Як написав один з моїх румунських колег: "Чорний лебідь прилетів на замерзле озеро і показав балет".

Цим чорним лебедем під час президентських виборів у Румунії став Келін Джорджеску – "незалежний кандидат" (себто самовисуванець, якого жодна партія не підтримувала), що не просто увірвався в групу лідерів, але й несподівано посів перше місце у першому турі.

Згідно з результатами після підрахунку Центральною виборчою комісією 99,94% голосів виборців, за Джорджеску віддали голоси 22,94% виборців. Він виходить у другий тур, де опонуватиме або чинному прем'єр-міністру Марчелу Чолаку (19,16%), або лідерці партії USR Елені Ласконі (19,17%) . 

Поза другим туром опинилися такі потужні кандидати, як колишній голова уряду Ніколає Чуке (8,79%) або колишній заступник генсека НАТО Мірча Джоане (6,32%).

Що ми знаємо про лідера перегонів? Він відверто позиціонує себе як крайній правий – аж коричневий.

І це не перебільшення, адже Джорджеску відверто прославляє часи, коли Румунія була союзницею нацистів за часів диктатора Антонеску, якого вважає "мучеником".

Він також критикує НАТО та ЄС, критикує розміщення у Румунії американських баз та називає війну Росії проти України наслідком змови американських компаній - виробників зброї.

Свого часу представники одіозної AUR розглядали Джорджеску як кандидата у прем'єр-міністри Румунії.

А ще – у ході кампанії він спирався здебільшого на ТікТок як платформу для просування своїх ідей.

На тлі переможця першого туру навіть "міська божевільна" Діана Шошоаке (євродепутатка, рішенням суду знята з президентських перегонів. – Ред.) видається поміркованою і стриманою.

То чому у Румунії відбулась така сенсація?

Складається враження, що більшість голосів, які Джорджеску отримав, це голоси протестного електорату, якому не сподобалась діяльність великої коаліції мейнстримних партій: соціал-демократів (кандидат на президентських виборах - чинний прем'єр Чолаку) та націонал-лібералів (кандидат - експрем'єр Чуке).

І ось увесь цей протестний електорат побачив у бюлетені слово "незалежний" і проголосував за нього (це дещо нагадує Німеччину, де противники великої коаліції соціал-демократів і християнських демократів стали голосувати за "Альтернативу для Німеччини").

Звісно, румунські виборці могли б проголосувати за альтернативного незалежного кандидата - Мірчу Джоане, який донедавна був заступником генсека НАТО. Але саме цього "незалежного" кандидата найбільше атакували мейнстримні політичні партії, бо побоювалися, що якщо він пройде у другий тур, то виграє.

Звісно, вони могли б проголосувати й за кандидатку від альтернативної проєвропейської та проукраїнської політичної сили USR - Елену Ласконі, але її атакували і мейнстримні партії, і незалежні кандидати - у тому числі Джоане.

В результаті отримали ось таку от несподіванку...

Зради все ще нема. Ймовірність перемоги Келіна Джорджеску у другому турі мізерна. Навіть попри те, що він може розраховувати на голоси, віддані за лідера ультраправої та антиукраїнської партії AUR Джордже Сіміона (а це 13,87%).

Румунська політична система на повну потужність увімкне усі свої механізми, щоб не допустити перемоги одіозного кандидата.

Усі притомні румуни, а їх - я вірю - більшість, голосуватимуть у другому турі за будь-кого, але не за Джорджеску.

"Зрадою" стало б проходження у другий тур Джорджеску і вже згаданого Сіміона - це стало б не просто румунською, а й взагалі регіональною катастрофою.

Проте і такий результат є не просто тривожним сигналом. Це набат.

Поки мейнстримні політичні сили інтригують та ставлять одна одній елегантні підніжки - "темні попутники" виборця беруть гору над здоровим глуздом і ведуть своїх лідерів до перемог.

І якщо Європу чекає велика війна, то наближається Європа до неї вкрай ослабленою.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів

Текст був вперше опублікований на facebook-сторінці автора та републікується з його дозволу