного права, якою б великою не була країна, що їх порушила.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів