Події останніх днів показали, що боротьба за Грузію вступає у вирішальну фазу.

При цьому за 33 роки незалежності цей конфлікт ще ніколи не був настільки відкритим і очевидним.

Важливе уточнення: якщо хтось думає, що в цьому конфлікті є тільки дві сторони (Захід і Росія), то він помиляється. Час виявив й інших зовнішніх гравців: Китай, Туреччину і навіть Іран.

Ще один важливий аспект: у цьому геополітичному конфлікті вирішується доля ще однієї близької Грузії країни. Йдеться про Вірменію, яка тепер відкрито коригує свій зовнішньополітичний вектор на користь Заходу, що вже довело Кремль до істеричного виклику посла для консультацій (проте події в цій країні варті окремо статті).

Що сталося?

Політичний ажіотаж, пов'язаний з ухваленням закону "Про прозорість іноземного впливу", досягає кульмінації.

Усе почалося 14 травня, коли відбулися одразу дві важливі події:

1) Парламент Грузії ухвалив згаданий закон у третьому читанні;

2) До Тбілісі прибув помічник держсекретаря США у справах Європи та Євразії Джим О'Браєн. При цьому почесний голова партії влади "Грузинська мрія" Бідзіна Іванішвілі відмовився зустрітися з ним.

Згодом прем'єр-міністр Іраклій Кобахідзе заявив, що причиною відмови стали "погрози і шантаж з боку США".

Сам Кобахідзе провів 2,5-годинну зустріч з О'Браєном. Про те, що ця розмова пройшла в досить напруженій атмосфері, свідчать і їхні брифінги за підсумками зустрічі.

Прем'єр Кобахідзе знову "заговорив про партію глобальної війни", про захист суверенітету, про необхідність закону про прозорість у контексті захисту суверенітету країни.

Він також говорив про неприпустимість з боку партнерів говорити "мовою санкцій" і про те, що "в разі ухвалення санкцій постраждають тільки самі США". З цього брифінгу особисто у мене склалося чітке враження, що урядова команда не допускала введення санкцій.

Своєю чергою О'Браєн відкрито і відверто говорив про занепад демократії в Грузії, про порушення прав людини і двозначність зовнішньої політики країни.

"Якщо закон просуватимуть у такий спосіб, який не відповідає нормам ЄС, підриває демократію і передбачає насильство проти мирних протестувальників, то, безумовно, будуть обмеження з боку США, що включає фінансові обмеження та/або обмеження на поїздки для осіб, відповідальних за ці дії, та їхніх родин", – заявив О'Браєн щодо ухваленого фактично на його очах закону.

Зрозуміло, це була ключова фраза всього брифінгу, що викликала велике хвилювання як у суспільстві, так і за лаштунками уряду.

У дні після візиту О'Браєна антизахідна риторика уряду Грузії лише посилилася.

Там відкрито заявили, що подолають вето президента на закон і загалом не збираються відступати ані на крок, незважаючи на тиск Заходу. Ба більше, прем'єр-міністр Грузії заявив, що США і Євросоюз перебувають під впливом "партії глобальної війни" і необхідно звільнити їх від цього впливу.

Ці заяви супроводжувалися компліментами з Москви на адресу уряду Грузії, який "самовіддано захищає суверенітет своєї країни від західних імперіалістів".

Переломним моментом усієї цієї конфронтації став візит прем'єр-міністра Кобахідзе в Тегеран на похорон трагічно загиблого президента Ібрагіма Раїсі, на якому не було жодного лідера західної країни.

До цього, за кілька годин до візиту в Тегеран, о 12-й годині дня, уряд повідомив, що Іраклій Кобахідзе вирушив до іранського посольства в Тбілісі, залишив запис у книзі співчуттів і висловив співчуття іранському народу.

На думку опозиції, це був демарш влади Грузії на адресу Заходу.

І з відповіддю не забарилися. 23 травня сенатори Джин Шахін (демократка від Нью-Гемпшира) і Джим Ріш (республіканець від Нью-Гемпшира) внесли до Сенату США двопартійний законопроєкт під назвою "Акт про грузинський народ", який передбачає санкції проти окремих осіб, що, на думку США, перешкоджають демократичним процесам у Грузії та просуванню євроатлантичним шляхом.

Ця ініціатива викликала неабияку тривогу як у чинних, так і у колишніх представників грузинського уряду. І це не дивно, оскільки вона передбачає візові та фінансові санкції як для нинішніх представників влади та членів їхніх родин, так і для колишніх представників (та їхніх родичів), які перебували при владі з 2012 року і брали участь у насильстві, погрозах і шантажі проти громадянського суспільства, ЗМІ або опозиції.

Дійшло до того, що мер Тбілісі Каха Каладзе назвав США ворожою державою.

Однак представники влади публічно запевняють, що не бояться санкцій і захищатимуть суверенітет і незалежність країни до кінця.

Одночасно відбулася дуже важлива подія: генпрокурор Грузії Іраклій Шотадзе, якого вважали одним із наріжних каменів режиму, йде у відставку – нібито через ускладнення зі здоров'ям.

Збіг це чи ні, але одночасно заяву про відставку написав і заступник міністра фінансів Мірза Гелашвілі.

Невідомо, чи є ці відставки початком системного краху, але проблеми всередині владної команди очевидні.

Остаточно відповіді на головні запитання, ймовірно, з'являться 28 травня, коли парламент Грузії спробує подолати вето президентки Саломе Зурабішвілі та остаточно ухвалити скандальний закон.

Однак слово "спробує" тут умовне, оскільки "Грузинська мрія" формально має достатньо голосів.

Інтрига полягає в іншому: чи вистачить у депутатів сміливості підтримати цей законопроєкт, незважаючи на вже гарантовані санкції з боку США.

А головне, в ситуації, коли вже неможливо вдавати, що цей закон не суперечить європейському курсу Грузії. Курсу, який підтримує близько 90% громадян країни.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів