Шлях України до Європейського Союзу – це складний процес, який передбачає низку реформ.

При цьому близько 40% стандартів і норм, які доведеться узгодити із законодавством та правилами ЄС, стосуються саме сільського господарства.

Аналітики прогнозують, що пошук компромісів в аграрній галузі стане однією з найскладніших частин переговорів. І українським аграріям потрібно готуватися до змін вже зараз.

Аграрне законодавство ЄС охоплює широкий спектр політик, стандартів і правил, спрямованих на посилення ринкової інтеграції, екологічної стійкості та соціально-економічного розвитку сільських територій. Серед них – стандарти й норми щодо ґрунтів. Тож варто проаналізувати їх детальніше. 

Стосовно збереження ґрунтів можна виділити п'ять основних стратегій, які прийняв Європейський Союз.

Стратегія ЄС про ґрунти до 2030 року встановлює часові рамки та конкретні заходи для захисту та відновлення ґрунтів, а також забезпечення їх сталого використання. Стратегія спрямована на те, щоб:

-           усі ґрунтові екосистеми ЄС стали здоровішими та стійкішими;

-           ґрунтове забруднення було зменшено до рівня, який не є шкідливим для людей та інших живих організмів екосистеми;

-           захист ґрунтів, раціональне користування ними та відновлення деградованих ґрунтів стало загальним стандартом.

Нова стратегія ЄС про ґрунти тісно пов’язана і є частиною стратегії ЄС щодо біорізноманіття до 2030 року. Це комплексний і довгостроковий план із захисту природи, де відновлення сільськогосподарських екосистем та збереження ґрунтів є одним з головних завдань.

Згідно з документом, до 2030 року держави-члени мають відновити, тобто перевести у заповідний фонд, щонайменше 30% територій.

Ще один амбітний план Брюсселя називається Європейський зелений курс. Його мета перетворити Європу до 2050 року на кліматично нейтральний континент, тобто місце, де усі викиди парникових газів, спричинені людською діяльністю, поглинатимуться екосистемами.

Цей курс має на меті знизити викиди парникових газів, забезпечити чисте повітря, воду та сталий розвиток. У рамках курсу розроблені численні ініціативи для підтримки переходу до відновлюваних джерел енергії, охорони природи та сприяння циркулярній економіці. Вона спрямована на ефективне використання ресурсів, мінімізацію відходів та екологічне виробництво.

Кліматична стратегія ЄС підтримує Зелений курс і передбачає скорочення викидів парникових газів на 55% до 2030 року (порівняно з рівнем 1990 року). Також йдеться про інвестиції у технології, стимулювання інновацій та фінансову підтримку для країн і регіонів, які найбільше постраждають від енергетичного переходу.

Стратегія "Від лану до столу" (Farm to Fork) — частина Зеленого курсу, яка спрямована на створення сталих харчових систем в ЄС. Вона передбачає зменшення використання пестицидів, добрив і антибіотиків, а також сприяє розвитку органічного землеробства, захисту біорізноманіття та поліпшенню здоров'я людей.

Екологічна політика Європейського Союзу стала невіддільною частиною інтеграційного процесу, впливаючи на всі галузі економіки. Стратегія "Від лану до столу", ґрунтова стратегія, стратегія біорізноманіття, кліматична стратегія та Європейський зелений курс передбачають скорочення застосування хімічних пестицидів, перехід на органічні добрива, скорочення викидів парникових газів та дбайливе користування ґрунтами.

Для аграрного сектора України ці європейські норми створюють як нові можливості, так і певні виклики. Тому кожному аграрію необхідно вже зараз поступово переходити на ґрунтозберігаючі технології, біологізацію рослинництва та екологічну переробку відходів, які будуть повторно використані, так звану модель циркулярної економіки.

У зв'язку з цим одним з можливих шляхів для українських фермерів є активне використання біопрепаратів, які відповідають європейським стандартам і дозволяють зменшити залежність від хімічних пестицидів та мінеральних добрив.

Зростання використання біотехнологій сприятиме збереженню ґрунтів, покращенню якості продукції та підвищенню експортного потенціалу. Крім того, державна підтримка в переході на екологічні стандарти могла б полегшити адаптацію до нових регуляторних вимог.

Реалізація екологічної політики ЄС залежить від готовності України інвестувати в природоощадні технології та активно підтримувати аграріїв на цьому шляху.

Як адаптується український агросектор на шляху до ЄС?

Українські аграрії вже зараз намагаються відповідати екологічним вимогам ЄС. Застосовують органічні добрива, дотримуються сівозмін, щоб не виснажувати землі одними й тими самими культурами, користуються біопрепаратами для зменшення хімічного навантаження та відновлення ґрунтового біорізноманіття.

Адже йдеться про зміни підходів до експлуатації ґрунтів.

На практиці це означає скорочення використання пестицидів на 50%, а добрив на 20% за умови збереження родючості ґрунтів на тому ж рівні. Також норми ЄС передбачають впровадження ґрунтозберігаючих технологій обробітку, збереження територій з високою природною цінністю, підтримку органічного виробництва та інші.  

Деякі українські виробники агропродукції розуміють необхідність переходу, тому інвестують, модернізуються та відмовляються від заборонених у Євросоюзі хімічних речовин. Деякі стикаються з економічними складнощами та працюють за звичними методами, не впроваджуючи нові технології.

Проте ми розуміємо, що переходити на нові стандарти буде потрібно і цей перехід та підготовка можуть стати найбільшим викликом для українського агровиробника.

Звичайно, попереду багато роботи, щоб відповідати всім вимогам. У цьому напрямку активно працюють профільні міністерства України — Міністерство аграрної політики та продовольства, Міністерство економіки, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів та інші.

Більше про сільське господарство ЄС — регулювання, політику, прибутковість та вимоги — говоритимемо під час міжнародної конференції "Національний виклик: деградація ґрунтів чи відновлення їхньої родючості?".

Поговоримо про переваги, які відкриваються перед українськими аграріями, побоювання та чого варто очікувати після приєднання України до ЄС.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів