"Саломе Зурабішвілі доведеться залишити посаду 29 грудня. Подивимося, де вона продовжить своє життя: за ґратами чи на волі".

"Я думаю, що у Саломе Зурабішвілі ще достатньо розуму, щоб не порушувати Кримінальний кодекс і не підштовхувати до його порушення інших, що передбачає багаторічне позбавлення волі".

"Ви бачите, що люди більше не беруть участі в мітингах, вчора була повна мобілізація і ледь зібралося близько 3 тисяч. Потім вони поділилися фотографіями минулорічних акцій".

Автор усіх трьох цитат – одна й та сама людина, Іраклій Кобахідзе, де-факто прем'єр-міністр Грузії. Ми вживаємо уточнення "де-факто", оскільки нинішній уряд був призначений парламентом, обраним на сфальсифікованих виборах 26 жовтня.

Про те, що ці вибори були сфальсифіковані, свідчить і опублікований наприкінці минулого тижня підсумковий висновок спостережної місії ОБСЄ.

Партія "Грузинська мрія" та її лідер Бідзіна Іванішвілі захопили владу в Грузії і чинять насильство над власним народом. За майже 30 днів протесту силові органи заарештували понад 500 демонстрантів, з них понад 400 були жорстоко побиті та піддані тортурам.

Судді виносять покарання – а в більшості випадків це штрафи або арешт до 14 діб, – ґрунтуючись винятково на свідченнях поліції. Доводи адвокатів, а також заяви про застосування тортур поліцейськими ігноруються.

Як наслідок, Іванішвілі перебуває під персональними санкціями низки європейських країн, включно з Україною, а щодо його силовиків британський уряд і адміністрація США запровадили санкції як проти порушників прав людини та занесли їх до "списку Магнітського".

Ось та жахлива ситуація, в якій доводиться жити грузинському суспільству. А головне – боротися за свою свободу і своє майбутнє.

Однак схоже, що грузини не збираються до цього звикати і готові боротися до кінця.

За ці дні ми побачили і почули чимало шокуючих (як поганих, так і хороших) історій.

Проте є одна історія, пов'язана з грузинським театром, яка є найбільш емоційною. Більшість грузинських театрів страйкують – це їхня реакція на арешт актора Андро Чічінадзе. Його звинувачують у закликах до насильницької зміни влади – за це йому загрожує до дев'яти років в'язниці.

Грузія за крок до двовладдя: які наслідки матиме обрання нового "президента"

У відповідь про скасування вистав оголосив не тільки театр Музкомедії – місце роботи Чічінадзе, а й усі театри Тбілісі. А актори і режисери перебувають на передовій лінії боротьби.

Незважаючи на це, всі квитки на скасовані вистави вже розпродані. Уявіть, люди купили квитки на вистави, які не відбудуться.

Крім того, створено низку фондів, які допомагають затриманим цими днями політв'язням і членам їхніх сімей. Ці фонди також покривають штрафи, які режим накладає на простих людей за участь у протестах.

І все це – крапля в морі того неймовірного добра, яке зараз відбувається в Грузії.

Тим, хто стежить за протестами в Грузії лише час від часу, може здатися, що їхні масштаби пішли на спад. У цьому намагається всіх переконати і "Грузинська мрія".

Однак це зовсім не так! І доказ тому – масштабний мітинг, який відбувся 21 грудня. 200 тисяч людей провели в центрі Тбілісі фестиваль свободи, фінальним акордом якого став грузинський бойовий танець "Хорумі" у виконанні прекрасних грузинських танцівниць.

Нинішнє покоління не пам'ятає настільки згуртованого і дружного грузинського народу. І що найголовніше, кожен учасник протесту сам є його лідером і організатором.

А вранці наступного дня де-факто прем'єр-міністр заявив, що на мітингу були присутні лише близько трьох тисяч осіб.

Можна сказати, що Кобахідзе традиційно діє за методом російської пропаганди: він може легко казати чорне на біле і біле на чорне.

Однак наступні його заяви виявилися набагато тривожнішими, ніж наведені вище. Кобахідзе відгукнувся про легітимну президентку Саломе Зурабішвілі традиційно принизливими епітетами та фактично проанонсував її арешт після 29 грудня (дата, коли згідно з конституцією спливає її президентський термін).

Звісно, такий розвиток подій стане неабияким випробуванням як для самої Саломе Зурабішвілі, яка не має наміру припиняти свої президентські повноваження, так і для сотень тисяч людей, які вже 25 днів стоять на вулиці в цю холоднечу та протестують проти незаконної влади.

За таких умов ситуація може стати неконтрольованою і незворотною.

І при цьому де-факто уряд досі не усвідомлює небезпеки, яку він становить для свого народу і країни.

У цих умовах роль міжнародної спільноти та її безпосередня участь стають критично важливими. Здається, самих лише занепокоєних заяв і неповних санкцій недостатньо.

Якщо не вдасться деескалувати ситуацію і призначити нові вибори, грузинському народу, можливо, доведеться захищати себе і країну фізично, що знову поверне країну в її темне минуле.

Тому міжнародним партнерам слід вчасно і якомога швидше вжити рішучих заходів, щоб уникнути крайньої ескалації. Часу для цього залишилося зовсім небагато – менше тижня.

29 грудня запланована "інавгурація" Михеїла Кавелашвілі. Президент Саломе Зурабішвілі не визнає його обрання легітимним і відмовляється передати повноваження. І спроби влади залякати її в'язницею не дають жодного результату.

При цьому Кобахідзе відкрито провокує не тільки свій народ, а й Захід.

Наприклад, після того як Велика Британія і США запровадили санкції проти грузинських силовиків, замість того, щоб усунути їх з посад і передати до відповідних структур для початку розслідування, їх представили до державних нагород, а "міністра внутрішніх справ" Вахтанга Гомелаурі, який потрапив у санкційні списки низки країн, підвищили до віцепрем'єра.

І вже точно провалилися спроби окремих західних політиків домовитися з "Грузинською мрією". Йдеться не про відвертих "друзів Путіна та Іванішвілі", таких як угорський прем'єр Віктор Орбан.

Справжнім "подарунком" для Іванішвілі став візит до Тбілісі генсека Ради Європи Алена Берсе. Цей візит дав можливість Кобахідзе заявляти про міжнародне визнання і легітимність нинішнього уряду.

Натомість Берсе отримав обіцянки грузинської влади внести зміни до скандального закону про іноагентів. Навіть якщо цю обіцянку і буде виконано (у чому є дуже великі сумніви, адже "Мрія" вже неодноразово обманювала західних партнерів), цей крок уже ніяк не заспокоїть протести.

Ще один міф про сьогоднішню Грузію – начебто протести ніяк не впливають на владу і вона залишається монолітною.

Тбілісі ширяться чутки про побиття топпартійців "Мрії", включно з формальним головою партії та колишнім прем'єр-міністром Іраклієм Гарібашвілі. І це правда! Партійців тримають у страху і карають (часто демонстративно) за будь-яку спробу "втекти".

Усе це свідчить про те, що час зараз працює не на Іванішвілі.

"Грузинська мрія" та її топспікери запевняють, що нинішні санкції Заходу – плід роботи адміністрації президента Джо Байдена, яка нібито примушує європейські країни також вводити обмеження. І що з приходом у Білий дім Дональда Трампа все зміниться.

Однак це означає, що владі необхідно до 20 січня повністю взяти ситуацію під контроль. Лише тоді вона отримає шанс хоч якось домовитися з Трампом.

А бродіння, які вже зараз відбуваються в партії влади, показують, що часу в них ще менше. Якщо протести не будуть придушені найближчими тижнями, утримувати контроль над апаратом буде дедалі складніше.

А отже, 29 грудня або кількома днями раніше на Грузію чекають нові випробування.

У "Грузинської мрії" немає іншого виходу, окрім як спробувати усунути від виконання повноважень законного президента Саломе Зурабішвілі.

А у грузинського народу немає іншого виходу, окрім як зупинити сповзання Грузії в диктатуру російського типу.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів