Кандидатство в члени ЄС, "аспіранство" в НАТО – і одночасно санкції, накладені США на топпредставників влади. Це все – про сьогоднішню Грузію.

Навіть у найгірших мареннях ми не могли уявити, що цей день колись настане. Але, схоже, ми справді на це заслужили. Тож настав час насамперед суспільству поглянути в очі реальності і врятувати країну від руйнування.

Після безлічі безплідних порад, прохань і попереджень на різних ієрархічних рівнях адміністрація США (чомусь несподівано для грузинської влади) перейшла до прямих дій і ввела санкції проти кількох десятків представників грузинської влади.

"США, як і раніше, глибоко стурбовані антидемократичними діями, нещодавніми заявами і риторикою "Грузинської мрії". Ці дії загрожують відвернути Грузію від її європейського майбутнього, суперечать конституції країни і волі народу", – заявив на спеціальному брифінгу 6 червня представник Держдепу США Метью Міллер.

Він повідомив, що держсекретар Ентоні Блінкен нещодавно оголосив про всеосяжний огляд усієї двосторонньої співпраці між Грузією та США. У рамках цього огляду Держдепартамент запровадив політику обмеження віз.

"Сьогодні, проводячи таку політику, ми робимо кроки до запровадження візових обмежень стосовно десятків громадян Грузії. Сюди входять окремі особи та члени їхніх сімей, які несуть відповідальність або беруть співучасть у підриві демократії в Грузії: вони обмежують право на свободу зібрань, жорстоко нападають на мирних демонстрантів, залякують представників громадянського суспільства і навмисно поширюють дезінформацію", – додав Міллер.

За його словами, до першої частини візових обмежень входять члени партії "Грузинська мрія", парламентарії, співробітники правоохоронних органів і приватні особи.

"Ми сподіваємося, що влада Грузії перегляне ці дії і зробить кроки на користь давно декларованих демократичних і євроатлантичних прагнень країни. Якщо цього не станеться, США готові вжити додаткових заходів",

уточнив американський чиновник.

Водночас список людей, які підпадають під візові санкції, є конфіденційним, а відповідно, конкретні особи стануть відомі тільки в тому разі, якщо хтось із них спробує в'їхати до Сполучених Штатів.

У Грузії ця подія викликала неоднозначну реакцію.

"Санкції є несерйозними, але поряд із несерйозністю санкції є образливими для нашої країни і нашого народу", – переконує всіх (і себе насамперед себе) прем'єр Іраклій Кобахідзе.

Аналогічні висновки робить і спікер грузинського парламенту Шалва Папуашвілі. "Це несерйозно, і мені дуже сумно бачити такі підходи. Замість того, щоб американська влада подбала про поліпшення відносин між нашими країнами, ми бачимо несерйозні кроки", – запевняє він.

Утім, у грузинської опозиції, як і у більшої частини громадянського суспільства, з цього питання протилежна оцінка. Багато з них вважають, що реакція стратегічного партнера на нещодавні дії грузинського уряду дещо запізнилася.

І все ж, що означають американські санкції для Грузії? Особливо в контексті того, що під обмеження потрапили конкретні люди, а не вся країна, як у випадку з Іраном, Кубою та Росією.

Навіть такі "попередні" санкції можуть мати вельми негативний вплив на таку політично та економічно вразливу країну, як сьогоднішня Грузія.

І справді, ознаки турбулентності вже з'явилися: національна валюта Грузії, ларі, продовжує знецінюватися, і цьому не допомагає частий розпродаж валютних резервів на ринку з боку Нацбанку.

На думку експертів, якщо уряд Грузії вчасно не схаменеться і не припинить антизахідну риторику, процеси можуть стати некерованими, і найближчим часом ларі розділить долю російського рубля і турецької ліри, чого нестабільна економіка Грузії може просто не витримати.

Утім, "Грузинська мрія" відмовляється бачити ці сигнали. Наразі немає жодних підстав вважати, що уряд Грузії збирається хоч якось виходити зі створеної ним самим кризи.

Представники партії влади постійно нападають на своїх західних партнерів і з гордістю заявляють, що їх несправедливо покарали за "захист суверенітету країни". Вони спеціально обирають чутливі поняття (суверенітет, незалежність, релігія, родинна святість, традиції тощо), щоб зіграти на "патріотичних почуттях" певних кіл суспільства та представити себе "особами, відданими інтересам країни".

Однак такі методи вже не працюють, як раніше, – дедалі більша частина грузинського суспільства переконується в їхній нещирості.

Одночасно грузинська влада розпочала реалізацію нових, відверто антизахідних ініціатив.

А також, за інформацією ЗМІ, працює над відновленням дипломатичних відносин з Росією.

До того ж країну охопив безлад, столицею тиняються банди молодиків "спортивної зовнішності" і фізично нападають на соціально активних громадян (зокрема, студентів і викладачів), а правоохоронні структури утримуються від реакції на це.

Останнім часом "грузинські тітушки" так знахабніли, що навіть не чекають темряви і не носять масок, ніби виконуючи службовий обов'язок. Звісно, це огидне явище, і якщо йому вчасно не запобігти, то процеси в країні можуть стати справді некерованими.

На цьому тлі поїздка прем'єра Іраклія Кобахідзе до Берліна на конференцію з відновлення України та його промова про готовність "надати допомогу українському народові" (і це одразу після явно антиукраїнських заяв) сприймаються вже не як спроба врятувати стосунки із Заходом, а радше як демонстрація своїм прибічникам, що грузинська влада все ще залишається рукоподаваною на Заході (поки що).

Найімовірніше, така атмосфера збережеться в Грузії до парламентських виборів. Хіба що нові законодавчі ініціативи "Грузинської мрії" настільки спростять фальсифікацію виборів, що зроблять їх формальною процедурою – такий крок може викликати додатковий протест у суспільстві.

Утім, і в грузинського суспільства не все гаразд. Його ключовою проблемою є політична опозиція та її реальний стан.

На жаль, сьогодні опозиційні сили в Грузії не можуть сформувати порядок денний і лише сподіваються на "перманентний вибух суспільства". Водночас для успіху на виборах необхідно, щоб на політичній арені з'явилися нові сили і нові обличчя, не втягнуті в політичні інтриги і не обтяжені помилками минулого.

У будь-якому разі на Грузію очікує політично спекотне літо і ще більш спекотна осінь, коли остаточно визначиться доля країни.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів