Європейський Союз намагається знайти своє місце в дедалі більш багатополярному світі. І в цьому контексті перспектива вступу України розглядається окремими експертами одночасно і як виклик, і як можливість.

Розширення ЄС, яке сьогодні відбувається на тлі геополітичних викликів у Європі, може стати вирішальним фактором у переосмисленні Союзом своєї конкурентоспроможності.

Нещодавній звіт екскерівника Європейського Центрального банку Маріо Драгі щодо конкурентоспроможності ЄС демонструє доволі сумну картину: Європа ризикує значно відстати в інноваціях, зелених технологіях і, як наслідок, послабити власну стратегічну автономію.

Він закликає до значного збільшення щорічних інвестицій у розмірі 750-800 мільярдів євро (4,4-4,7% ВВП ЄС) для виправлення ситуації. При цьому підкреслюється, що близько 40% європейського імпорту надходить від невеликої кількості постачальників, яких важко замінити.

Ба більше, близько половини цього імпорту походить з проблемних для ЄС країн.

Що це означає для України?

Тут варто нагадати, що такі аргументи лунають не вперше. Зокрема, в Європейському інвестиційному банку про них сигналізували ще декілька років тому. А травневе дослідження, проведене аналітичним центром EasyBusiness за підтримки Міжнародного фонду "Відродження", пропонує конкретні дані про те, як євроінтеграція України може зміцнити стратегічну автономію ЄС.

Наприклад, Україна може допомогти зменшити залежність ЄС від китайського імпорту текстилю, взуття та деяких компонентів машин на сотні мільйонів євро. Ці результати підкреслюють, що інтеграція України – це також можливість вирішити проблеми конкурентоспроможності та автономії, окреслені Драгі. 

Загалом серед основних висновків звіту варто виділити кілька думок, які важливі в контексті нашого вступу в ЄС.

По-перше, наші природні ресурси та потенціал України в аграрному секторі можуть значно зміцнити стратегічну автономію Євросоюзу.

В епоху, коли стійкість ланцюгів постачання є надзвичайно важливою, українські запаси критично важливої сировини та сільськогосподарська продукція можуть зменшити залежність ЄС від зовнішніх джерел.

Проте секторальну інтеграцію слід здійснювати обережно, фокусуючись саме на заміщенні імпорту з "недружніх" країн та включенні України у виробничі ланцюги, які допоможуть посилити експортний потенціал ЄС.

Сектор інновацій також може зазнати значних змін. У звіті зазначається, що у 2021 році компанії ЄС витратили на дослідження та інновації приблизно вдвічі менше, ніж компанії США.

Технологічний сектор України, особливо ІТ, може принести нову динаміку у зусилля ЄС з цифрової трансформації. Це допоможе скоротити розрив в інноваціях між Європою та іншими глобальними гравцями, який Драгі визначає у звіті як критичну слабкість.

Однак реалізація цього потенціалу потребуватиме значних інвестицій у науково-дослідну інфраструктуру України та її систему освіти.

Крім того, наші інновації у секторі безпеки й оборони, які ми активно застосовуємо у відсічі російської агресії, також можуть стати суттєвим підсиленням цього важливого "стовпу" політики ЄС, на який звертатимуть усе більше уваги у майбутньому.

Сфера зелених технологій та декарбонізації — ще один ключовий аспект рекомендацій Драгі.

Залежно від остаточних результатів дебатів у ЄС щодо прогнозованої динаміки декарбонізації та ролі ядерної енергетики в ній, потенціал України в галузях відновлюваної та ядерної енергії може зіграти позитивну роль.

При цьому повна (насамперед фізична) інтеграція енергетичної інфраструктури України в енергетичну мережу ЄС, попри значний прогрес останніх років, залишається доволі складним і недешевим завданням.

Мабуть, найважливішим є те, що вступ України до ЄС багатьма експертами розглядається як каталізатор діалогу щодо необхідних реформ всередині самого ЄС.

Процес інтеграції України може стимулювати спрощення бюрократії в Євросоюзі та модернізацію його регуляторної бази — зміни, які Драгі вважає необхідними для підвищення конкурентоспроможності ЄС.

Це може привести до створення більш гнучкого та оперативного Євросоюзу, здатного краще реагувати на глобальні виклики.

Водночас важливим фактором, який не можна ігнорувати, є фінансові наслідки вступу України.

Витрати на інтеграцію, від розвитку інфраструктури до інституційного посилення для належного виконання критеріїв членства, будуть значними. При цьому вони потрібні в той час, коли ЄС уже стикається з вимогами щодо збільшення інвестицій в інновації та стратегічні сектори.

Балансування цих конкуруючих потреб вимагатиме ретельного фінансового управління і, можливо, нових підходів до механізмів фінансування ЄС.

Шлях України до членства в ЄС, безперечно, складний і повний викликів. Однак, якщо розглядати його через призму звіту Драгі про конкурентоспроможність ЄС, він також відкриває додаткові можливості.

Вступ України може стати поштовхом для ширшого переосмислення ролі ЄС у світовій економіці та геополітиці.

Для того щоб цей потенціал був реалізований, в ЄС повинні розглядати інтеграцію України не просто як чергове розширення, а як стратегічну можливість для розв’язання своїх проблем з конкурентоспроможністю.

Це вимагатиме від європейських лідерів відповідної візії та готовності здійснювати стратегічні інвестиції, особливо в ті сектори, де економіка України включатиметься у європейські ланцюги вироблення товарів, що експортуються до третіх країн.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів